Найбільша біда України

Найбільша біда України

Кожен подумає про своє. Так воно і є. Чужа вавка не болить. Війна, корупція, економічна криза, і ще багато чого. Але, що є головною причиною кризи, корупції та в підсумку і війни? Цій причині не один десяток років. Цю причину часто згадують. Часом роблять вигляд, що борються, але борються з наслідками, а не з причиною. Можна знімати з вогню голими руками гарячу каструлю і довго лікувати опіки, а можна знімати в рукавицях. Різниця суттєва. А ми опечемось, не встигло зажить, і знову печемось - бо не розумієм.

         І так про все по порядку. Україні пророкували велике,безхмарне майбутнє. У нас усе було. Ми, як тоді казали, допомагали всьому Союзу, і не тільки. І разом з тим пам’ятаєте: талони, відрізні купони. Чому так - усе було, але по талонах і купонах? Бо, вивозили все за межі держави в напрямках усіх сторін світу.

         Нам говорять, що в нас величезні можливості, бо дешева робоча сила і дешеві ресурси. Брешуть – дурять. Знайдіть в світі державу з дешевою робочою силою і ресурсами, яка була б багата. Багаті держави саме ті, в яких ресурси і робоча сила дорогі. Виходить треба піднімать заробітню плату і ціну на ресурси. Так ціни ніби й ростуть, а толку мало. Бо не ті ціни ростуть, і не для тих.

         Продав європейський фермер корову -  вторгував 2 000 євро і приїхав до нас в гості. За ці гроші в нас можна і погостювати. Погуляв у нас місяць і приїхав додому.Продав наш селянин корову вторгував 15 тис. грн.. і поїхав в Європу, перекочував кілька днів в готелі і по грошах, і по корові. Щоб мати ті самі можливості наш селянин має працювати в 4 рази більше. Європеєць працює 8 годин, то нам треба працювати 32 години на добу, а в добі 24 години. Що заплутав? Зараз розпутаю.

         Ще в дев’яності стало зрозуміло, що ціни в нас нижці ніж у сусідніх державах, тому від нас усе і вивозили.  Бо там подорожче можна продать. Тому й купони, тому й талони. Вирішили піднять ціни. Зробили найбільшу в світі інфляцію. І все без толку. Бо не для тих ціни піднімали. Раз у нас ціни нижчі ніж у інших державах, то ціни потрібно було піднять для інших держав, а не для своїх громадян. Це все робиться зміною курсу гривні до іноземних грошей. На прикладі з українською та європейською коровою бачимо, що курс гривні занижений в 4 рази, тобто євро мало б зараз коштувати близько 7 гривень. Розумію, що нарвуся на критику. Мовляв низькі внутрішні ціни сприяють експорту. Це правда. Та за кордоном посередник на цьому заробляє відсотки, а на прикладі з коровою бачимо, що у нас різниця досягає кількох сотень відсотків. Тобто там основний дохід отримує виробник. А у нас посередник. У нас рай для спекулянтів а за кордоном рай для виробників. Тому, у них є багато своєї продукції, а у нас не має. Бо у наших виробників не має грошей ні на розвиток виробництва,а ні на достойну зарплату. Гроші у посередників. Що ж вони з ними роблять. Дають хабарі. Хто коли, хто що небуть перепродував знає, що це не тільки купи і продай це ще й дай. На митниці дай, поліції дай, податківцям дай і т.д. І давали, і дають. Бо є з чого поділиться. Ось вам і корупція. Подейкують на одній лише митниці мільярдів на п’ядесят. А за кордоном не дають, бо не має грошей на хабар -  ці гроші йдуть виробнику. А, можливо, хтось накопичивши грошей вкладе їх у виробництво, посадить сад і через кілька років отримає результат. А не простіше купить бензопил, дать хабаря і продать ліс-кругляк. Простіше. В Польщі він втричі дорожчий - на хабаря вистачить. А яке до нас везуть з-за кордону м’ясо. Два євро за кіло, а хороше там буде всі 20 євро. І наші сільгоспвиробники щоб конкурувати з цим вирощеним на гормонах та антибіотиках м’ясом, змушені застосовувати їхні «прогресивні» технології, бо в нас ціну до 20 євро не піднімеш. Зміним обмінний курс, буде можливість встановлювать різні ціни на різної якості продукцію, піде на спад корупція, з’являться гроші у людей, вони стимулюватимуть виробництво, українці замість працювати на інші держави працюватимуть на себе. Не зміним - усе й надалі буде погіршуватися. Промисловість вже угробили на черзі земля. Бо, як так торгувать, то не буде чим здачі давать. Міняєм 1кг їхнього м’яса на гормонах на 3-4 свого натурального. Абсурд, але ми це робим.

         МВФ нам рекомендує – боротися з корупцією і продавати землю. А мало б радить зробить курс нашої гривні нормальним, і корупція почне зникать сама собою, почнуть реально зростать зарплати, і не треба продавать землю. Лише деякі наші економісти тихенько говорять, що наші гроші самі недооцінені гроші в світі.  А потрібно кричать - через те, що у нас самі дешеві гроші в світі, у нас процвітає корупція, контрабанда, високі ціни й низькі зарплати. Люди ненавидять свою державу і горнуться до чужих.

І так як це все зробить. Перше, що необхідно це покращить обороноздатність держави. Справа в тому, що наші сусіди довгий час нас об’їдали,  і підуть на все щоб їх не відірвали від корита. Тому безпека перш за все.

         Слідуючим кроком має бути політичне рішення - зміни в законодавстві. Поставить завдання перед урядом та Національним банком. Встановить паритетний курс гривні до інших світових грошей (валют),щоб одинакові товари могли міняться приблизно 1до 1.

А далі власне технічне вирішення цього питання. По - перше маємо встановити  експортно імпортний баланс. А враховуючи, що ми набралися боргів,як собака блох, то ми маємо мати не просто баланс,а позитивне експортно - імпортне сальдо на суму необхідну для обслуговування боргу і приведення гривні до паритету. Для цього є два шляхи: збільшення експорту, та зниження імпорту. Знижувать імпорт можна ввізним митом, квотами, я більш схильний до мита хоча квоти та інші методи не виключаю, як додаткові. Був би результат. Є товари, критичного імпорту: нафта, деякі ліки товари для війська і т.д. З них додатково стягувать мито не потрібно, а є товари без яких жити можна: дорогий автомобіль, яхта. Ось на них бажано і зекономить валюту. Піднімемо гривню і обмеження на ці товари поступово будуть зніматися. Ціни на критичний імпорт залишаться старі частково подорожчають імпортні товари широкого вжитку: оселедці і т.д. І сильно яхти ,краби, соболя… Це ціна яку потрібно заплатить, але це тимчасово. І воно себе окупить.

         Як ви думаєте, а для чого мита і квоти , і яка між ними різниця. Перше, що спадає на думку це те, що мито інструмент щоб забрать гроші. Що ж  від цього ніхто не відмовиться. Але це ще й регулятор ціни та кількості товару, що переміщується через кордон. Чим мито більше тим менше везуть через кордон і тим той товар дорожчий. Це економічне регулювання. А квоти це адміністративне (силове) регулювання. Як правило воно застосовується коли потрібно встановить крайню межу поставок товарів. Частково квоти можуть замінить мита. Для прикладу Євросоюз. Але тут є свої, як переваги так і недоліки. А хто ж ті квоти встановлюватиме та контролюватиме. Як на мене корупція значно вища при одних квотах ніж при миті та квотах однозначно.

         Припустимо, кілограм імпортного продукту, наприклад: бананів коштує 1 долар або 30 грн. Якщо ми зміцнимо гривню наприклад в три рази, то кілограм бананів коштуватиме 10 грн. Завдання мита  додати ще 20 грн. і встановить ту ж ціну що й була плюс витрата на обслуговування зовнішнього боргу, тобто ще гривень зо три. Бо від зміни обмінного курсу, автоматично доларів в нас не побільшає, тому ціни у гривнях мають залишатися в тих межах, що й були.  Виникає питання, а для чого ж тоді змінюють обмінний курс? В першу чергу для виробників експорту. Коли посередники купували тут 4 корови за 2000 євро, то собі за тяжку роботу брали 6000 євро, а після зміни курсу ситуація зміниться на протилежну.

         Звісно можливе певне зменшення обсягів експорту, але це не страшно, бо якщо я продавав 4 корови і заробляв 2000 євро, то якщо у мене куплять лише одну за новим курсом то я все одно вторгую 2000 євро та ще й 3 корови в мене залишиться. Відповідно у виробників з’являться гроші і на розвиток виробництва і на достойні зарплати.

         Не завадить на початковий період ввести обмеження на вивіз валюти котрий повинен дорівнювати ввозу. В принципі система працюватиме і без цих обмежень, але з ними спокійніше, війна все таки. На довго їх вводить не слід. Якби у нас були достатні золотовалютні запаси, то зі змінною обмінного курсу проблем не було б . Але маємо те що маємо. Подейкують, що навіть ті запаси, що є принаймі частково, Національний банк передав комусь за кордон. Тобто, запасів у нас не багато. А скільки власне потрібно для зміни курсу? Чим більше буде різниця між початковим та кінцевим обмінним курсом тим більший має бути золотовалютний запас. Тобто, наприклад при курсі 10грн за долар при 300 млд. гривень готівки достатньо 30 млд. доларів запасу для подолання будь якої «кризи». При курсі 20 достатньо 15 млд. доларів , при курсі 25 – 12 млд. Зараз маємо 18 млд. доларів. Могли б мати курс близько 17 грн. за долар. Чому не роблять. Бо не хочуть і не можуть. За найближчий рік доведеться віддать 10 млд. за борги, залишиться 8.  У нас уже були такі запаси в 2014-2015рр. тоді долар скочив до 40. Цього разу чекає те саме, як не гірше, якщо не вжити заходів. При чому цього разу він там і залишиться бо за ці роки додатково надрукували гривні не забезпеченої власними товарами

         По перше мають бути згорнуті та закінчені всі операції Національного банку по кредитах рефінансування.

 По друге потрібно перейти на збір податків, з мита з тих хто отримує дохід в твердій валюті напряму в цій валюті.

По третє потрібно встановить відрахування в іноземній валюті з бюджету для поповнення золотовалютного запасу. Для цієї операції в Національного банку мають бути долари не куплені за гривні,  тобто це або позичка або прямі податки в доларах з експортерів. Позички у нас, як правило цільові і під таку ціль навряд чи хто позичить. Сильна Україна їм не потрібна. То ще й віддавати прийдеться.

По четверте потрібно заборонити друкувати гривню, під купівлю твердої валюти до встановлення паритетного курсу.

А далі маючи золотовалютний запас викупить гривню і власне встановити необхідний курс обміну грошей. Продаж валюти за новою ціною розпочати не з міжбанківської валютної біржі, а  державою безпосередньо народу, а тоді задовольнивши основний попит тих, кому вона власне потрібна,  можна продавать і на біржі. При такому порядку дій менше буде спекуляцій.

Ви можете наїстися сотнею гривень? А сотнею доларів? Я, наприклад, не можу. А от, коли куплю за ці гроші якусь їжу, то запросто. Гроші це товар. І вимірювать їх вартість потрібно – товаром.

Наприклад, а це близько до реальності, зарплата у Росії вдвічі вища ніж в нас, та й ціни вдвічі вищі. Тобто, отримавши, наприклад сто доларів, наш працівник зможе практично накупить стільки само, що й їхній за 200. На столі однаково.  В чому ж різниця? Ви знаєте українців, що їдуть на заробітки в Росію. Можливо ви не тільки знаєте,  а й самі їздите, бо тут ви отримуєте 100, а там 200. А ви знаєте багатьох з Росії, які отримуючи там 200 їхали б сюди зароблять 100. Не поїдуть. А в Польщу чи Прибалтику поїдуть, бо там зароблять більше. Поляки поїдуть в Німечину, а німці в Норвегію. Ще раз повторюю, по товарам це практично однаковий заробіток, але ми працюєм на Росію, Польщу і так далі. А хто працює на нас? Зробим так, щоб 100 українських доларів дорівнювали 200 російських і ніхто туди не поїде.

За що майдан стояв? Щоб українець вільним став, а не батрачив на заході і сході і ці знання мають стать в нагоді. Це шлях до нової мети. І дай нам Боже ним іти.       

Микола Федорась

с. Кустин