Чи потрібна Україні атомна бомба? 3,Чорноморські новини №114-115

Наступним завданням є створення власних сучасних сховищ для зберігання радіоактивних відходів і, в першу чергу, відпрацьованих ТВЗ, оскільки в останніх міститься напрацьований під час використання в реакторах ТВЗ плутоній 239, що вже становить цілком конкретний інтерес для створення плутонієвої ядерної бомби, та більша частина початкового вмісту урану 238. Частина урану 238 при опроміненні нейтронами, що виникають при роботі реактора, перетворюється у плутоній 239. Останній у висліді опромінення нейтронами веде себе подібно до урану 235. Цей процес дає до 30%  додаткового тепловиділення працюючого реактора. Ізотоп урану 238 є ядерним паливом майбутнього. І як тільки почнеться широке промислове використання атомних реакторів на швидких нейтронах, саме він стане їх основним паливним елементом. Тому використані ТВЗ вкрай недоцільно назавжди вивозити за межі країни. Сучасні ядерні реактори є переважно реакторами на теплових нейтронах і здатні використовувати в якості палива лише уран 235.

Наскільки атомні електростанції є важливими на шляху до створення власної ядерної бомби видно з подій навколо Ірану. Свою ядерну програму Іран почав у 1975 році з будівництва Першої на Близькому Сході ядерної електростанції поблизу міста Бушер. Захід активно включився в протидію цьому будівництву, зокрема, використовуючи механізм економічних санкцій. Через це лише у 2011 році був введений в експлуатацію перший енергоблок цієї станції.

Важливим завданням для нашої мирної ядерної промисловості є створення власних реакторів на швидких нейтронах. Їх в світі є вже доволі багато. Так у Сполучених штатах на сьогодні діють приблизно 130 підводних човнів і 10 надводних кораблів з атомними енергетичними установками. У більшості випадків це ядерні реактори на швидких нейтронах. Такі реактори мають менші розміри через відсутність графітових уповільнювачів нейтронів, вищий коефіцієнт корисної дії через високу температуру теплоносіїв, приблизно вдвічі більшу, ніж у реакторах на теплових нейтронах. Нарешті, вони значно безпечніші за реактори на теплових нейтронах, оскільки теплоносієм у них є рідкі метали, що знаходяться під значно меншим тиском, ніж вода в реакторах на теплових нейтронах, і вони не википають, як це сталося з водою в реакторі під час трагедії в Чорнобилі.  Правда, є і істотна вада. На сьогодні вони значно дорожчі за реактори на теплових нейтронах. Ця ситуація збережеться ще деякий час, поки суттєво не вичерпаються природні запаси  урану 235. Фактично єдиною країною, де приступили до масштабного використання реакторів на швидких нейтронах для виробництва електричної енергії, є Московія.

Насправді ідеальною схемою використання природного урану для потреб України є створення замкненого паливного циклу. Схема його така. Реактори на швидких нейтронах, що працюють в режимі розмноження плутонієвого ядерного палива, споживають паливо у вигляді суміші плутонію 239, який власне і є паливом, та урану 238, що паливом не є, але під дією нейтронів, що виділяються в реакторі під час роботи, може перетворюватись у плутоній 239. При певних умовах нового плутонію може утворюватися більше за кількість плутонію, що закладається в реактор від початку. У висліді роботи такого реактора ми отримуємо і електричну енергію, і нове паливо у вигляді плутонію у більшій кількості, ніж використали. Отриманий новий плутоній з економічних і технологічних міркувань краще використовувати в якості ядерного палива у реакторах на теплових нейтронах. Радіохімічний завод по збагаченню урану, плутонію, розділенню ізотопів тощо є третім елементом цього технологічного ланцюга. Такою дрібницею, як ядерна зброя, в цьому технологічному конгломераті міг би займатись невеликий підсобний цех. Чорнобильська трагедія крім колосального негатива підготувала для розміщення цього технологічного комплексу ідеальну незаселену площадку радіусом у тридцять кілометрів.

Існує серйозне припущення, що Сполучені штати, до речі цілком слушно,  стримують розвиток в світі ядерної енергетики, базованої на швидких нейтронах, через те, що від неї навіть не крок і не пів кроку, а щонайбільше чверть кроку до ядерної бомби. Проте не нам дбати про світові проблеми. Для мене світ має сенс лише у разі, якщо в ньому майорить український прапор.

За оцінками фахівців за умов вже існуючої технологічної бази в Україні, не надто напруженого графіку робіт та доволі поміркованого фінансування у 200 – 300 мільйонів доларів річно – дещо більше за вартість одного енергоблоку атомної електростанції для створення власної ядерної зброї нам потрібні 5 – 7 років. Якби з першими пострілами російських установок залпового вогню по українській території ми розпочали цей процес, то були б вже на його завершальному етапі. Зброєвий плутоній містить крім ізотопу плутонію 239, що ділиться під дією нейтронів,  лише 7 % інших ізотопів плутонію, що не діляться. Промисловий плутоній, який можна безпосередньо отримати з відпрацьованих ТВЗ атомних електростанцій, містить до 40 % ізотопів плутонію, що не діляться. Отже без радіохімічного заводу зі збагачення плутонію тут не обійтись. Плутоній - це найлегший шлях до сучасної ядерної зброї. Потужності існуючих ядерних реакторів України достатні, щоб менше ніж за рік забезпечити сировиною створення, наприклад, 100 ядерних зарядів середньої потужності (по 15 кг. плутонію кожний).

Ядерну зброю слід сприймати в першу чергу не як загрозу існуванню людства, а як фактор для його мирного існування. Між Першою і Другою світовими війнами минуло лише двадцять один рік. Після Другої світової війни ми, попри нескінченні локальні збройні конфлікти, 72 років живемо в умовах глобального миру. Цим ми завдячуємо факту існування ядерної зброї. Якби Україна після проголошення незалежності залишилась ядерною державою, то теперішня російсько-українська війна була б неможливою, Донбас жив би мирним життям, а Крим був би з Україною.

Дана стаття пишеться в переконанні, що ми неминуче підемо шляхом відновлення свого ядерного статусу. Можливо про це не потрібно говорити на офіційному рівні. Можливо це потрібно робити мовчки але непохитно і максимально швидко,  що і морально, і справедливо з нашого боку. Ядерна зброя має стати закономірним побічним продуктом модернізації української економіки  в цілому, зокрема її ядерної енергетики, потужним джерелом відродження української науки з виходом її на світовий рівень. Оскільки нездоланним аргументом у міждержавних стосунках завжди була сила, то нехай і сила буде на нашому боці в наших «задушевних» стосунках з Московією.

Дорогу здолає той, хто йде.

Доктор фіз.-мат. наук, професор,

академік Академії наук вищої школи України

Валерій Швець