Профіль

Whiskey*

Whiskey*

Україна, Запоріжжя

Рейтинг в розділі:

Бахмут тримають Титани

  • 06.01.23, 17:15
Дякую вам, тримайтеся, рідненькі! Слава ЗСУ. 


Із сєрії "МОЯ КРАЇНА НІКОЛИ НЕ СТАНЕ НА КОЛІНА"

  • 05.10.22, 22:49
На блогах Байок ностальгує за срср, і тримтить перед ворожим Заходом, поки наші Герої звільняють нашу рідну землю.
І хочу сказати вам, совкодрочєрам, ви скоро помрете, а наші діти і внуки буть жити у вільній країні.

А це фото від дій новітніх фашистів. Невже це можливо у 21 столітті? 
І хай у горлі убивць навіки зостануться кістки вбитих і закатованих українців, а також у тих, хто їх підтримує. 


"Орест" після московитського полону. 



Українські правоохоронці знайшли катівню в селі Піски-Радьківські в Ізюмському районі на Харківщині, де російські окупанти знущалися із захоплених військовослужбовців.
https://zaxid.net/news/


"Вчора ввечері я випадково взяла до рук уявну коробку з видраними золотими коронками. Я просто не встигла заплющити очі, механічно торкнулася і… тепер ношу її в собі другий день.
Ношу і ранюсь об неможливість усвідомити це звірство. Істерично мию з милом думки. Хочу залляти хлоркою світ, що це допустив.
Час від часу опиняюся в маленькому залі Аушвіцу, в тому з такими ж видраними зубами. Пишу крейдою на уявних воротах неба «Покарай! Покарай! Покарай!».

З нами Бог та ЗСУ...

Слава ЗСУ, слава нації, смерть ворогам.

Трєтє море

  • 17.09.22, 15:54
Останні  206 діб у голові обривки думок. Думати важко, але війна пробудила скриті інстинкти. А ще здатність до емпатії іноді перекриває власне дихання. Скільки людського горя на очах всього світу... Пливуть фрази у соцмережах, ютубі, стине кров від побачених звірств недонації...  

Яніна Соколова
Як би ви, тварини одноклітинні, нас не вбивали, не мордували, не калічили все одно у кожного з нас лишиться під шкірою цей браслет. І за цей браслет в серці ми будемо воювати до кінця. Все закінчиться нашою перемогою, а ви, покидьки, до кінця своїх днів, якщо виживете, будете мати цей браслет в горлі.
Де б ви не були, нелюди, цей браслет буде вас переслідувати.
До кінця життя. І довше. 100 років по тому ваших дітей і онуків. Всюди.
Ізюм. Ексгумація тіл закатованих українців.
Вересень, 2022.

Юрій Гудименко
В Україні не два моря, а три. Чорне, Азовське і море крові. Крові, яку століттями проливали за цю землю українці. Крові своєї і крові ворожої.
Воно десь там, під землею. Величезне, безвітрене море, багряне, немов вишневий сік. І кожного дня це море стає більшим, бо через землю у нього стікає, струмками, а іноді ріками, все нова і нова кров.

Не хочется писати штампами... Але 206 днів у кожного своя війна. Коли ти за лінією тимчасово окупованої території, дихати, справді легше. )

Відео, яке вразило також нещодавно. У Германії важкохворі люди роблять тату з портретом пуйла, щоб "забрати його з собою" на той світ)


Лист із Херсону

  • 09.06.22, 15:07
"Наташа, ми тримаємося щосили. Відчувається, що вони бояться. 
 Дуже бояться. Вони можуть зупинити на вулиці будь-яку людину і змусити повторити кілька разів, що вони великі, що вони сильні і ми хочемо жити з ними.
Ми опускаємо очі і повторюємо, а в голові крутиться - як же ви, с@ки, боїтеся, якщо вам, для вашої величі, потрібно, щоб хтось про цю велич повторював. 
Як ви самі в собі не впевнені.
Це як, статевий акт з імпотентом, якому треба нескінченно повторювати, що він сильний, що в нього все виходить, дуже довго і вперто для нього старатися і при цьому думати, коли ж це болісне знущання, нарешті закінчиться.
Ми повторюємо це для того, щоб зберегти нас усіх. Тому що дуже складно воювати беззбройній людині проти безмозглого тулуба з автоматом.
Тому що потім, коли цю нечисть виженуть із нашої землі, нам треба буде упорядковувати місто. З ким би ми зараз не говорили, у всіх одні слова.
Слова, що у місті запах гнилі. Нам, напевно, потрібно буде дуже багато миючих засобів, щоби просто довго мити тротуари, будинки, і навіть дерева.Тому що все, до чого торкалися ці нелюди, має запах гнилі.
Вчора одна жінка, пенсіонерка, відмовилася повторювати, що вони великі. Три здорові мужики її роздягнули і залишили на вулиці, заборонивши комусь підходити до неї, щоб допомогти.
Три години вона роздягнена стояла на вулиці і тільки голосно говорила:
«Не підходьте до мене, мої рідненькі. Не наражайте себе на небезпеку. Будь ласка! У нас ще буде з Вами дуже багато справ... Потім!
І ще. Вони крадуть.
Вони крадуть усе.
Мені навіть складно вигадати, що вони не крадуть.
Ми ніколи не бачили крадіжки у таких масштабах. Починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи ящиком овочів, що підгнили.
Вони бояться, бо у місті постійно розклеюють листівки.
Наші листівки із українською символікою.
Ми чекаємо на ЗСУ. І коли вони будуть близько, то херсонці голими руками та зубами розправлятимуться з нечистістю.
Вони це відчувають.
Тож поспішають.
А ми зачекаємо.
Зачекаємо.
Зчепимо зуби, стиснемо кулаки до оніміння в пальцях і чекатимемо. Тому що нам є заради чого чекати.
Щоб було раз і назавжди. І жодного з цієї нечисті не лишилося.
А потім митимемо місто.
Довго.
Наташа, передайте всім, що Херсон – це Україна!
І, якщо можете, моліться за нас, називаючи у своїх молитвах усі українські імена. 
Тому що це наші імена..."

Автора написаного по зрозумілих причинах не вказано.


Та ще один привіт із Херсону!!!

Волонтер дядя Гриша з м. Херсон.





А на блогах як завжди... помідорному зраднику весело у своєму бредовому ідіотизмі.




Назавжди - Герої

  • 17.05.22, 17:49
Люди, міцніші за сталь.... на очах усього світу показали, що таке мужність, відвага ,честь та гідність.
Але неймовірною ціною, власних життів і загубленного здоров"я.
Змінили хід війни... жахливою ціною.
І надали можливість ЗСУ далі зламати хребет московській орді.
Дай Боже сил вам... 
Чекаємо на Параді Перемоги на Хрещатику.
Дякуємо.




Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна