Доля

Доля

Завтра ніколи не буде.

Не загудять літаки

І не підуть кудись люди

І не замерзнуть ставки.

 

Горе у дім не ввірветься

Щастя залишиться там

І ні сльози не проллється

І не почнеться війна.

 

Стиснуті міцно долоні

Хтось у обіймах міцних -

Все це - немов у полоні

І турбувати це гріх.

 

Завтра ніколи не буде

Ти не розплющиш очей

І не знайдеш себе в купі

Непотребу й старих речей.

 

І не народяться діти

Сумно, та що поробить!?

Завтра ніколи не буде.

Боже! Як хочеться жить!..

 

        E. G.

Вірш можна розуміти по-різному...

 

***

Ти - білий цар.

Я – біла королева.

Та ні. Лише я

Мрію нею буть.

Весь час на тобі

Маска металева –

Давно приховує

Зневагу й лють.

А я сміюсь.

Мабуть, вже хвора…

І маскою мені

Послужить та,

Що приховає від

Суспільства знову

Ту річ, що я давно

Вже не свята.

 

E. G.

 

Інша

 

 

Інша

 

                                         Я, мабуть, вже не та. В моїх венах лиш кава,

Недопите снодійне, недозріла любов.

Часом я щось кажу, що сама й не чекала.

Щось пронизує ззовні і згущає всю кров.

 

Я уже не дивлюсь ані в землю чи в небо

Мої очі застигли поміж чорних афіш:

«Пошук блазнів нових», - може, спробувати треба?

Але я вже не та, і давно не для них.

 

Часом, я не живу, а десь поруч проходжу

Із запізненням, мабуть, на ціле життя

І собі вже брешу, коли слів не знаходжу

Я вже й іншим брешу, я, мабуть, вже не та…

 

E. G.

Позволь...

  • 22.12.07, 12:05

***

 

Позволь мне быть, позволь быть странной

Позволь быть глупой иногда.

Почти Никто, файл «Безымянный»

Я остаюсь всё для тебя.

 

Позволь уйти, позволь молчанье,

Когда оно так нужно мне.

Я не хочу назвать страданьем

Всё то, что я держу в душе.

 

Яне не люблю, я не умею.

Меня здесь не в чем упрекать.

Позволь быть обнятой сильнее

Позволь мне тихо умирать.

 

E. G.

Устала молчать...

  • 21.12.07, 16:37

- Чого мовчиш?

- Чого мовчу?

- То, так тобі здається.

(Не знаю більше що болить

Мені душа чи серце).

 

- Чого мовчиш?

- Чого мовчу?

(Не варто тобі знати.

То біль лиш мій, і тільки мій –

Лишилось лиш мовчати).

 

- Чого мовчиш?

- Чого мовчу?

(Не треба, бо заплачу.

Яка різниця, що колись

Для мене ти щось значив).

 

Мовчать – не гріх. Я не боюсь.

Я не боюся тиші.

Як добре, що і ти мовчиш,

Хоч ти і не безгрішний.

            E. G.

 

Сторінки:
1
3
4
попередня
наступна