Паб «Портер» на Позняках утратив довіру?

Як «номенклатура» прикрила панк…

Учора мусив бути вечір дійсного панк-року… Якщо докладніше – у «Портер-Пабі», що є в районі станції метро «Позняки», мала грати відома київська панк-команда «Інфа». Не скажу, що концерт не розпочався: хлопці вийшли на сцену і заграли хорошу, «драйвову» музику. Та ті події, які відбулися далі, складно описувати словами в рамках цензури… У залі «Портера» ввечері цієї середи було велелюдно. Сюди прийшло чимало людей, щоби у звичайний, здавалося б, буденний вечір послухати музики, яка змушує тіло мимовільно здригатися у відповідності до заданого музикантами ритму. Вищезгадана музика таки почалася. На сцену ближче до десятої вечора піднялися епатажні хлопці-панки – гурт «Інфа» – і буквально впродовж перших же п’яти хвилин свого виступу зарядили присутніх такою енергією, що всі довкола (принаймні, хто був у зоні досяжності мого зору) почали для початку пристукувати ногами в такт, а потому й узагалі вийшли під сцену – танцювати. «Інфа» розпалювала втомлений буднем кагал десь хвилин тридцять. Далі за планом мав бути невеличкий антракт – спочинок для гурту. Власне, так і сталося: вокаліст попросив присутніх не розходитися, пообіцяв іще більшого «розриву» за десять хвилин і гурт покинув сцену, аби випити водички і трішки перепочити. А що ж було далі? Чи дочекалися присутні «продовження банкету»? Аякже… Люди, які зібралися послухати хорошої музики, почали розраховуватися з офіціантками, одягати пальта-куртки та йти геть. Причина всьому банальна і водночас достатньо незвична: до музикантів із «Інфи» під час їхнього перепочинку підійшов чи то директор, чи то якийсь менеджер цього закладу і заявив, буцімто відвідувачам їхня музика «не подобається» і для «Портеру» це взагалі «не формат»! Словом, заборонив хлопцям грати далі… Невдоволенню самих відвідувачів, яких, очевидно, ніхто так і не спитав, чи подобається їм ця музика, не було меж. Коли антракт затягся замість планованих десяти на тридцять, а далі й сорок хвилин, присутні в «Портері» почали питати офіціанток, коли ж буде продовження вечора «Інфи». Дізнаючись про ситуацію, яка склалася, вони невдоволено фиркали (а дехто не лише фиркав, але й вимагав привести до свого столика «головного» в пабі), збиралися й ішли. Трапилася мені нагода поговорити з офіціанткою: - Даруйте, пані, а коли «Інфа» вийде знову на сцену? - Сегодня их уже не будет. Они – не формат нашого заведения. Посетителям не нравится. - Стоп, яким відвідувачам не подобається? Я і мої друзі, приміром, прийшли сюди для того, щоби послухати «Інфу». Покличте мені, будь ласка, хто тут у вас головний… Невдовзі прийшов жаданий «головний» – чоловік років тридцяти-сорока (вік визначити складно) в офіційному костюмі і з цікавими, скажімо так, «візерунками» бороди на обличчі. Загалом, од головного ми з друзями дізналися, що «50% посетителей музыка не нравится» – себто, те саме, що й від офіціантки. Дещо в інакшій інтерпретації, звісно ж. Утім, на питання, хто ж вимірював згадані проценти і яким чином, відповіді я не почув. Позаяк концерт закінчився і адміністратори увімкнули «Бєлийє рози» та подібні речі, пішов за столик, де відпочивала «Інфа»: - Хлопці, а що, власне, за фігня? - Сам не знаю… Ми просто грали. Було заявлено вечір «Інфи». Тут підходить оцей мужик і говорить, мовляв, «не формат», – відповів Олександр Луньов, ударник гурту. - А вони ваші записи слухали, перш ніж пускати виступати в «Портер»? - Невідомо… - Виходить, до початку концерту був «формат», а потім щось комусь зробилося і спричинився «не формат»? - Либонь… Шкода, що не вдалося почути хорошої музики. Точніше, почути таки вдалося, але не повною мірою. До дванадцятої години ночі я сидів за столиком «Інфи» і пив із ними пиво. Хлопці, звісно, засмутилися, проте не впадали в одчай: «Однаково маємо достатньо фанів і запрошень від інших клубів. Те, що комусь стрільнуло в голову нас тут «прикрити», мало мене бентежить», – казав вокаліст «Інфи» Дмитро. Проте, вечір таки зіпсували. Не дивно, що дуже скоро чи не всі відвідувачі полишили «Портер» на Позняках. Фактично, ми з «Інфою» сиділи тут найдовше… Богдан Ковальчук. http://hmaro4os.org.ua/