Студентські фізкульт змагання. Ностальгія а-ля Крік

Стоїть прекрасно погода.  

Навіть натяку на сонце за свинцевими хмарами немає, а ти преш вгору попри польське консульство до Стрийського парку. Слякоть під ногами, за комір тече солона ессенція капель дощу і поту, приваблюючи кіз, які стадом хлепчуть пиво на лавочках парку, закусуючи копоттю від далеко не гаванських сигар. Який ідіот придумав ставити фізкультуру першою парою у вівторок? Той самий, що і четвертою у четверг.  

Орда студіків з тлумаками, від яких йде незабутній аромат кедів і шкарпеток, несеться поруч. Люди за статевих признаком порізно не лише какають, але й фізкультурою у вишах займаються. Коротше, попав я в групу незлісного хабарника і колишнього легкоатлета. 

Різниця у злісності хабарництва визначається тим, що препод бере в якості хабаря. Коли валюту і лише через трактора - то ти попав, а от мій фізрук брав і пляшками. До слова, ідеально для таких цілей підходить коньяк Napoleon V.S.O.P.  за $4.75. Дешевшого пойла з таким окозамилювальним ефектом та картонною подарунковою коробкою я ще не зустрічав. А вже підзбиравши запас пального після сесії до четвертої пари тверезим витримати йому було дуже важко. І здається мені, що зелені чортенята таки часто до нього навідувалися.

В той день, що істерично-смішною віхою викарбувався в моїй пам'яті, він таки нахлявся до відчуття непереможності та всесильності. Ми ж, зграйкою лоботрясів побачивши його таким,  ледве стримали приступ реготу. Достатньо йому би було показати пальця - і ми б лежали на матах з кольками в животі. 

Але його збочена уява вигадала для нас катування не таке скороплинне. Це нужденне створіння якимось чудом примудрилося виграти в нас змагання по метанню сірників в довжину.