В переддень весілля мати
Донечку повчає,
І напутнії слова
Такі промовляє:
—Чоловіка ти свого,
Люба,не пиляй,
Бо назавжди таке, рідна,
Ти запам'ятай,
Від пиляння багатенько
Тирси будеш мати,
Це сміття, а з ним
Життя усе проживати.

-Ти так вдало одружився,
Заздрю тобі, брате!
—Нареченна ж не з'явилась,
Образливо, Гнате.
-То про те я й говорю,
Тобі повезло,
Адже долею від неї
Тебе ж відвело!

-Чому вигляд, Петре, маєш,
Ніби вижатий лимон? -
Запитує свого друга
Ось Микола Саливон.
-Бо цієї ночі, брате,
І хвилиночки не спав.
-Це ж чому? - дивує Колю-
Мабуть з дівкою гуляв?
-Та, які вже там дівчата,
З'їв з Херсону кавуна,
І відкрилася для мене,
Друже, істина одна
-А яка? ти поділися! -
Коля не вгаває.
-Зрозумів, чому це місто...
Назву таку має!

-Гришо, в армії служив? -
Клим друга питає.
-Ну звичайно, що служив. -
Той відповідає.
-А доводилось людей
Тобі убивати?
-Звідки, Климе, про таке
Я можу та знати!?
-Ти ще, Гришо, молодий,
Й склерозом страждаєш?
-Та-а-а, я ж кухарем служив,
Хіба ти не знаєш???

Юною бути завжди вам бажаю,
Ласку й турботу я відчуваю.
Іскрою ніжною світяться очі,
Які загадкові ці чари жіночі.

Різнобарвне листя в вальсі закружляло,
Вже до педагогів свято завітало.
Професійне свято вони зустрічають,
Тому і вітання звідусіль лунають.
Адже педагоги, це чудові люди,
Працю їх невтомну бачимо повсюди.
В дитсадку малечу вони зустрічають,
Шлях у світ цікавий діткам відкривають.
По шкільній стежині з нами теж крокують,
Знання і частинку серденька дарують.
В технікумах, вишах нас вони навчають,
Мудро, професійно завжди наставляють.
Тож хотів би щиро я їм побажати,
Горя і нещастя ніколи не знати.
Хай Господь оберігає їхнюю родину,
А благословіння шле на кожну днину.

-Вихідні ти як провів? - Гриць Петра питає.
-Та-а-а, до тещі в гості їздив,-той відповідає, -
Дуже смачно мама жінки мене пригощала,
І чарчину не одну, друже, наливала.
Їв я, Гришо, оселедець, схований під шубою,
Задоволений я дуже тещенькою Любою.
Скоса Гриць на Петю глянув і став промовляти:
-Оселедцем він мене хоче здивувати!
Он як в армії служив, то також бувало,
Під ковдрою наминав... я хлібець із салом.

У Радянському Союзі
Сексу небуло,
Та родини відзначало
Місто і село.
А тепер, коли в нас секс
Є на кожнім кроці,
Народжуються діточки
Мало в кожнім році.
Тож я думаю... можливо,
Секс тут ні до чого?
А надія, як то кажуть,
На бузька на того?

-Чому двійка з укр. мови,
Можеш ти сказати? -
Запитала в Михайлика
Дуже грізно мати.
-Послаблять-це дієслово,
А я ж бо не знав,
Й відповів:"посла коханка!"
Тато ж так сказав.

-Чув я, Петре, що нарешті
Ти вже одружився,
Тож вітаю! І на кому
Вибір зупинився?
-На Світлан і із Поляни.
Гарна дівчИнонька!
-Ой, і вибір ти зробив,
Бідна ж голівонькп!
Вона дура, й написано
Це в неї на лобі.
Співчуваю, як другові,
Петрику, я тОбі.
-Ех, не бачив я що напис
Такий вона має,
Це напевне його чолка...
Довга прикриває!!!'