Ира Сон - Останній день мого життя
- 12.06.11, 09:47
То був останній день мого життя:
Він закінчився, і мене не стало. Під сонцем зігрівалася земля, Десь у садочку солов"ї співали... То був останній день мого життя... А я одразу й не відчула, ні, Засумувала трохи, ненадовго, Думки сховала й почуття дурні, Та жити намагалася ще довго... А я одразу й не відчула, ні. Лиш серце занедужало чомусь Та згодом поступово скам"яніло. Нехай, так легше. Зможу. Обійдусь. І байдуже, що десь душа поділась. Лиш серце занедужало чомусь... Стогнала у жалобі вся земля, Тужила, та про щось мене благала... Та вже, напевно, то була не я - Чужа, інакша... а мене не стало. Стогнала у жалобі вся земля... То мав би бути просто гарний день, А ти його спотворив новиною, І не лише його, а всю мене... Ти одружився. З нею. Не зі мною... А мав би бути просто гарний день...
8
Коментарі
Гість: Verda
112.06.11, 10:01
u1983
212.06.11, 10:06
gelo66
312.06.11, 10:10Відповідь на 1 від Гість: Verda
gelo66
412.06.11, 10:10Відповідь на 2 від u1983
Гість: Каліпсо
512.06.11, 12:40
Єв@
612.06.11, 13:56
Вже згодом, коли життя твоє стане на серпневому порозі буття, і ти озирнешся на свій квітень чи, навіть, травень, збагнеш, що не варто було робити такі височенні ставки на свою будущність, від котрих не тільки спустошувалась душа, але й меркнув світ в твоїх очах. Відродитися дуже важко після отаких життєвих драм. Кохання - це випробування, дане Богом людям. Непросте випробування, бо не кожний його пройде з гідністю. Ну, а той, хто вийде з горнила випробувань, той, значить, і стає удостоєним цінністю першого життєвого досвіду, котрого не перейняти від когось і не здобути ні за які гроші, а лиш самому до нього прийти на межі буття і небуття, солодкої млості і невимовного болю, шаленного лету і стрімкого падіння...
gelo66
712.06.11, 14:10Відповідь на 5 від Гість: Каліпсо
gelo66
812.06.11, 14:11Відповідь на 6 від Єв@
как красиво сказала, если бы ещё и в стихах
Єв@
912.06.11, 14:22Відповідь на 8 від gelo66
Уже не пишу віршів. Не приходять... Тому, що серце в роботі над повсякденням. А подружнє життя, то цілодобова і щоденна робота, а не суцільні ніжні квіточки та пестощі на ложі кохання... Минає захват та запал - не може людина увесь час горіти. Горять ті, у кого кохання не розділене, або втрачене. Подружньому життю потрібне постійне і помірне полум"я - от його і слід підтримувати, аби не сидіти потім біля вихололих головешок.
MramorN
1012.06.11, 14:38