Небесні інтриги зоряних пар.

Маля і Маль – легендарна зоряна пара. Один з небагатьох прикладів, коли обидва складових пари спочатку розглядалися, як непов’язані між собою об’єкти. Істинно важке жіноче начало – зоря Маля – майже не відходить від своєї локації, а от Маль носиться по витягнутій орбіті, за що давньоалбанські астрономи, проводячи аналогії з грецьким Гермесом, прозвали зорю Вергесом. Відкриття цієї пари відбулося завдяки паралельним спостереженням, проведеними албанськими та гондураськими астрономами. Зараз же, не без впливу вже згадуваної чорної діри, центри мас обох об'єктів знаходяться так близько, що зливаються в одну аватарку, координати на небесній сфері - 546735 + 1131940.

бета Сурка і Геварич - цікава ця пара тим, що обоє  її члени є представниками спектрального класу О (в спектрі переважає голубий колір). Але до останнього часу наука вважала цю пару звичайною зорею бета Сурка, лише стараннями відомого астронома Берії вдалося віднайти сателіта цього голубого гіганта. Оскільки римський пантеон вже четвертий раз використали в назві небесних світил, то дали ім'я цьому голубому карлику Геварич.

Епікур і Голубка - відзначається ця пара найбільшою віддаленістю від свого центру мас. Але, не побоюсь себе похвалити, мною було доведено, що ці дві зорі (за типом - червоні гіганти) обертаються навколо точки, що розташована в сузір'ї Секас. При цьому Голубка рухається по своїй орбіті хвилеподібно, часом її кидає в жар і частота зміни блиску зорі пришвидшується. 

Хмара і сателіт - поєднує ці дві зорі те, що вони були парою, тяжко тепер навіть уявити, що станеться, коли ігри гравітації знову зведуть їх. Попереднього разу, коли відстань між ними була мінімальною, сателіт Хмари, який є малою чорною дирою, мало не звів зі світу цю зорю. Але тепер, вирвавшись з лабет темної гравітаційної маси, зоря Хмара рухається у правильному напрямку на славу Україні. За народними прикметами, якщо самогубець на даху гляне на цю зорю, то вже вниз не кинеться.

ФредКет і Точка - напевно всі мешканці блогосфери спостерігали за вибухами цих двох супернових. Вони сяяли яскраво, не шкодуючи палива та друзів у своїх вибухах. Але все закінчилося закономірно. Паливо закінчується і вони тепер настільки остигли, що ледь помітні на зоряному небі.

Кісулечка і Песик - приклад космічної іронії, навіть приколу, я б сказав. Ця зоряна пара розчерком пера потрапила у різні сузір'я, Кота і Великого Пса відповідно. Ось так і крутяться на приколі, то Песик в Кота запГостить, то Кісулечка в Пса впхається.

Лисичко - останній на сьогодні об'єкт досліджень. Чому останній? Бо найбільш спірний. Я відстоюю позицію, що це короткоперіодична зоряна пара, де червоний карлик Йа, пульсуючи, за рік-півтора робить обрет навколо головної зорі. Під час свого проходження між зорею Лисичко і спостерігачами, зоря Йа нагадує велике червоне серце. Через відсутність жорсткого випромінювання у спектрі цієї пари можна зробити висновки, що на планетах цієї зоряної системи прекрасно можуть себе почувати батьківські форми життя. Нещодавно отримано радіосигнал з цієї системи. Вдалося лише розібрати ліричну ритмічніст цього повідомлення. Отже, система Йа Лисичко не САМОТНЯ.  

На сьогодні, або і взагалі, все. В коментах 1-51 зоряний інцест на чотирьох.