***
- 16.09.22, 23:05
і вона говорила йому — я важу мільйони тонн,
складаюсь із гороскопів та інших небесних знаків.
він відвертався і думав — я ж їй взагалі ніхто.
для чого мені це слухати, навіщо мені це знати.
вона з ним ділилась — знаєш, як часто сниться,
ніби слово не можу зчитати із сотень літер.
він закочував очі — Боже, яка різниця.
я їй не вчитель, не батько, я їй навіть не лікар.
ще вона часом лякала його найгіршим:
я не знаю, хто я сьогодні — чи ця, чи та.
іноді навіть писала для нього вірші.
він вдавав, що читає, та ніколи їх не читав.
він не слухав, але прикидався таки уміло,
а з часом і прикидатися перестав.
і одного дня вона це все зрозуміла
і замовкла, як замовкають старі міста.
ця історія, мабуть, не більше ніж випадковість.
в цьому світі, ви скажете, і не таке бувало.
але він намагався ще довго знайти її голос.
і йому до кінця життя його бракувало.
(с)
складаюсь із гороскопів та інших небесних знаків.
він відвертався і думав — я ж їй взагалі ніхто.
для чого мені це слухати, навіщо мені це знати.
вона з ним ділилась — знаєш, як часто сниться,
ніби слово не можу зчитати із сотень літер.
він закочував очі — Боже, яка різниця.
я їй не вчитель, не батько, я їй навіть не лікар.
ще вона часом лякала його найгіршим:
я не знаю, хто я сьогодні — чи ця, чи та.
іноді навіть писала для нього вірші.
він вдавав, що читає, та ніколи їх не читав.
він не слухав, але прикидався таки уміло,
а з часом і прикидатися перестав.
і одного дня вона це все зрозуміла
і замовкла, як замовкають старі міста.
ця історія, мабуть, не більше ніж випадковість.
в цьому світі, ви скажете, і не таке бувало.
але він намагався ще довго знайти її голос.
і йому до кінця життя його бракувало.
(с)
7
Коментарі
Гість: _Сонечко_
116.09.22, 23:29
В горошек
216.09.22, 23:34Відповідь на 1 від Гість: _Сонечко_
Гість: _Сонечко_
316.09.22, 23:36
Проходит все, печаль твоя умчится,
А ветер взбалмошный разгонит облака,
И радость к тебе в двери постучится,
Еще не раз, поверь, наверняка….
В горошек
416.09.22, 23:37Відповідь на 3 від Гість: _Сонечко_
Спасибо, мы посмотрим))
Гість: _Сонечко_
517.09.22, 05:27
Хлопнув ресницами мне и дверью
Ты вышла, укутавшись в звёзд халат,
А я бы и рад в твой уход не верить,
Но всякое «рад бы» сейчас невпопад.
И радуга зеркала вдруг превратилась
В угрюмую
Тень от окна и сквозняк,
Знаешь, я тут посидел и подумал:
Мне без тебя никак.
Вдруг расстояния стали гигантскими,
В несколько сот световых лет,
А я до тебя и со светом добрался бы,
Но ты, уходя, погасила
Свет
Гість: _Сонечко_
617.09.22, 05:33
мене не покидає відчуття, що колись.. дуже давно.. я читала вірші, які Ви опублікували, але російською...слова інші.. але зміст,.. настрій.... враження...однаковісінькі.
намагалась пригадати, автора не пам'ятаю. так дивно. у мене немає пояснень.
взагалі... іноді ...зовсім незнайомі події раптом викликають стан дежа вю... повтору в житті...
TotgeKot
717.09.22, 08:12
Грустновастенько
В горошек
817.09.22, 08:17Відповідь на 7 від TotgeKot
Нормально!))
В горошек
917.09.22, 08:17Відповідь на 5 від Гість: _Сонечко_
В горошек
1017.09.22, 08:20Відповідь на 6 від Гість: _Сонечко_
Дійсно, буває таке!) Може щось і публікувала, хоча намагаюся якомога рідше так робити - чомусь люди вважають це слабкістю))