Я всегда буду помнить твои теплые ладошки у себя на щеке
- 05.11.09, 22:18
Кот
Квартирный куб закатом переполнен.
Гнездится на коленях тёплый кот,
Хвостом укрывшись, словно одеяльцем.
Я слушаю подушечками пальцев,
Как в нём сверчок невидимый поёт
И маленькое море катит волны.
Давно пора идти - но я стреножен
И превращён в сиденье для кота,
И почему-то очень счастлив этим
Доверием.
Так радуются дети,
Зверей домашних гладя вдоль хребта
И зная: когти не покинут ножен.
Бубенчиками ватными звеня,
Крадётся к сердцу мягкая истома,
Как будто не лежит он под сиренью
В коробке из-под обуви осенней
В захоженном дворе чужого дома,
Где скоро восемь лет, как нет меня.
Гаэтан
12
Коментарі
Гість: djeromo
15.11.09, 22:34
_кcю_
25.11.09, 22:38
Давно пора идти - но я стреножен
И превращён в сиденье для кота - знакомая ситуация)) бывала в ней не раз..
Душевное стихотворение!
Суини Тод
35.11.09, 22:39
прям просто реп...можно пропеть.
Анюточка)
45.11.09, 23:13
красивое стихотворение!
Вспышка
56.11.09, 08:39
tvg
66.11.09, 09:34
Lalechka
76.11.09, 09:48
животные более верные в своих привязанностях, чем люди
Гість: отслужил
86.11.09, 15:07
Shirdy
96.11.09, 16:49
Руде диво
106.11.09, 17:27
в мене у дворі живе кіт... зжається його назвали мурзіком, а я називаю його "киць" і "моська".
кожного дня коли я повертаюсь до дому він чекає на мене під під'їздом, чомусь не їсть те що я виношу (ні рибки, ні м'ясо, ні улюблений корм моєї кішки), ... від мене завжди просить тільки ласки... варто мені присісти, як він застрибує на коліна і треться об мене, муркотить, а якщо поряд собака - кидається в бій і б'є її по морді, ніби захищаючи мене... а потім повертається і знову стає ніжним кошеням...
вибач що не в тему... просто через цей вірш - так захотілось розказати.