Воно начебто є але все не те.

Ранок. Начебто як завжди. Відкрила очі, притулилася к коханому, поряд на килимі пухнасте створіння, яке чекає коли йому почухають вушко. Сонечко другий день поспіль не визирає за хмар, встаю та відчиняю вікно...осінній подих прохолодою віє у кімнату, свіжий та вологий. Тихо, не гудуть сирени, які останні 8 місяців супроводжують дуже часто. Йду цілквати своїх диточок, носики які прячуться під ковдрою й не хочуть визірати.
Сніданок починається з привітання, в мене День народження!. Але настрій ну зовсім не святковий, вперше далеко від дому. Квіти, тортик та привітання все є, усмішкі але моє бажання поки ще не здійсненне.
Сподіваюсь наступне день народження будем святкувати дома