Всім здрастє.))))

Слава Ісу, любі мамо і тато.

У мене все добре, сподіваюся у вас теж. Передайте моїм братам, що служити в морській піхоті набагато цікавіше, ніж у нас в селі. Нехай швидше йдуть на службу, поки тут є місця.

Підйом тут о шостій ранку. Спочатку було важко, але мені вже майже подобається вставати так пізно. Скажіть Сашку і Олексі, що перед сніданком тут треба просто заправити ліжко і навести порядок - не треба годувати худобу, колоти дрова, розпалювати вогонь, готувати їжу. Майже нічого! Є гаряча вода.

На сніданок дають багато смачного - сік, каша, масло, сир, салат, тушонка - але нема нормальної їжі - свіжого м'яса і справжнього молока, тому не завжди наїдаюся. Але завжди можна сісти між двох міських хлопців, які живуть на одній каві. Їх і моєї порції цілком вистачає до обіду. Міські такі слабаки!

А ще бувають "марш-кидки". Сержант каже, що це для тренування. Раз він так вважає, то я не заперечую. "Марш-кидок" - це приблизно як у нас від будинку до магазину. Після цього міські хлопці падають зі стертими ногами, і нас везуть назад у вантажівці. Місцевість тут непогана, але занадто рівна.

Сержант - це приблизно як вчитель у школі, іноді бурчить. Капітан - директор школи. Майори і полковники в основному зайняті своїми справами і нас не чіпають.

Олекса і Сашко помруть від сміху, але я тут кращий стрілець. Не знаю чому - мішені розміром майже як вовки, але, на відміну від них, не бігають. І, на відміну від сусідських хлопців, не стріляють у відповідь. Все що треба зробити - влаштуватися зручніше і вистрілити! Не треба навіть набивати патрони порохом і дробом - їх привозять в коробках.

Нехай Сашко і Олекса поквапляться, поки ніхто не знає яка тут халява!

P. S. До речі - посилаю вам 5000 гривень на ремонт стодоли і мамі на зуби.

Ваша дочка, Оксана.