Геноцид українців у ХХ – ХХІ століттях. 1 частина

         Вшановуючи пам`ять українців, які були знищені кривавим радянським режимом у двадцятому сторіччі, необхідно не лише зрозуміти причини і наслідки геноциду українців, а й розкрити геополітичні реалії, що призвели до масових вбивств за етнічною ознакою.

            8 березня 1917 році впала Російська імперія, а вже 17 березня в Києві утворилась Українська Центральна Рада (УЦР). 22  березня 1917 року вона ухвалила рішення про Державний прапор республіки, а 26 березня 1917 року він був піднятий над будівлею УЦР в Києві. 25 лютого 1918 року УЦР  ухвалила рішення, яким затвердила Тризуб офіційним гербом УНР. Проте не лише символи мають вирішальне значення для становлення нової держави, а й такий практичний крок як створення власної армії. А тут час було згаяно. Характерним є наступний епізод. Коли до Голови центрального секретаріату Центральної ради Володимира Винниченка (насправді більшовицького агента) підійшов з планом розбудови української армії Євген Коновалець – майбутній командир корпусу Січових стрільців і голова Організації українських націоналістів, Винниченко зустрів його холодно: «Знову військо? Не своєї армії нам, соціал-демократам, і всім щирим патріотам треба, а знищення всяких постійних армій».

            Формально більшовики також були соціал-демократами, але вони відкидали догми марксизму там, де це суперечило їх імперським інтересам. Вони з перших днів приходу до влади почали розбудовувати власну армію. Тому не слід дивуватись, що Україна програла національно-визвольні змагання, а Московія, очолювана нібито соціал-демократами, виграла.

            7 листопада в Петербурзі комунобільшовики здійснили успішний військовий переворот, який практично відразу мав наслідком російсько-українську війну. Цю війну українці врешті решт програли і не лише тому, що вчасно не подбали про створення власної армії, але і через те, що не зуміли об`єднатись. А також і через те, що гарант української незалежності Німеччина Другу світову війну програла, а переможці у цій війні і їх фінансові центри у США та Європи підтримали комуністичну диктатуру в Московії.

            Геополітичне рішення по захопленню контролю над Російською імперією було прийняте відразу двома ворогуючими світовими центрами впливу. Німеччина підтримала і відповідно фінансувала «революціонера» Володимира Ульянова (Леніна) з метою здійснення революції в Росії та виведення її з війни на вигідних для Німеччини умовах. Майбутній диктатор Ленін у квітні 1917 року прибув до Петрограда з великою групою своїх спільників. Американський центр підтримав Лейбу Бронштейна (Троцького), який прибув до Петрограда у травні 1917 року також з великою групою «революціонерів». Хоча і Ленін, і Троцький мали різні завдання щодо подальшої долі Російської імперії, вони об`єднали свої зусилля і незабаром здійснили військовий переворот.

            Існує інформація, що у 1917 році для фінансування російської революції була створена американська Міжнародна корпорація. Її директори представляли інтереси найбільших фінансових магнатів і Федерального резерву США.

            Американський письменник Гарі [VS1]  Ален[i] зазначав: «В більшовицькій революції були задіяні деякі з найбагатших і найвпливовіших осіб… Але, очевидно, ці люди не боялись міжнародного комунізму. Можна логічно припустити, що якщо вони фінансували революцію і не боялись її, то, мабуть, тому, що вони керували нею?».

            У 1919 – 1920 роках, коли в Україні ще тривала російсько-українська війна, лідери Антанти – «Рада чотирьох»: Прем`єр-міністр Французької республіки Демід Джорж Клемансо, прем`єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж, прем`єр-міністр Королівська Італія Емануеле Орландо та президент США Томас Вудро Вільсон на Паризькій мирній конференції вже прийняли рішення щодо поділу території Української Народної Республіки між низькою європейських країн. Більша частина українських земель відійшла до більшовицької Росії. 

            Чому так сталося? Відповідь на це запитання у далекому 1920 році надав англійський політик Уїнстон Черчіль, який зазначив: «З днів Вейсгаупта, лідера таємного ордена ілюмінатів, до Карла Маркса та соціалістів Льва Троцького, Бела Куна, Рози Люксембург і Емі Голдман, ця всесвітня змова … неухильно зростала. Рух грав негативну роль в трагедії Французької революції ... і тепер, нарешті ця смута екстраординарних осіб невидимого світу великих міст Європи і Америки оволоділа російським народом до коріння їх волосся і стала фактично безперечним володарем цієї величезної імперії»[ii].

            Про злочинний характер комунобільшовицької влади в новітній Російській імперії свідчить той факт, що ще етапі свого становлення ця влада організувала у 1921 – 1923 роках масовий штучний голод в Україні і знищила мільйони українців (за даними Служби безпеки України (СБУ) – до 5 млн осіб).

            Сьогодні також відомі причини визнання президентом США Франкліном Рузвельтом у 1933 році Радянського Союзу, прийняття його до Ліги націй та приховування злочину геноциду українців. Не зважаючи на черговий геноцид української нації у 1932 – 1933 роках, під час якого було знищено вже до 12.5 млн українців (дані судових експертиз СБУ), Рузвельт активно допомагав оновленій Московії створити потужний військово-промисловий комплекс за американські кошти під виглядом першої та другої п`ятирічок. Американські фахівці побудували в Радянському Союзі більше 10 тисяч заводів, які випускали танки, літаки, пушки, міномети, кулемети й іншу зброю. Саме Америка озброїла більшовицьку Росію, підготувала її до Другої світової війни й була союзником у цій бійні. Сьогодні вже можна сказати, чому російська влада наважилась фізично винищувати українців, казахів і кримських татар. Вона не боялась відповідальності, тому що діяла в інтересах світової мафії глобалістів.