День перший - до Львова 30.04.09

Я вже пів тижня думками у Львові :) На роботі сьогодні як завжди справи тримали і не відпускали у подорож. Але білет є і є бажання. Вперше вийшов завчасно. Не треба бігти і лякати перехожих своїм перекошеним від хвилювання обличчям:) Ось і вокзал...   Потяг з'явився поволі зі східного боку вокзалу поважно, не квапливо відрахував всі свої кільканадцять вагонів. Люди побігли... Хтось вправо, а хтось вліво. Мені пощастило - я вгадав де стане мій 11-й вагон.   Весна, свята, настрій, дембеля... Цих хлопців помітив не одразу. Вони вже з ранку щасливі. Від зарплатні залишилась в кращому випадку половина - інша частина стікає потом по щасливому "беззаботному" обличчю:)   Дівчата гарні їдуть на захід. Втриматись від переглядок і оцінок майже не можливо.   Ось і моє місце 44. Вітаюсь. Гарна жіночка - справжня українка. Дійсно добрі думки притягують до себе гарних людей. Розумна і весела. Історій знає безліч. Лише б не хилило у сон - слухав би її і слухав... Просто життя. Просто люди. Знову ловлю себе на тому, що факти в моїй голові не знаходять в моїй голові собі достойного місця:) Можна було б багато розповісти чогось...   Тітка Руслана запросила мене до себе у Дубно - так, просто, у гості. В неї як вона каже п'ятеро діточок: хлопчик молодший, дівчина старша, двоє кішок і невгамовний мисливець - собака лайка. В Дубно є на що подивитись і я вже линув туди думками, але за три дні маю роздивитись Львів. Дубно - не відомо...       До речі ось вже й воно - миле на вигляд з вікна плацкартного вагону містечко. І десь у цих садибках і п"ятиповерхівках вміщується 35000 українців :)   Прощаємось. Звичайно сумно розлучатись з людиною, що випромінює активність і радість життя. Нам було цікаво подорожувати за одним столиком біля вікна, обмінюючись думками поки інші дисципліновані пасажири сопіли у плацкартну перетинку :) "До побачення" - сказали ми один одному.       Ще з одним цікавим співрозмовником звела мене дорога вже на під'їзді до Львова. Він Їхав з Рівного. Все що потрібно для походу у гори в нього з собою. Черевики я помітив одразу - в них так і хочеться кудись видертись. Чотири вищі освіти - таке вперше зустрічаю. Ось з ким цікаво! Нажаль спілкувались не довго - вже приїхали.       Львів зустрів мене затишним гарним вокзалом - вже в ліхтариках. Він менший ніж в Києві, але якийсь рідний і теплий. Мені здалося, що я вже був у Львові на цьому вокзалі. Одеський не йде ні у яке порівняння. Мій супутник довів мене до зупинки маршруток - таких самих як і у Києві, і подорож почалась.   Не знаю чи витримав би я кожен день такий масаж :) В Києві звичайно є бруківка, але мало і не відчутно зовсім. Львів - суцільна бруківка - зрозуміло, чому тут гецав М.Боярський у ролі Д"Артаньяна. Антураж ще той! Весь маршрут підстрибувати і тремтіти - це щось нове:) Але звикнемо.       Готель виявився досить гостинним. Дарма, що їхати до нього півгодини. Всі зручності є, і що радує нема переносника інформаційної зарази - телевізора :) Поки я сам у будиночку. Але будуть сусіди завтра.   А поляків понаїхало - цікаві вони! Польська мова не складна, але на все потрібен час... Нехай відпочивають - для них шлях із Польщі був не легким, хоч і у великому комфортабельному двоповерховому красені.       Спільна мова з місцевими знайшлась одразу:) Може і варто жити у Львові щоб постійно спілкуватись українською - тут не запитуєш себе навіщо це.   Справжня Україна - це Львів!