каплі видають себе, вони порушують тишу. так милозвучно...шепотом...душою вдаряються у перешкоди, що стоять на їх шляху. де не де проїжджає машина, їх все більше і більше, вже шум дощовий нечутний, вже тиша нічна порушена. я сиджу самотньо. мені не кепсько, не радісно і навіть не пофігічно, мені просто - холодно. весна, весна... ВЕСНА. хто б подумав що за чотири роки цей день буде таким, яким він є зараз, хто знає, що чекатиме мене через ще чотири роки? може дощ знає, а може тиша чи...
Читати далі...