Спогад (або цілунок №4 для тих, хто рахує)

Короткими ковтками вбираєш у себе повітря. Намагаєшся проковтнути те, що міцними кліщати стискає твоє горло. Наївний... Марні твої старання ошукати себе. Ти багато сказав вже лишнього, а слова: "Ти зрадив наші почуття" вогнем печуть твою свідомість, сковують рухи, паралізують думки, лише зусиллям волі витискаєш: "Що бачиш ти в моїх очах?"

"Я кохаю тебе" .

Любові щастя скарб не втримав у своїх руках.

Останній наш цілунок,.. він зі сльозами на очах.

"П'янкого меду губ твоїх відчути хочу смак."

"І це бажання бачу я в твоїх очах!"