Політичні партії КМКС-ТУКЗ та ДПУУ зазнали нищівної поразки
- 24.12.19, 18:34
22 грудня в Закарпатській області відбулися вибори в 9 об’єднаних територіальних громадах (Косонській, Зарічанській, Горондівській, Керецьківській, Великоберезнянській, Довжанській, Кам’янській, Оноківській та Холмківській), але найбільш прикута увага була до виборів Косонської ОТГ, до складу якої увійшли 8 сіл (Гетен, Запсонь, Кашаново, Косонь, Мале Попово, Попово, Рафайново та Шом), де за перемогу боролися кандидат від угорських об’єднань краю та «Слуги народу».
У цих населених пунктах у відсотковому співвідношенні переважає саме угорськомовне населення і нібито інтриги навіть не мало бути. Задля більш переконливої перемоги КМКС та Демократична партія угорців України навіть об’єднались та підтримали єдиного кандидата Барту Саболча. Ще цікавим є той факт, що їх осередки у цих селах є найчисельнішими та найактивнішими. Але перемога О.Товта, висуванця від партії «Слуга Народу», показала реальний стан речей щодо підтримки населенням діяльності Товариства та Спілки.
Це друга поразка проугорських сил в угорськомовних населених пунктах (про їх провал на парламентських виборах писав не один ЗМІ).
Перемога кандидата від «Слуги народу» вказала на бажання місцевого населення, розвиватися в економічному, культурному руслі без постійної антиукраїнської риторики, яка лунає від КМКС-ТУКЗ та ДПУУ. Тому не дивно, що нищівної поразки проугорські партії зазнали і під час виборів депутатів в ОТГ. Адже у всіх без винятку 9 ОТГ не пройшов жоден кандидат від КМКС чи ДПУУ.
Можливо це є наслідком того, що лідери угорських об’єднань переймаються лише власними меркантильними інтересами (дерибаном угорських грошей), прикриваючись, перед офіційним Будапештом, «гучними» антиукраїнськими заявами, що вже спротивились і самому угорськомовному населенню Закарпаття, яке дізналося про міфічні переслідування та порушення їх прав від «ожирілих» та «розбещених» лідерів ТУКЗ.
Зазначена ситуація, також, спростувала твердження окремих політиків Угорщини щодо несприйняття угорцями нашого краю офіційної державної влади в Україні та її політики.
Це своєрідний посил офіційному Будапешту на необхідності зміни своєї ревізіоністської риторики, постійних, не обґрунтованих звинувачень української влади в недотриманні прав національних меншин до більш конструктивних кроків, які б примножували розвиток та процвітання національних меншин, в першу чергу угорської, у всіх сферах.
Коментарі