Сало..ти дебіл...понятно...,

Сьогодні в фейсбуці проочитала пост тіпа...мужик пише...Що таке віртуальний секс...?
І прочитала коментар...не знаю чи це двушка сама придумала чи стирила)))
Сегодня меня спросили: "А как ты относишься к ВИРТ.. Сексу??? "Я ответила :"Спокойно отношусь... ....Ровно.... Только что занималась сексом.…. Виртуальным....Вернее кто-то занимался у меня в личке....Ну а я так...кивала и одобрительно мычала.... Пока мне облизывали сиськи и ноги....сходила покурила.... налила себе мартини...заточила пол шоколадки.... Между глотками помычала немного... ободряюще так....Зря что ли человек там клаву топчет... на том конце... монитора... Он....между тем...мне уже живот нацеловывает и с пупком что-то странное вытворяет....Задрала пижаму, посмотрела на пупок..... А он гад решил меня поцеловать.... Ротом в рот))) Ну я давай уворачиваться.... Негигиенично все же))).... Ну он долго спорить не стал....потом грит:"Держу тя за бедра.... Какая хорошая у тя жопа..... Маленькая.... все как я люблю"....Куяссе.... маленькая..... Какая ж ему тогда большая?... Он же стока не упрёт....Но покивала....Не стала.... расстраивать... Мало ли....что он там у себя в этот момент... ощупывал....может чисто по Фрейду.... и передал мне свои тактильные ощущения.... посредством эротичной писанины.... Вспомнила.... что два дня не взвешивалась ...и пока... дяденька склонял мою голову к своему вздыбленному кую.... достала весы и взвесилась..... Наврал... гад.... С таким весом.... жопа маленькой быть не может.... Отомстила ему... сказала....что минет не приемлю.... но если ему очень надо...то...он может... развить в себе гуттаперчивость... и отсосать себе самостоятельно.... Ну ладно-ладно...- сказал дяденька...- давай я тебе куниллингус сделаю.... Давай... сказала я.... и почапала мыть пол на кухне.... Заодно помыла и газовую плиту.... Увлеклась.... Потом вспомнила....про потрахушки... думаю...
Блиииииин...мне ж там куниллингус делают...а у меня тут...Fairy все запенено вокруг.... Ну взяла планшет и так и написала:"А может пенную вечеринку устроим?".... И пошла домывать кухню.... Вернулась... читаю....Титьки в пене...у меня... жопа тоже...я вся скользкая и влажная.... Думаю....ну точно...пора бы мне и в душ сходить.... Ведь правда...какая-то я взмыленная....Вернулась... а дяденька уже....отстрелялся и откланялся восвояси.... Классная все -таки штука -виртуальный секс....Столько всего полезного успела сделать.... Правда.... без оргазмУ...)))))).....(с)

Мені ставити в почтовий ящик рило хуйла??????? Я що просила???? Чи то так піднімають рейтинг путіну???? Роблять що хочуть....зашибісь....я тільки від банерів відійшла що на дорогах порозвішували...а тут ще й у кожну хату... якщо Порошенко хоче то нехай в себе в дома повішає на стіну а не тицяє людям....

Ади, людоньки, трафиласі зо мнов напасть. Ніколи мене хороби не берутсі, ади скілько спав по окопах, снігом примітало, пив технічний спірт, горівку баби Білички, мілясівку, бурачинку Чортовецку. Їв отруйні гриби, спорчину кубасу, жінка каже, шо я би навіть цвєкі перетравив, як би головки повідрізувати.

А тут – на тобі, забив тріску в палец, і так глібоко, шо ані жінка, ані сусіди не могли вікігти. Жінка і голку міхову брала, ніц не йде. За три дни зачєло тьохкати і гнити. Ледве ніч перебув. Хоч не хоч, а треба їхати до шпиталю. А я вже забув, де то… Хотів палиц відрубати, але баба зачєла вирищєти. Каже: “Як будеш без пальці? Без пальці мені хлопа не треба”. Тай я сі спам”їтав, без цего пальці ніяк – я сі ним в носі шпортаю. Замотав я палиц марлев, тай пішов на бус. Дібравсі до шпиталю. Ледвим знайшов потрібні двері. Люди, а куда я маю йти до якого дохторі? Дивлюсі, якас сестричка йде. Питаю її: “Донько, а де тут дохторь від пальців?” Та вітріщила на мене намальовані очи, тай буркає: “Я вас не розумію, ідіт в регістатуру по картку, там вам всьо скажут. Ади тово, де скла багато, то регістратура”. “Дєкую, дитино”, – випоміваю. Підходху до того скла та й кажу: “Славайсу! Мені треба до дохторі, шо пальці ліче, ади нарвав, булит, спух…” Пані подивиласі на мене, тай шлюзує:
– А ви картку маєте?
– Та колис була.
– А з якого ви села?
– Та я з Владиполі.
– А з якого року?
– З пєдисєтого.
Зачєла шукати. Знайшла, шос там читає…
– Матко божа! Та ви послідний раз у нас ше за союзу були…
– А я чо мав до вас ходити, нічо не боліло…
– Та вам треба пройти ренген…
– Шо ренген пальці?
– Та нє, легень.
– Та мене легені не болє, мені палец спух.
– Шо ви сі розумійте? Так треба, ідіт у девітнадцітий кабінет, най вас просвіті…
Шо зробиш, іду, і думаю, шо палиц має до легень, але йду… Заходжу в той кабінет. Пані в окулярах шос пише. Кажу: “Добрий день… Казали, шоб ви мене просвітили..” Пані не відриваючись від паперів, дзінькнула; “Розбирайтесі, би голе тіло було”. А найго шлях трафит, треба було чисті кальсони вбрати. Та я не ріхтувавсі до цего… Бігом, поки пані пише, я, як у войску, всьо скинув з себе, шей замітив, шо труси навівороть дома убрав, курва, напасть буде… Склав всьо на купу, навіть шкарпиткі скинув, одна була дрантива, то палец стирчєв… “Я готовий пані”, – доповідаю. А та пише… і не дивесі. Через хвилю каже: “Як майте хрестик,то взміт у зуби”. Огій, я не маю хрестика… Але дивлюсі на стіні, коло дверий, висит хрестик деревєний, я здоймив, тай запхав у зуби… Шо вам буду казати, як підоймила та очи від паперів, як глипнула на мене. А я стою голий, навіть дзигарок здоймив, та шей з хрестом в зубах… Та дохторка як зачєла гупати в стіну, кричит: “Дівчата, ходіт суда, тут кіно”. Мой збіглисі медсестри зачєлисі сміяти, аж заходісі, тут уже й люди з коридору позбігалисі, навіть один на костилєх прибіг…. Коли вже добре насміялисі, і нафотографувалисі. Дохторька всіх віпровадила, і каже: “Вуйку, покладьте на місце хрест, вберіт кальсони і залазьте в ту кабінку, глібоко вдихніт і не видихайте”. Я вдихнув … Та зачєла шос шукати, чєс іде, а я не дихаю, чєс іде… а та шос шукає. Чую в очех потемніло. Нарешті промовила: “Відихайте”. Чуть не вмлів.. Глипнулавона в той комп’ютер.. Тай запитує: “Ви курите?” Кажу: “Дитино, я від шість рік навіть в ночи курю”. “То ріхтуйтисі, бо вам вже не довго”, – шаргнула. Шос підписала, тай дала картку.
– Ідіт змірійте тиск в пєтий кабінет. А потім здайте кров. Ви наще?..
– Та наще, віпив лиш двіста підисіть, але не закушував…. Жіночко та мене палец болит…..
– Ніц не знаю, тут пише, шо маєте пройти, такі правила… До речі, ви майте уже сімейного лікаря?
– Та де маю? В мене один син вівчивсі на тракториста, а другий – на столірі. Нема в родині дохторі.
– Йой, вуйку, ви йкийс циркач, то стриптиз показуєте, то кіна грайте, ідіт у девяностий кабінет, там ше дохторька заявки приймая, ідіт пишітсі…. Іду писатисі, знайшов ті двері, постукав, зайшов… За столом сидит дохторька, як з еротичного журналу, мой файна, шо спереду, шо ззаду, я аж сі облизав… Кажу: “Пані, мені сказали, що тут я можу знайти сімейного дохторє..” “Так, відповідає, якшо запишетеся, то я буду вашим сімейним лікарем”. Я не спиняючись: “Пані, я не проти, але як ви майте в нашій сімї жити, моя Гані рівнива, вона нам тріла даст”. “Та я жити з вами не буду… Лиш буду до вас по потребі приїзжєти, або ви до мене як буде треба” – проказала. О, Боже, думаю, це треба буде, ше на віагру тратитисі.. Гані мене вже, як два роки відлучила, ади старого гітька на молоді кости кєгне… Дохторка знов: “Агов, пане, ви паспорт маєте, треба паспорта”. Боже, мені аж в очех потемніло, це вона росписуватисі зо мнов хоче… Куда я попав, люди? Як я сі зриваю, як зачинаю тікати, аж кашкіт забув. Біг без памїти, аж спамїтав як задзвонив мобільний в кішени. Дивлюсі, то Гані дзвоне… Думаю, Боже, ото чуйку мая, відьма…. Беру трубку.
“Альо, Міхайли. Ти де нензо? Шо ти робиш в тотім фейзбуці голий, з хрестом в зубах? Ти шо чисто здурів від тої горівки? Ану вже мені до домуВсьо село вже дивесі на тебе… Я тебе дома вілікую”, – вайкає стара. А най йго шлях трафит, отом полікувавсі… На ходу спер автобус, а шофер, як закривав двері то прищемив мені слабий палец… Я так зверищев, шо Ганька в селі вчула, а якас баба зумліла…. І зразу легше стало…. бо прорвало…. Лиш на души кєшко.. .Набрав купу лайків в інтернеті…. Дай вам боже здоров*ї, люди добрі, абисте не слабували, абисте не попадали в шпиталь…
Ше би вам багато вповів, як бисте закликали на йкийс корпоратив, чи вісілє, я бим вам, ше не таке вповів, тоті тамади вам таке не вповідє, як вуйко Місь, бо я житє видів… Кличте, я багато не п*ю, лиш три по двіста. Тай грошей з вас здеру, всьо по-божому… Най трохі си забавлю з молодими… Всьо кінец….

Підслухав Р. ДРОНЮК...

Кароче..начиталась я новин про Насірова....і приснився мені тієї ночі сон... що лежу я з Насіровим, чомусь, в одному ліжку... ще й під покривалом... він мене тримає за руку.,а рука холодна...він каже...замерзла...?... а я йому кажу...так...а подруга моя купила собі покривало  з підігрівом...... і проснулась

Таке враження, що водії металобрухту під назвою "богдан", психічно хворі не врівноважені люди... від того, що пасажири оплачують за проїзд карткою,або вимагають талон за оплату налічкою...у них починається приступ шизофренії... сидіння водія потрібно відгородити від пасажирів металевою ришіткою... а то вони скоро почнуть кидатися на людей....

Нинька такий туман зранє..що мусів вийти і обернути пса на фіртку...бо гавков на хату (с)

Жива казка

Народне оповідання Полтавщини

Мій дідусь Гриша завзятий рибалка. Він говорить, що наш Удай прекрасна і чарівна річка, яка таїть у собі казку. Але не кожному та казка відкривається.

— Ходи над річкою тихо, як ходить сонечко. І тоді ти неодмінно побачиш живу казку, —учив мене дідусь.

— І ось ми з ним на зеленому березі. Сідаємо у човен і тихо відпливаємо від берега. М’яко лягає весло у прохолодну чисту воду. Потім дідусь кладе весло на дно човна і прикладає палець до вуст.

— Раптом у воді щось булькнуло, і над поверхнею застрибала маленька краснопірка. За нею гнався смугастий окунь, настовбурчивши колючки свого плавця. В цю мить біла лілія підставила рибці зелений листочок, схожий на долоню. Краснопірка вистрибнула на нього і завмерла, а окунь стрілою промчав мимо.

— Ква-а-ах! — зітхнула полегшано жаба.

Краснопірка почала підстрибувати на листочку. Танцює! — вирішив зелений коник, гойдаючись над водою на тоненькій травинці. Він дістав свою жовту скрипочку.

— Ті-лі-лінь, ве-се-лінь, — зазвучала ніжна пісенька.

Почувши її, звідкісь узялися метушливі пуголовки, жук-водолюб виринув з глибини, навіть жук-вертячка застиг. Заслухався.

Стомилася рибка танцювати, чемно вклонилася товариству і пірнула у воду. Тут і скрипочка затихла. Артистам аплодували прозоро крилі бабочки, схожі на вертольотики.

Я теж хотів заоплодувати, але глянув на дідуся і згадав його пораду поводитися на воді тихо. Раптом біля куща верболозу щось зблиснуло, вдарило по поверхні великим хвостом і над водою показалася риб’яча голова.

— Та це ж щука! — вирвалося в мене.

— Ти-хо! Починається ще одна казка, — приклав палець до вуст дідусь...(с)

Сьогодні день Ангела Дмитра....прийшла подруга  після роботи ..сидимо п*ємо мартіні...і звичайно їмо....короче святкуємо....в той момент дзвонить сусідка...жаліється ,що кіт не може сходити вже третій день в туалет покакати....каже дала дві чайні ложки оливкової олії і не допомагає...кажу поставте свічку...я своєму ставила допомогло...кажу в мене є прийдіть...прийшла сусідка взяла свічку і пішла...проходить хвилин 5 дзвінок в двері...на порозі стоїть сусідка з котом і каже...Ірааааааа...не можу знайти в кота сраку.... щоб запхати свічку... в ітогє.... сусідка тримає догори коту хвіст...я пхаю свічку в дупу...коту звичайно...кажу сусідці  тримайте добре дупу ....щоб свічка не вилізла...наливаю сусідці мартіні.......побігла з котом додому...

Готовим к Новому Году  ликер «Baileys» домашнего приготовления! Делается очень просто и быстро.