тире

                                     квітня 14-е, 17:01

Довга риска тире –

як напружена пауза у привокзальному тирі:

вибила двадцять із двадцяти –

і тиша.


І «ТИ» стоїш іще тут,–

а «РЕ» уже вище і вище,

як намистинка на нотному стані,

і до-стоту – не до-кричатися із вихідної точки А,

із до-світніх вогнів ноти ДО –

до

його ТИбету –

і глибоко вдихнути –

бо ти – ре –

це завжди глибоко вдихнути –

і ступити крок:


що ти маєш йому сказати

що ти хочеш йому повісти

про-себе-про-нього-про-нас

як ти пронесеш

по оцій натягнутій линві

серце cвоє в подолі

воду святу у решеті?


І балансуєш, по суті, наче канатоходець,

і до пуття не знаєш ні слів, ні путів Господніх,

і ще пуповина страховки пантрує дітвацьке тіло:

Не озивайся, дівчино,

Не озирайся, жінко...



Ступай

голою ступнею

по натягнутій линві пунктирів;

Пустися

цим путівцем пульсуючим –

точка-тире, точка-тире –

морзянка серця – як мороз поза шкірою;



Біжи

такою собі Козою-Дерезою

по тисовій кладочці тире

із пункту А у пукт В:

«Чи ти, кізонько, їла, чи пила?» -

І брешеш, і копитом крешеш, і не червонієш –

(а з часом воно буде ще легше, Серденько) –

«А нічого, дідусю, не їла, і нічого не пила,

бігла собі через місточок,

ну там листочок, як водиться,

і водиці крапельку,

Ото й наше усе."


І стрибаєш через слова –

через голову вже стрибаєш,

а тире вже довге, як горизонт,

як фінальна смужечка кардіографа,

як невблаганна рисочка між двома датам:


То що ж ти хотіла йому розказати

про ці
стигмати розділових знаків
про ці
основні правила

приватної пунктуації,
Серце?
                          Ганна Осадко