Синдром Виталька

 Всю неделю от шефа ни звуков ни движений. Решил заехать, может заболел. Захожу а он сидит, сосредоточено так в ноубук втыкает. Ну я ему - то, се, как дела, как заказы, когда будет материал, есть ли профнастил на метр-двадцать...А он мне отвечает не отрываясь от ноута:

       -О, диви яка тьолочка, пише - мені вже 32... А я зараз спитаю - чого, зуба?..

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- 

-Привіт шеф!

-Здоров, заходь...

-Ну шо, як там тьолочки?

-А, от якраз дивлюсь, глянь яка класна! Кучу фоток виложила. Хоче зустрітись...

-Дивись щоб Іна не попалила! Дасть вона тобі тьолочок, ги-ги...

-Та ну... Я ж не під своїм імям. Я тут Рамзес, качок - тьолки пищать! Та тут всі наші сидять, холостяки як я, ги-ги... Ну яж не поїду в Одессу... Так, відправлю зараз її в Жмеринку, нехай трохи розвіється, ги-ги... Весь блог тут заплакала...