Скетч...

Цікаво, що стається з горобцем, який на швидкості 60км/год дістає вдвічі більше бокове прискорення? Еге ж, от і я подумав, що то погана прикмета. Але ж не настільки, щоб торчати на митниці 5 годин. 

Польські хапуги замахали своїм тихим страйком. Рухаються так, мовби в штани наклали, хоча емансипація пішла далі, і наклали вони в стрінги під спідницями. Воістину картинка з рожевих мрій феміністок: чувачки-поляки драють туалети і асфальт, що до них веде, а молоденькі кобіти з гумовими кийками заправляють парадом паспортного і митного контролю.

Про дорогу промовчу краще, навіть не знаю вже, що краще: їздити по ямах, але без ремонтників на дорогах, чи без ям, але з ремонтниками. 

Переконуюся вже вкотре, що чим далі від Львова ти народився, тим більше  до лампочки тобі оточуючі і їх бажання виспатися з дороги.

В Кракові кращий клімат, ніж в нас. Набагато сухіше, тепліше і до зірок значно ближче, коли дивитися на них з даху торгівельної галереї. Мотати круги на машині вниз теж цікаво: враження, що потрапив у градирню теплоелектроцентралі Кракова, яка зливається з небесами пейзажем в голубих тонах. 

Майже блондин, тому не можу встояти перед спокусою похвалитися: в активі тепер вітровочка від ZARA та білий метелик на бал.

Все хороше швидко закінчується, а тому грошенята є напевно не останніми в переліку найкращих винаходів людства. Я здогадувався про то раніше, але лише за бугром відчув на своїй шкурі весь целюліт тої льохи, яку нам підсунув НБУ з курсовою політикою.

Не знаю, в кого більше радості в очах засіяло: чи в справжнього українського митника, який з багажника діставав поліетиленовий пакет з білим порошком, чи в справжніх українців-пасажирів  машини позаду, які за цим спостерігали, але добре хоч, що на мішку був напис Biel cynkowa; попала б йому в руки монометилцелюлоза чи диетилформамід - я б вже точно не посміхався.

А так вік-ендом задоволений: 720 км на одній заправці.