ЕТИМОЛОГИЯ МОЖЛИВО ‹
ВОЛИНЬ › ПРОСТО ЗНАЧЕ ‹
ВОЛЬНИЦЯ › .
ПОДІБНО НА СХОДІ Є ‹СЛОБОДА-СЛОБОЖАНЩИНА › . в словаре церковнославянского: волынь -- поле, луговая степь (видимо, от слова "воля" -- свободное, вольное пространство).село на Западной Украине называют воля , в Польше - вулька . Многочисленные Воли, Вольки, Вульки, Волины, Волянки, Велыни, Волицы, Волянщины и т.д. рассыпаны по карте Белорусии, Западной Украины и Польши. Есть здесь и река Волынь , образованная все от той же воли и "топонимического" суффикса -ынь- (ср. Катынь, Горынь, Смядынь и др.). Гучви , яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло.Волинь походить від назви однойменної фортеці.Деякі етимологи вважають, що назва споріднена з назвою чеського містечка Волині (чеськ. Volyn Wollin
За версією О. О. Шахматова , назва «Волинь» походить від німецького walhs готського Walhs , давньо-верхньо-німецького walah , walh , середньо-верхньо-німецького walch зі значенням «чужий, кельт, представник романських народів», середньо-нижньо-німецького wale «іноземець», які, в свою чергу, походять від кельтського етноніма Volcae , згаданого ще в творах Цезаря , і споріднені назвам Вельс, гели , Галлія.
З-поміж інших етимологій, артикульованих лінгвістами, слід згадати наступні:
Похідне від слов’янського апелятива “волъ”; дослівно – “Волова країна”. Похідне від гідроніма Велія (Вілія) – лівої притоки Горині. Похідне від литовського “uola” – “скеля”. Субстантивований посесив на *-j(ь) від слов’янського антропоніма Велин (Велинь). Похідне від слов’янського кореня “вол” (наприклад, у складі слів “воло”, “волдир”); дослівно – “Горбкувата країна”. Похідне від праслов’янського кореня “вол/вел/въл” –“мокрий, вологий”; дослівно – “заболочений край ”. Останню етимологію підтримує переважна більшість лінгвістів та істориків.
3. Голомб склонен видеть здесь наличие понятия власти, господства, правда, речь при этом сводится к корневой этимологии: польско-американский лингвист исходит из праформы местного названия *Ve/olyn'i, которое он прямо связывает с корнем глагола слав. *velti, рус. велеть, и.-е. *uel- 'хотеть', куда также слав. *velьjь, *velikъ 'большой, великий' (первоначально 'мощный'). Принимая за исходное значение 'сила, власть', исследователь толкует топоним др.-рус. Велынь, Волынь как 'подвластная земля', что-то вроде лат. dominium(откуда англ. dominion), со ссылкой на праслав. *volstь'власть', откуда, например, (др.-)рус. волость, и даже чеш.vlast 'родина' [Golab 1992: 237-238]. *Velunъ 'божество низин', во многих отношениях (в том числе формальном) парном к праславянскому *Perunъ (по нашим мифологистам, эта пара богов имеет вид *Perunъ - *Velesъ ) и, что в высшей степени интересно, с индоевропейским соответствием в уже упомянутом др.-инд. Vruna-. … мы вправе принять для праслав. *Velunъ индоевропейскую праформу, а именно *uelu-n-, далее, родственно хеттск. uellu- 'пастбище, луг (умерших)', см. о последних [Гамкрелидзе, Иванов 1984. С. 823, 824], сюда же 'Елиссйская равнина', потусторонний мир древних, воображавшийся в виде поля, луга, равнины - [Wa(chsmuth) 1979. Стб. 1596].ГЕРБ
Коментарі
БольшойУХ
115.10.16, 19:18
Во!
Давай про Слобожанщину, я тут живу
R_
215.10.16, 21:00Відповідь на 1 від БольшойУХ
https://ru.wikipedia.org/wiki/Слободская_Украина
R_
315.10.16, 21:03
‹Сліди найстаршого заселення пізнішої Слобожанщини походять з молодшого палеоліту. За ранньої доби Слобожанщина становила частину території сіверян, з кінця 9 ст. вона увійшла до складу Київської держави, зокрема у 11 ст. до Чернігівського та Переяславського, а згодом й Новгород-Сіверського князівств. Після татаро-монгольської навали 13 ст. землі відійшли до Золотої Орди, а після битви на Синіх Водах 1362 року до Великого князівства Литовського.›
R_
415.10.16, 21:06
https://uk.wikipedia.org/wiki/Сіверяни
R_
515.10.16, 21:16Відповідь на 1 від БольшойУХ
https://ru.wikipedia.org/wiki/Северяне