Смакота...

Кидаєш оком вперед, повертаєш голову назад, куди оком не кидеш -- усюди вони. Ось ця, дайте цю, така пухкенька, так і хочеться її м'якуш стиснути. До зойку хочеться... Але.. Млієш від різноманіття форм і начинок. Очі поїдають все і одразу, шаліють від натовпу. Ооо... ця, саме ця, молоком і медом текучая, солоденька така. Та дайте спокій, таких солодких багато, від них вже не пре. Краще скуштувати оцю. Вона така зарум'янена, а шкірочка яка, кольору шкірочки позаздрить будь-яка красуня з глянцю.  А ось ще одна, щедро припудрена. За висококласною пудрою не розбереш навіть, що всередині. В рій думок вривається чіткий ванільний аромат, який ставить великий хрест на попередніх сумнівах. Рука інстикнтивно піднімається вгору, манячи до себе цей шедерв . Але розчаровуєшся, принюхавшись ближче. Ароматизатор ідентичний натуральному - китайська підробка. Втрачаєш надію заспокоїти жагу, почуваєшся як замучений спрагою скиталець посеред моря. Вони, як повінь, проносяться повз, худенькі крекери, товстенькі булочки, вилискуючі під променями сонця крапельки жиру на пампушках - і ви теж тут, тістечка, прикрашені зверху різнокольоровими фарбами, ось шоколадна, ось руда, ось кольору білого шоколаду. Та які ж ви, жіночки, всі різні? Поки не відкусиш вас кавалочок, доти й не дізнаєшся, які ви на смак.