Дихальна гімнастика і москіти. Аu.

Раз, два, три, ..., десять. Ну все, тепер акуратно можна видихнути і знову схопити ковток повітря. Останніми днями воно стає все гарячіше і гарячіше на смак. На вулиці спекотно, всередині ніби і не жарко, але повністю знерухомлене повітря повільно висмоктує з тіла нервик за нервиком, а токсичні випари мікстіону ще зі вчора броунівським шабашем літають туди-сюди по кімнаті Жовті листочки товщиною 0,13 мікрон теж неабияк мордують нервову систему - лишній рух ножа по замшевій подушечці, -- і дзеркальна поверхня металу стає нікому не потрібним сміттям. Стареньке радейко з підключеними колонками від ще старшого компа деренькоче мелодії Ретро-ФМ. Мабуть в мене один із найдорожчих відходів виробництва - 1250 доларів за унцію. Концентрація уваги на границях можливого, настільки велика, що десять разів протараторена Миколина погода так і не карбується в пам'яті. Різкий рух, поворот, подих - і металева пластина з жорсткітю, що прямує до нуля, ненадовго зависає у повітрі. Згадалася невагомість космонавтів на орбіті. Довго не висітиме - втрата стійкості призводить до падіння під ноги.

6 годин пекла перетворюються на 5 тис. см. кв. блискучої поверхні, викладеної сантиметр за сантиметром. На сьогодні праці кінець. Його ще потрібно заполірувати і зняти залишки ватним тампоном, але вже зараз блиск металу заворожує. Фізично я висмоктаний, але цей глибокий, теплий, сонячно-жовтий колір гріє душу. Я люблю працювати із золотом.

Комарі. Вони після сезону дощів і різкого потепління масово повилізали зі своїх схронів. Вчора вночі одна така зараза так вкусила в ногу, що аж мене розбудила. Я і заснути після такої втрати крові не зміг з годину, чи зо дві. Тому вважаю, що комарі, як і Ялинкович, повинні бути знищені.

П.С. Аж не віриться, що такий райський куточок називається