Українські прізвища мають різноманітну
морфологію формування та різні джерела походження.
Найбільш розповсюдженими є прізвища, утворені з суфіксами -ук , -юк Західному Поліссі , Волині та Поділлі ) та -енко , -єнко Наддніпрянщині ). вже в XVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища , щоправда
прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові
прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Коваль міг отримати прізвище
Коваленко (син Коваля). Багато прізвищ з'явилися в часи Запорозької Січі , оскільки при вступі на Січ козак змінював своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст. Поширеною також була заміна старих прізвищ на аристократичний (шляхетсько-панський) лад, хоча шляхтичі та пани в ряді періодів намагалися протидіяти цьому через заборону приймання певних прізвищ простолюдинами.-енко та -єнко з Наддніпрянщини
переважно згадується з часів козаччини. Відтак, саму популяризацію
прізвищ з такими суфіксами спричинила поетична творчість та художня
література з історичними оповіддями. Попри це, самий регіон —
Надніпрянщини, не займав в цьому питанні «перше і виняткове» місце. За
дослідженням Михайла Худаша , особові назви з суфіксом -енко вперше фіксують латино-польські писемні пам'ятки з західноукраїнської території у першій половині XV ст.
Прізвища з суфіксом -енко є документально зафіксованими на Лемківщині
по обидва боки Карпат, як в сучасній Польщі, так і в сучасній
Словаччині ще у XVIII столітті, коли процес стабілізації прізвищ в Україні не був ще завершений, а про «перенесення» самих носіїв чи «запозичення» таких прізвищ із цим суфіксом не могло бути й мови.
-ов та -ев (-єв ). Прізвища на -ов (Михайлов, Романов) та -ев (-єв ) (Андреєв) — це ті самі присвійні прикметники, що Михайлів, Романів, Андріїв, але в них збереглося етимологічне -о , -е
також у формі називного відмінка. Зона поширення цих форм — уся
українська територія, що входила до складу Російської імперії, а також
Закарпаття. Причинами збереження -о , -е треба вважати,
по-перше, традиційне вживання саме такої форми прізвищ з давніх-давен,
по-друге, те, що метрики та особові документи виписувались російською
мовою. Тому немає підстав вважати прізвища на -ов, -ев виключно російськими. Це спільний тип прізвищ.
Також до цієї ж групи відноситься патронімічно-матронімічний суфікс -ин ,
за допомогою якого, наприклад, створені прізвища Лесин (син Лесі),
Олексин (син Олексія), Андріїшин (син Андріїхи, жінки Андрія), Дячишин
(син дячихи, жінки дяка), Михайлишин (син Михайлихи, жінки Михайла).
-ич вказує на походження від племен які проживають в
лісовій смузі (древовИЧи). Найпоширеніші в Білорусі, північній області
України, (також в Словенії
та Сербії — це давні переселення які пов'язані з різними факторами:
війни, кліматичні умови).-ович , -ич : деколи древньорусинського, або хорватського походження (див. статтю "Білі хорвати ") .-ський , -цький . Шляхетські прізвища (Вишневецькі,
Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у
простих людей — звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський,
Хорольський, Житомирський, Цибулівський, Горохівський, Бабанський).Станом на 2001 рік найпоширенішими прізвищами серед громадян України були :
Шевченко
145462
Мельник
143796
Коваленко
122780
Бондаренко
122355
Іванов
117575
Ткаченко
113391
Бойко
112600
Кравченко
104132
Ковальчук
94040
Коваль
84333
Шевчук
76300
Попов
75942
Олійник
75605
Поліщук
69828
Частота вживання суфіксів в українських прізвищах іменникового типу[3]
суфікс типові приклади частка
-ук (-юк), -чук
Тарасюк, Глуханюк, Шевчук
16,57 %
-енко
Гордієнко, Бондаренко, Миргородченко
12,06 %
-ак (-як), -чак
Юрчак, Марущак, Подоляк
9,82 %
-ик, -їк, -ник
Василик, Роїк, Килимник
7,55 %
-ко
Крутько, Ілько, Глушко, Жилко
7,30 %
-евич, -ович
Конашевич, Федевич, Мельникович
6,10 %
-ець
Крикливець, Богуславець, Павлишинець
3,56 %
+Українські імена та прізвища http://blog.i.ua/user/668088/377113/ 
Коментарі