Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш те судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю
Твоїх борців ? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться
І сила й м'якість, дотеп і потуга
І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання...

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом,–
Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.

І. Франко.

П.С. Останнім часом такий настрій і такі рядки вспливають в пам*яті. Більше 10 років тому ми вчили і було важко зрозуміти все це, а тепер...

Чи то погода підштовхнула чи хз...
Говорили ми з подруженцією про те, се. Про сімейне. Про секс.
І виникло питання, до якого маємо різні відповіді.
Вже й розійшлися, а в голові сумбур.

Короче, він і вона.
Він хоче більшого в сексі, а їй вистачає того, що є.
Питання: чи нормально запропонувати йому зраду, щоб він мав той секс, який хоче.
Вона його кохає і готова це запропонувати. Їй так легше.

Мені лінь розбиратися, що це за фігнеманія. Тому, прошу пояснити літній Феянутій: а що за повторне вау! з цими пікачу? Бажано коротко. Багато тексту читати лінь.

Подивилися фільм "Добрий дружній велетень". Вивчили парочку кумедних слів.
На сімейній нараді було вирішено переглянути його ще раз, щоби поповнити свій словниковий запас)))
Вік живи, вік навчайсь.
Добраніч, малята)

Саме так і саме її)))

"Сиджу на роботі і шукаю роботу"

Ви в курсі;)

Сьогодні вболіваємо за наших!