Скоро у нас вибори до Верховної Ради стануть щоденними... Набридли... Пропоную таки піти на вибори і обрати якусь ультра радикальну партію... Не пов’язану з бандитами чи корупцією...
Виникає нагальне питання:
А чи є така партія?
Друзі, коментуйте, не залишайтесь байдужими...
Чи є майбутнє в українського кіно?
"Перемога народжує ненависть,
переможений живе у печалі.
У щасті живе спокійний,
що відмовився від перемоги й поразки"
Китайська мудрість
Колись я вже друкувала цю статтю, та видалила її. Проте тема статті залишається актуальною сьогодні.
Найбільше мене дивує те, що в телевізійному ефірі час від часу з*являються фільми, які рекламують на повен голос як українські, переважно, фільми Оксани Байрак. Тільки не подумайте, що я маю щось проти пані Байрак, зовсім ні, мені навіть подобається, що вона щораз знаходить гроші на постановки, і завдяки її потугам наше кіно ще жевріє… Хоча українськими їх не можна назвати, навіть мова їхня не совсєм українська . Зараз я говорю навіть не про мову тих фільмів, хочу звернути увагу на тему тих стрічок… Якісь надумані мелодрами, або багатозначні спекуляції (фільм “Аврора”), якісь пустопорожні багатозначності, відголоски замераканізвоаного російського супермена (зазвичай, Олександра Дьяченка) та якісь соплі-моплі…
Де поділось справжнє українське кіно? Адже попри “Буржуя” А. Матешко та “ Женской интуиции” О. Байрак за часів української незалежності були зняті такі фільми, як “Мамай” О. Саніна, “Молитва за гетьмана Мазепу” Ю. Іллєнка. Де можа побачити ці фільми? Ні в кінотеатрі, ні на телевізійному екрані їх не побачиш. Щоправда, зараз Перший національний телеканал демонструє до 80- річчя студії ім. О. Довженка ретроспективу фільмів цієї студіі.
Я навіть подивилася “Сон” В. Денисенка, “Ярослав Мудрий” Г. Кохана, “Мавку” Ю. Іллєнка. Правда, фільми демонструвалися російською мовою. Не зрозуміло чому, чи щоб “общєпонятно било”, чи просто на УТ-1 не було україномовних копій, чи щоб уже вкрай здискредитувати те українське кіно (мовляв, нема у вас-нас ніякого кіна), не знаю, але дуже смішно було дивитися “Мавку” російською…
Ще один аспект розвитку нашого кінематографа - оце вихідними випадково подивилася передачу про кіно на УТ-1, яку веде п. Неретін. Там йшлося про нового героя українського кіно, яким він має бути, на погляд сучасних режисерів… Я також подумала, який же він, той український кіногерой, які ідеї має уособлювати в собі, що показувати, до чого закликати? Я вирішила, що той новий герой має бути, однозначно, не шаблонний вишиванок, забитий горем і налогами селюк або його подруга - дівчина-краса, заплетена у вінок, коса… Адже забувають наші сучасники про те, що культура наша давно вже перейшла із сіл у міста, тому має відображати, спотворену цим містом, особистість, та й село давно вже не шароварне… а скорше, занедбане, скалічене, спите та понівечене…
А що скажете ви, читачі нашого співтовариства, який він - НОВИЙ ГЕРОЙ УКРАЇНСЬКОГО ЕКРАНА, яким би ви хотіли його бачити, на якого його ви б пішли у кінотеатр подивитися???? Га????
Ти мовчиш краще, ніж говориш...
( так казали давні китайці)
Сейшели - це острови вічного сонця і літа,
Сейшели - це тепло і затишок,
Сейшели - там завжди добре й хороше!
Сейшельський архіпелаг має115 островів, розташованих в Індійському океані трохи південніше за екватор й північніше від острова Мадагаскар. Річна температура там становить 24 градуси за Цельсієм. Сейшели займають територію 405 кв.км.
Cтолиця держави - Вікторія та міжнародний аеропорт.
Сполучення між островами здійснюється за допомогою невеликих літаків.
Населення. На островах мешкає 70000 чоловік.
Клімат на Сейшельських островах тропічний, м'який, без значних коливань температур під час року. Там ніколи не буває ні занадто холодно, ні занадто спекотно.
Сейшели - це мрія кожного відпочивальника у наш бурхливий час! Хай живуть Сейшели!
ця гра уяви... літачок над лісом...
