Сандармох - 2010

Це були люди, якімогли б створити неоціненні духовні скарби, володіючи якими, ми, українці,стали б урівень з іншими цивілізованими народами. Сама присутність таких людейу суспільстві робить його кращим. Але постріли малограмотного, алекваліфікованого розстрільника капітана Михаїла Матвеєва – виконавця волі чужої,глибоко ворожої нам російської комуністичної влади – змінили хід нашоїісторії...

Середтих, чия остання адреса – Сандамох, були знаменитий адвокат росіянин АлександрБобрищев-Пушкін (захисник Бейліса й Пурішкевича), московський літературознавецьНіколай Дурново, засновник удмуртської літератури Кузебай Герд, білоруськийміністр Флеґонт Волинець, татарський громадський діяч Ізмаїл Фірдевс, голова московськогоциганського табору Ґоґо Станеско, грузинські князі Ніколай Ерістов та ЯссеАндронников, католицький адміністратор Грузії Шио Батмалашвілі, професорісторії ВКП(б) єврей Пінхус Ґлузман, черкеський письменник князь Холід Абуков,корейський діяч Тай До, православні єпископи Алексій (воронезький), Даміан(курський), Ніколай (тамбовський), Петро (самарський), лідер баптистів СССРВасиль Колесников, отець Петер Вейґель – посланий Ватіканом для перевірки данихпро переслідування віруючих в СССР... Закоцюблий від холоду (швидше б кінець!),в одній білизні ступаючи останні кроки, зачерхлим мозком згадуючи словамолитви, він особисто переконався, що потрапив у царство Сатани, в ІмперіюЗла...

Смертникаставили на коліна – і капітан держбезпеки Матвеєв стріляв з револьвера впотилицю. Декого добивав якоюсь залізною колотушкою. Забитого підручні скидалив яму. Трупи присипали вапном і засипали. Так скріплювалася „дружба народів”напередодні 20-річчя «Великої Жовтневої соціалістичної революції»…

ЦейСандармох знайшли за документами та ідентифікували на місцевості 1 липня 1997року Карельський та Санкт-Петербурзький “Меморіали”, а саме Юрій Дмитрієв,Веніамін Іофе та Ірина Рєзнікова-Фліґе. Там споруджено пам’ятник «Люди, неубивайте друг друга», Санкт-Петербурзький “Меморіял” привіз сюди камінь ізСоловків, стоять великі польський та російський хрести, мусульманськийпам'ятний знак, а в лісі – з півтори сотні карельських пам’ятних знаків –стовпи з дашками. Тут приблизно 150 ям, де покоїться біля 9 тисяч розстріляних.Це в 30-х роках було «обычное место расстрелов» на півдні Карелії… Скількитаких місць ми не знаємо…

2004 рокуз ініціятиви американського громадянина Веніаміна Трохименка, батько якого,відомий мовознавець, розстріляний у Сандармосі, стараннями українців усьогосвіту, насамперед Товариства української культури Карелії «Калина», яке очолюєвелика подвижниця українського духу Лариса Скрипникова, там побудованопам`ятник – гранітний Козацький хрест «Убієнним синам України» (автори МиколаМалишко та Назар Білик).

Розстріл Соловецькогоетапу – це лише один епізод виконання постановиПолітбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 “Про антирадянські елементи».Ця постанова почала діяти 5 серпня 1937року за наказом НКВД СРСР № 00447. Тоді в СРСР розпочалася наймасовіша завсю радянську епоху «чистка» суспільства від елементів, що не годилися длябудівництва комунізму. Її теоретично обґрунтував новий нарком НКВД Ніколай Єжові зредаґував сам Сталін.

ЦК ВКП(б)запропонував подати в ЦК склади позасудових органів – «трійок», а такожкількість осіб, що підлягають розстрілу та висланню.

У кожну республіку,область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І –розстріл, ІІ – ув’язнення, співвідношення 3 до 1). “Знизу” полетіли звіти проперевиконання лімітів, розгорнулося соціалістичне змагання за їх перевиконання,прохання й вимоги збільшити їх, особливо за І категорією, висувалися “зустрічніплани”. Так, нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Мойсеєвич Леплевський тричізвертався за таким збільшенням. Призначений після його розстрілу в січні 1938року в.о. наркома Александр Успенський – двічі. І Москва їх задовольняла.

Дія “трійок”поширилася на всі категорії населення. Під репресії потрапили “куркулі“,“кримінальники”, “контрреволюціонери” різних відтінків, “повстанці”,“церковники”, “шпигуни”, “троцькісти”, “диверсанти”, “шкідники”, “буржуазнінаціоналісти”, тобто й українська інтеліґенція, яка, за визначенням Сталіна,„не заслуговувала довір'я”... (А нащадок чекіста Дмитрій Табачник, ніби автордвох дисертацій про репресії, цинічно просторікає тепер про «узкий слой украиноязычнойинтеллигенции»…). 

Безперечно, репресіїзачепили всі народи, що мали нещастя залишитися в російській імперії під новоюназвою СССР. Та все ж чи не найбільше постраждав український народ, бо він, зйого глибокою релігійністю, волелюбність, потягом до самостійногогосподарювання, увесь не годився для будівництва комунізму і його слід булозамінити нововиведеним «совєтскім народом»...

На виконання згаданоїПостанови, «чистка» відбулася і в концтаборах. Так, начальник Соловецької тюрмиособливого призначення (СТОН) Іван Апетер одержав наказ скласти список нарозстріл 1825 в'язнів. Одна група, 507 в'язнів, була розстріляна під Леніґрадом8 грудня 1937 року, 200 (насправді 198) – на Соловках 14 лютого 1938 року. Долятак званого «Соловецького етапу», стала відомою щойно в 1997 році…

«Трійки” поєднували всобі слідство, обвинувачення, суд і виконавця вироків. На все слідствовідводилося 10 діб. Участь захисника, прокурора, а часом і самогозвинуваченого, оскарження вироку та клопотання про помилування непередбачалися, а вирок виконувався негайно після його винесення. Цілком у дусінастанови творця радянської держави В.І.Леніна, який учив: “Будьте зразковонещадними... Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотськоїтяганини” (В.И. Ленин, ПСС, Москва,Политиздат, 1981 г.,т. 50, с. 165). І відповідно до настанови «любимца партии и народа»С.М.Кірова, який учив «Карати по-справжньому, щоб на тому світі був помітнийприріст населення, завдяки діяльності нашого ГПУ» (Промова з нагоди 15-річчя ГПУ, цит. за кн.: Сергій Шевченко. Архіпелагособливого призначення. – К.: Фенікс, 2006. – С. 21.

Тридцять сьомий рік — це гігантський масштаб репресій, щоохопили всі реґіони й усі без винятку верстви суспільства, від вищогокерівництва країни до далеких від політики селян і робітників. Це колосальніфальсифікації звинувачень. Це безпрецедентнаплановість терористичних «спецоперацій»: «чистки» не міг уникнутиніхто. За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в СССР булозаарештовано більше 1,7 млн. (одногомільйона семисот тисяч!) осіб. А разом із жертвами депортацій і засудженими такзваними «соціально шкідливими елементами» кількість репресованих перевищує два мільйони(Тези Міжнародного товариства „Меморіал”, 2007).

Усього під часВеликого Терору до розстрілу з політичних мотивів були приречені 681.692 (шістсот вісімдесят одна тисячашістсот дев`яносто дві!) особи. (БорисСоколов. Наркомы страха. Ягода. Ежов. Берия.Абакумов. – М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2001. – С. 130).

«Чистика» тривалапонад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі.

Її результат – девальвація цінності людського життя ісвободи, зруйнування громадянського суспільства – громадських і політичнихорганізацій, громад, церков, навіть сім`ї. Кожна людина залишалася сам-на-сам змолохом терористичної держави.

Кількість жертврепресій, депортацій і голоду в Україні за часи совєцької влади не піддаєтьсяпідрахунку. Це приблизно третина українського народу. Американський дослідникукраїнської трагедії Джеймс Мейс писав, що нинішня Україна – це соціологічновипалена земля. Нинішній період історії України він визначав як “постгеноцидний”.На його думку, процесу інтелектуального і морального занепаду українськогосуспільства та подальшого російщення не змогло зупинити навіть проголошеннянезалежности.

Усі наші сучасні біди– це наслідок сатанинської селекції, під час якої була фізично знищена найкращачастина українського народу, а решта – деморалізована.

Починаючи з 2007року, річниця Великого Терору і день пам`яті Соловецького етапу відзначаються вУкраїні на державному рівні: 21 травня 2007 року Президент України ВікторЮщенко підписав Указ № 431/2007 «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинамиВеликого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років». Зокрема, цимУказом на Український Інститут національної пам`яті покладено обов`язок щорокуспоряджати на початку серпня експедицію в урочище Сандармох та на Соловецькіострови.

2 серпня 2010 р. такаекспедиція вирушила автобусом із Києва. У її складі – нащадки загиблих, колишніполітв`язні, дослідники, журналісти, представники Спілки Української Молоді, священик,кобзар. Вони було гостями Товариства української культури Карелії «Калина» вПетроскої (Петрозаводськ). 5 серпня в урочищі Сандармох відбувся жалобний мітинґі панахида з участю громадськости кількох країн. Наші паломники відвідали першішлюзи Біломорсько-Балтійського каналу, що починається за 11 км від Сандармоху. Будівництвойого на початку 30-х років обійшлося в 100 тисяч людських життів, у тому числі йукраїнських селян. 7 – 8 серпня взяли участь у Днях пам`яті на Соловецькихостровах. Паломники відвідали Соловецький кремль, що від 1920 до 1939 року бувмісцем ув`язнення кількох сотень тисяч в`язнів. А в камеру, де 25 роківпросидів останній отаман Січі Запорозької Петро Калнишевський, їх уже непустили...

Пам'ятаймо: ми стали жертвамиВеликого Терору тому, що неукраїнський за складом і духом уряд РадянськоїУкраїни не захищав наші національні інтереси.

Пильнуймо, щоб нинішнянеукраїнська влада знову не повела нас тим самим трагічним шляхом – у Росію,яка відверто стала на шлях відновлення імперії.

Розкажімо своєму народовіправду, щоб нам остаточно вирватися з Імперії Зла.

Кличемо на панахиду людей усіх конфесій інаціональностей, усі громадські й політичні організації.

Василь Овсієнко, у минулому політв’язень, учасник паломництва наСоловки 1999 – 2005 рр.