Малина

Вже вкотре повертаюся до опису того глибоко філософського процесу. В час сієсти обривати достиглу малину сам Бог велів. Заняття це не  для холериків, а мені якось вдається абстрагуватися від колючого малинового бадилля, що прилипає до тіла, від кропиви, що щипає за ноги, від поту, яким вкривається дупа. 

Рвеш, мацаєш, що гірше, то до збанка, що краще то до рота. Ідилія... Ну хіба зрідка "малина" обірветься жучком, якого в нас, і нічого в тому дивного нема, називають бздюхом. Рвеш і слухаєш... о, цей звук відомий і такий звичний з дитинства, що його зауважити порою дуже непросто, -- повизґування качельки в дитячому садку за плотом. 

Там дівчинка гойдається, давно гойдається. Їй років з 10... Як швидко вони ростуть.