[Приєднана картинка]Він стояв на краю даху під весняним дощем. Дощ був холодний, чистий, дрібний. Краплі дощу, стікали по обличчу, змішуючись зі сльзами. А люди йшли вулицями, сховавшись під під зонтами, їм не було ніякої справи до того, хто стояв на даху, ніхто не підозрював, що у дощу солоний смак. Йому траплялись люди, різні люди: веселі, сумні, щирі, брехливі, худі та товсті, дурні та недуже. І серед них одного разу він зустрів кохання. Кохання схоже на політ у самому зеніті неба. кохання...
Читати далі...