Багряний струмочок

Смачно, швидко, з прискоренням стальне лезо, зісковзуючи з зеленого грецького горіха, впивається в долоню. Перш ніж по аксонах пробігли імпульси, мозок за існуючими даними про швидкість зіткнення шкіри з ножем оцінив глибину проколу як нефіговеньку. Поспішати витягувати ніж вже немає чого, краще перенести цю процедуру десь в район умивальника - йди знай, який фонтанчик кровці потече. 

Не все так трагічно, тече тоненькою цівкою, помало, але впенено. Кров прекрасно розчиняється, зафарбовуючи воду в мерзотний відтінок червоного. Не люблю я того, -- коли перші секунди стресу проходить, а рівень адреналіну падає, мимоволі ножки стають ватяними. Аж шкода, що пероксид водню так слабо щипає. Дивитися на то, як еліксир життя покидає моє тіло, в мене не залишається анінайменшого бажання -- заклеюю готовим тампоном на лейкопластирі. В пасиві ще пару багряних плям на білизні фаянсу - пусте.

З.І. Блакитноокі найсильніше відчувають біль.