По-перше,
прикольно отак лежати на м’якому килимі і розмовляти чи просто мріяти, мовчки
розчинитися кожен у своєму нановсесвіті
фантазій, бажань, відчуттів. Але все одно бути поєднаними спільним заняттям
– власне, отак валятися удвох на килимі і почуватися безтурботно. Хоча б ці
кілька безтурботних годин. А потім, завтра, пізніше, трохи згодом знов поринути
у буденність. Нудну й таку недоречну у молоді роки, сіру недоречність, тобто,
буденність. Що за каламбур.По-друге…
Такі моменти...
Читати далі...