Податок на шаровари, і не тільки.

Глянеш на наших можновладців непогано виглядають – гарно одягнені, частенько у вишиванках. А от штани явно не шаровари. Непорядок. Хай би продали свої штани на аукціоні так би мовити з панського плеча, вірніше з ноги. А за гроші пошити їм нормальні шаровари. А майстри у нас є. Тканини правда нема. Справжньої своєї конопляної чи лляної немає. Бо хоч коноплю і вигідно вирощувать, але чомусь заборонено. А льон хоч вирощувать і можна, але чомусь невигідно.Прийдеться, мабуть, шовку в китайців купить. Коротче, потрібна валюта. А ще вона потрібна для купівлі ліків, нафти, газу, товарів для війська, молока м’яса і сала бо така у нас держава. Да, чуть не забув, а ще ж борги повертать. Оце кажуть за найближчий рік потрібно мільярдів десять віддать.
Заробить, позичить чи купить? Якщо віднять дитячі роки, то я вже майже літ зо тридцять щось да роблю, і кожного року надіюсь що ось ось і зароблю. І за такий час приходить розуміння, що щось тут воно не те, що праця – не цяця. Що тут потрібен якийсь бізнес-план. Колись був план, але не було бізнесу. Зараз є бізнес, але немає плану. Помиляєтесь. План у «бізнесу» є. Щоправда наше благополуччя в той план не входить. Бо якщо платити багато нам, то останеться мало їм. А хто собі ворог ? Так ніби й ми собі не вороги, але чомусь купуєм секонд хенд з чужої ноги.
То може позичить? Так вони й позичають, а як віддавать то нам. І дітям нашим і онукам.
Тоді залишається купити. А що, гривень в нас надруковано багато. Накупим доларів і буде й у нас свято.
А тепер, більш серйозно. При самих що не є найкращих перспективах яких ще потрібно досягнуть, потреба державного бюджету в іноземних грошах десятки мільярдів доларів на рік буде ще декілька десятків років. Валюта державі потрібна. І ми ж щось виробляєм, продаємо, привозимо із заробітків, а толку не видно. Державу трусить через усілякі кризи. Не має стабільності. І не буде, доки золотовалютний запас не буде відповідним до потреб. Але скільки б ми не працювали ми його не наповним навіть для стабільності і тим більше для зміцнення гривні. Причина в законодавстві.
Як в золотовалютний запас попадають долари? Через податки, через позички і через купівлю їх за гривню. З позичками все ясно. Доки позичаєш – стабільність. Починаєш віддавать – криза. А ми вже напозичались так, що позичаєм щоб віддать хоча б відсотки. Тобто тут нам вдачі не бачить.
А що ж щодо купівлі валюти за гривню. Ніби все ясно. Як на мене занадто ясно. Так, що нам аж засліпило, не бачимо проблеми. Як же працює підтримка курсу гривні? Коли на ринку доларів багато Нацбанк їх викуповує, а коли не достатньо продає. Але це при стабільності. А коли криза? А коли криза купувать валюту купують а от продавать не хочуть, і заставить можна хіба що ввівши військовий стан, і то багато заховають. Врезультаті резерв порожніє і криза поглиблюється, і наповнить його можна лише позичками або податками. Про позички я вже написав напозичалися.
А податки та мита у нас за законодавством сплачуються у гривнях за деякими винятками. Воно для тих хто отримує дохід у гривнях і правильно і зрозуміло. Але як буть з тими які отримують дохід в твердій валюті. І тут , на перший погляд, ніби все теж правильно і зрозуміло. Вони продають валюту, купують гривню і сплачують податок. Якщо державі потрібн валюта вона купує її назад. Але під час кризи не дуже то хто і хоче назад її продать, а якщо і продає то за все вищими і вищими цінами. Чи зможе держава купувать долар по 30 а продавать по 20. Звісно що ні. Ось і виходить що хоча б для стабілізації курсу чи його пониження часом потрібно і небагато валюти в резерв вона не надходить. Вихід простий: потрібно щоб ті хто отримує дохід в твердій валюті і сплачували в ній податки. Потрібно змінить відповідне законодавство. Це дозволить з часом зміцнить гривню в рази. А міцна та стабільна гривня підніме нашу економіку, і наші зарплати!