Автобан Загреб-Спліт заслужено можна вважати гордістю Хорватії. Про ідеальність дорожнього покритття мова не йде, тут справа в місцевості, по якій його проклали. Покриті лісом пагорби переходять в плато, вкриті чагарниками. Дорога змійкою тягнеться в гори, сміливо пірнаючи в 6-кілометрові тунелі, перестрибуючи віадуками глибокі ущелини. Там, де на шляху траси не стоять природні перешкоди, для тварин збудовані зелені коридори, хоча дивно, що якісь тварі живуть в цьому напівпустельному кліматі.

Море -- його неможливо не помітити. Глибока лазурь Адріатики контрастує навіть з волошковим безхмарним небом. Дорога біжить далі на південний-схід, ховаючись від моря за останній хребет білих, пошарпаних природою Дінарських Альп. Інтуіція підказує, що з'їжджати з баму доведеться навпроти масивного кряжа, за яким і причаїлася Макарська рів'єра зі своєю перлиною -- містечком Брела. Задоволення від мандрівки не затьмарюється навіть тим, що приходиться заплатити по гривні за кожен кілометр шляху.

Вернемося до організаційних питань.
Звернувшись в турфірму за рекомендацією знайомих/друзів/родичів/кумів, вам підберуть тур за суму Н євро. Потративши день, вам таки вдасться знайти аналогічну пропозицію в іншій агенції за суму Н - 100~200 євро. Врешті-решт, берете свою картку VISA/MASTERCARD/American Express, відкриваєте сторінку цікавого вам готелю, резервуєте з передоплатою місця і економите ще 500-600 євро.


Так от, лише таке фото вартує кожного євроцента, за нього витраченого.

Містечко Брела ховається від континентальних віянь холоду за схилами гори Біоково, потопаючи в зелені віковічних соснових борів та фІгових нефігОвих гаїв. Лазурові хвильки Адріатики хлюпочуться о дрібногалькові пляжі, відзначені голубими стягами за свою чистоту.

Жовтий перець на фото саме заступає усю оту красу.
Знаменитий пляж Punta Rata обраний журналом Forbes як 6-й у світі та 1-й у Європі. З нього якраз і видно скелю, яка вважається офіційним символом Брели і, можливо, основою самої назви містечка.

Майже казка, якби не ціни на інтернет та пляжні аксесуари: година інтернету коштує дорожче ніж у нас місяць, шезлонг або парасоля - 40 грн і т.п.

Тепер трохи про публіку, що збирається на Макарській рів'єрі. Не дивно, що більшість з явним відривом займають самі хорвати з іншими колишніми югославами. Не проблема побачити тут італійців, німців, чехів , словаків, поляків та австріяків -- їх усіх у Брелі достатньо. Ну і звичайно представлені тут дві найцікавіші нам національності: щирі українці та кляті москалі.


Згідно теорії мого канадського друга, їх відрізнити від решти іноземців доволі просто: достатньо побачти живий, незаторможений погляд, але вистарчає і зовнішніх ознак -- ну згадати лише то, що чим далі від Заходу, тим чоловічі плавки стають приталенішими та коротшими.  

Львів -- Ужгород -- Будапешт -- Загреб

Заплановане на 6,00 вирулювання зі стін рідного Львова звісно що затягнулося на добрих хвилин 20, бо пакування манаток в багажник не стимулювалося бажанням похлюпатися в морі ще сьогодні. Дестінейшн-фікс першого дня дороги призначено на Балатоні -- не так далеко, але в часовому континуумі далеко більша половина дороги.

До Ужгорода за кермом я, дорога знайома, на ній навіть їхати можна, тому в Карпатах поганявся з естонцями на Honda Civicу, азарт пробрав так, що на перехресті з даїшниками обійшов справа 5-літрового побратима S-класу. Даїшники мені це простили, а він ні (.

Вирішили не їхати на Чоп (і правильно зробили, знайомі потім розказували, що черги на мадярському кордоні не було, але перетрясли мало не кожні труси -- принизлива процедура, тому хай ікнеться всім контрабандистам, які в цьому винні), а вперше поїхали до словацького кордону в Ужгороді. Перехід фактичо в місті, доволі затишний, але, як завжди, приймаюча сторона затримує чергу, тому хай качка копне митників, які рухаються як черепахи з повними штанцями.

Вкотре переконався, що кобіта за кермом представляє собою підвищену небезпеку. Підїхав в порядку черги, зупинився, спостерігаю, як Skoda Fabia на малюсінькій швидкості задом йде по небезпечному курсу в сторону мого заднього крила. Посигналив разок, другий, але дні її заднього бампера та плафона ліхтарів були пораховані, з хрускотом вони тріснули, залишивши шрами на диску мого заднього колеса (.

На прикордонні Словаччини відчувається значний вплив українського етносу: церкви, хрести обабіч дороги подекуди підписані кирилицею. І так аж до Кошиць, а одразу за ними наштовхнулися на трущоби циган -- оце так Шенгенська зона. Націоналкою в'їжджаємо до Мадярщини: вже вкотре переїжджаючи пункти пропуску новопредставлених країн-учасниць Угоди, складається враження, що на них точно вже стигли відзняти пару-трійко бойовиків зі стріляниною та пожежами.

На автобан виходимо в Мішкольці. По ходу тре брати віньєтку за 8 євро, але можна ризикувати і не платити. Про угорський бан розказувати скучновато: 130 на круїз-контролі, 160, коли набридає дрімати за кермом. Проїжджати через Будапешт треба або з чуйкою і доброю орієнтацією в проторі або з навігатором. З першим варіантом надійніше --  ситуація з дорогами в столиці змінюється швидше, ніж оновлюються карти в неті.

За Будапештом пряма дорога на Балатон, який ми успішно минаємо -- не любимо ми мадярів і край (на замітку автомобільним подорожнім -- заправки там рідко, а чим ближче до кордону, то їх там зі свічкою не найти).

В проміннях сонця, що заходить, переїхати кордон Хорватії так само легко, як взяти чек до оплати за проїзд до Загреба декількома кілометрами далі. Столиця Хорватії спочиває в долині навколо покритого лісом пагорба і своїми розмірами та кількістю населення нагадує Львів. Йдучи по трасі, ризикуєте навіть не помітити міста з тисячолітньою історією. 

Темненька нічка вітала нас тоді, коли ми в'їжджали до Загреба з півдня. Без карти, без найменьшої підозри про готельну інфраструктуру на першому перехресті звернули на привітну вулицю: "ulica Ukrajinska" )))

Готель Стелла 3* заслуговує на те, щоб його похвалити. Знаходиться між самим Загребом та його аеропортом. Перебудований, а тому високотехнологічний. Аж задуже. Для прикладу, коли три рази глушив кондиціонер, а він, зараза, знову вмикався, то виною була зовсім не поломка, а уважний адміністратор за рецепцією, що його тричі вмикав. Номер має свою кухоньку, повний комплект начиння, побутової техніки та велику ванну з діодною підсвіткою -- є на що глянути. Сніданок ситний у вигляді шведського столу і продукти смакують по-домашньому.

Кілометри до бажаного моря з новими силами після міцного сну тануть невимушено легко.

Кінець Ч.1. Слайди будуть потім.

Приїхали з об'єкту додому. На годиннику 18,00. До від'їзду ще дванадцять годин. З технічної підготовки залишилася нібито фігня: помити машину і поїхати купити літру масла M1 0W40. 

До слова, в район сьогодні зранку їхав ще на жигулику  -- щоб провітрити його трохи. Пожартував ще, що ніби і не погано їде, можна в ньому в далеку дорогу пускатися )))

Так от, а тепер про підлоту. Провертаю я ключ запалювання, а машинка-лапочка тільки квак-квак і приборна панель спокійненько собі тухне.  До свідомості доходить відчуття недоброго, але машинально пробуєш ще раз і ще раз. Машинка навіть закривається через раз. Надія, що здохла батарейка в пульті, розвіюється коли на екрані магнітоли блимає зловісне "CODE". Очевидно, що відправитися на небеса захотіла 100-амперна дура під капотом. 

Ги )) П'ятниця, вже далеко по шостій, а новий акумулятор невідомо де. Славно, що в телефоні батарейка не підкачала. 

Епілог. На 20,30 нова батерея на місці. Бютжет подорожі зріс на 3400. До зустрічі тут, з Божою поміччю, 27 серпня.

Стрічка фоток рясніє грудьми нашик колег по перу клаві. Більшість ще закрита купальними бюстгальтерами, декотрі ж за новими віяннями в моді  і стараннями феміністок піддалися тенденції/спокусі/хтивості з десексуалізації бюсту та фоткаються в корсеті Єви.   Кожна пара з них різна: котрась вже вигодувала пару-трійку засранців, інші лише набирають об'єму -- на бояні з розмаїттям форм грудей вже борода рости почне. Так от, без різниці, великі вони чи маленькі, а чоловікам їх споглядання не те що приємне, а навіть медично рекомендоване. Для довідки: фетишизм -- стан, коли статеве збудження викликає будь-який визначений предмет (наприклад, частина тіла). Так от, ніяке це не збочення, і нічого поганого в тому нема, що жіночі груди є об'єктом пильної чоловічої уваги. Не так має значення їх розмір, форма, пружність, смак, як той факт, що вони просто Є (і встояти від спокуси на них глянути неможливо). Цей самодостатній сексуальний символ жіноцтва по праву можна зрівнювати в правах з органом, що представляє чоловіче "достоїнство", а тому вже другий день мучить мене дилема: оголювати груди і від ліфчика залишити лише нижній бандаж для їх підтримки, чи милуватися й далі як самими персами, так і мереживними шедеврами, створеними для їх комфорту??    

В коменти розмір: для чоловіків - улюблений, для жінок - яким Бог нагородив? 

а сьогодні професійне свято моєї, а заодно і найдревнішої чоловічої професії --

  ДЕНЬ БУДІВЕЛЬНИКА  

---

---

---

---

---

---

Ніхто з нас не є цілком поганим Жан Ваньє

Коли чоловік віддає своїй дружині друге місце -- тому що перше належить його роботі, спорту чи будь-яким іншим інтересам -- вона має три можливості. Може примиритися з другим місцем, позмагатися за перше і зрештою перемогти або боротися за перше місце, поки не занепаде духом. Навіщо їй такі випробування?

Хто знає про те, коли ваша дружина засмучує вас? Ніхто? Ваша матір? Друзі? Наступного разу прямо, але спокіно скажіть їй, що вона вас засмутила і що  саме їй слід було зробити інакше.

Прощайте по-справжньому. "Прощати" своїй дружині тільки в тому разі, якщо вона обіцяє ніколи не помилятися знову, означає не прощати взагалі. Істинне прощення вірить у того, кого ви любите.

Інтимність у подружжі буває сексуальна й емоційна, але емоціійна інтимність -- це прелюція інтимності сексуальної. Ваша дружина потребує спілкування й уваги щодня.

Спокуси годі уникнути, але це не проблема. Проблемою  може стати те, що ви робите зі спокусою. Ви будете гратися з нею, плекати її чи проженете геть?

Одиин з найбільших дарів, який дружина може одержати від вас, -- це право помилятися і бути недосконалою. Зрештою, саме  такого права ви домагаєтеся від неї, чи не так?

"У подружжі не шукають підхожої людини -- самі стають нею."

Sex is such a personal thing. Why do we think of sharing it with another person? 

________________________________________________________Lily Tomlin

Кільки-то годин пішло на те, щоб її виплекати. Та, зрештою, з шостої спроби таки вдалося її родити. Не так вже й дорого це обходиться, я вам скажу. Оплатив за послуги 80 грн.+5 грн. комісії. Дооформив  необхідні папери, розмножив, попідписував, віддав.

Сьогодні розпрощався зі своєю дитинкою - своєю моделлю, надіюся, я зробив правильний вибір, підписавши угоду про відступлення своїх майнових прав роботодавцеві. Залишив за собою 70 % винагороди від прибутку з продажу ліцензій. 

Тепер залишилося лише чекати наступних квитанцій та того моменту, коли видадуть мій перший патент .

---

Хвітка сьогодні зіграла свою потенційно небезпечну роль. В мене колись дзвінок на стовпі огорожі електичний був. Відключили електрики його напрочуд майстерно - перерізали один дріт з напругою, ноль залишили догнивати в землі. Не догадались, що час від часу ноль і фазу в нас на стовпах перекидають .

---