Скільки коштує сьогодні щастя?

Ідучи на обід, Аня сказала нашому шефу:
- Ми йдемо на базар, що Вам купити?
- Щастя, - відповів наш шеф.
- А чи продають на ринку щастя?, - поцікавилась я.
- Звичайно, продають. На ринку все продають, - парирував шеф.
От ми пішли з Анею на ринок. Шлях наш був довгий, закрутистий, тернистий. Та ми не полишали його, ми все йшли і йшли, холод проймав нас до кісток, вітер здував нас з ніг, сніг заліплював нам очі. Були миті, коли на нас накочувались хвилі безвиході, і тоді тремтячим (від холоду) голосом я зверталась до Ані:
- А, може, вернемся?
- Ні, - відповідала Аня, - ми маємо купити краплину щастя!
- А як ти думаєш, Аня, якщо ми прийдемо на ринок і запитаємо у торговців: Чи є у Вас щастя?, що вони скажуть на це?
- Скажуть, що ти поїхала, Риженко!
- Оце і я думаю, що скажуть, що я поїхала…
Отак, жартуючи й потерпаючи від ґлобального холоду, що зненацька насунувся на нас з Рек’явіка, ми добрались до привокзального базарчика. На базарчику у бабусь з екологічно чистих місць Тернопільської області ми купили молоко і редиску, про щастя [ЧОМУСЬ (!!!)] посоромились запитани… [Бо що про нас подумають люди, якщо ми запитаємо у них: По чім сьогодні ЩАСТЯ? (!!!), подумали ми.]
Повернулись ми з обіду на роботу, і я сказала нашому шефу:
- Знаєте, ми не купили щастя.
Він подивився на мене (зовсім спокійно, навіть не примруживши погляду) і філософськи відповів запитанням:
- Немає?
- Ні, - сказала я.
- Так, щастя дефіцит сьогодні, та зрештою щастя завжди  було в дефіциті.