Читати з ритмом, позитив шукати

Подія ця відбулася давним-давно, у ІБІДському царстві, в альма-матерському государстві. І довелось у ті часи покірному вашому слузі-оповідачу, коханому і самозакоханому Володюсику вкушати граніт бетонної науки. Та мало того, що я мав навчатись, а й зграю лоботрясів, що вже тепер будують славну Україну, під керуванням рук своїх міцних тримати.

Так от, і серед тих людисьок, що навіжена доля своїми хомутами закувала в першу групу, знайшлися друзі, що й тепер не забувають, років проведених зі мною.

А серед них був все ж таки один з найкращих, йому при хрещенні наймення Вася дали. Так от. Коли раптово грипу сильні вроки, скосили в ложе вашого слугу Володю, коли професор твердою рукою в журналі "н" поставив свому, то друг мій Вася лиш спромігся, від розпачу розстріпавши волосся, і страх жони з косою в білому відчувши подих, сказати ці слова:

"А коли Вови не стало?" 

бану Баженової присвячується