1187

Київський літопис 1187 (за Іпатіївським списком), оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича, під час походу на половців, говориться, що «за ним же Україна багато потужила».

У тому ж літописі за 1189 згадується, що князь Ростислав Берладник приїхав до «України Галицької».

У Галицько- Волинському літописі, під 1213, записано, що князь Данило «забрав Бресті, і Угровськ, і Верещин, і Столпье, і Комов, і всю Україну»…

1556

Уривок із Пересопницького Євангелія (1556) в якому зустрічається слово «україна»: «пришол в україни иудейския»

1585

Це значення слово Україна зберігає також у 15 - 16 ст. (і навіть пізніше). Документи говорять про «Україну подільську», «Україна Брацлавську», «Україна київську». «Dyaryusz sejmowy» 1585 називає Поділля «Ukraina Podolska». З розвитком Козацтва в 16 в . назва Україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала широкі простори Наддніпрянщини - Правобережної і Лівобережної, де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване воєводство Київське . У такому значенні термін Україна вживається в писаннях київського католицького єпископа. Верещинського (кін. 16 ст.), В діяріюшах С. Бєльського 1609 й Ш. Окольського 1638, в листах гетьмана П. Сагайдачного, єпископа (згодом митр.) І. Копінського та ін Сагайдачний в листі до короля Жіґмонта III 15 лютого 1622 писав про «Україну, власну, споконвічну вітчизну нашу», «городи українські», «український народ» і т.д. І. Колімській в листі патріарха московського Філарета з 4 грудня 1622 (з Мгарського монастиря) скаржився, що «все зде на Україну, під межі Київському сотесняемся». Але поняття Україна все далі поширюється за межі самого Київського воєводства, зокрема на Лівобережжі, де в першій половині 17 в . проходить процес посиленого української колонізації, яка захоплює також володіння Московської держави (Слобідська Україна) .

1671

Особливої політичного значення назва «Україна» набирає в наслідок Хмельниччини.

Старшина Дорошенко в листі до Запоріжжя 1671 писав про «всю Україну», «народ наш український», «українські міста» і т.д. Про «вітчизну Україну» згадував П. Полуботок у листі до В. Кочубея 1685 . Антігетьман П. Іваненко ( Петрик ), укладаючи 1692 союзний договір з Кримським ханством, вчинив цей «для одобрання од московське влади миле вітчизни своєї України», а в своїх універсалах і листах писав: «наша Україна». Ця назва охоче вживав і в офіційних актах і в приватних листах екзильний гетьман П. Орлик . Обидва тексти (латинський і російська) Бендерської конституції 1710 згадують «Ucraina», «in Ucrainam», «на Україні», «Київ та інші украінскіе городи» . У договорі з Кримом 1711 Орлик титулується «dux Ucrainae». Не дивно, що ця назва тоді стала відомою і популярною в Західній Європі (також завдяки другому вид . «Description d'Ukrainie» Г. Л. де Боплана 1661 ) . Після Андрусівського договору 1667 і поділу між Москвою і Польщею з'являються назви «сьогобічна» і «тогобічна» Україна, а для Лівобережжя ще «Малоросійська Україна».

1690

Хоча назва «Україна» широко вживалося на Гетьманщині 17 - 18 ст. і за її межами, вона не стала офіційною назвою Української держави, що їй далі залишилося «Військо Запорозьке» або, почасти під російським впливом, «Малоросія». З іншого боку, поділ України між Москвою і Польщею, який тривав до кінця 18 в . (а частково і пізніш) гальмував процес перетворення локальної назви Україна на загальнонаціональну назва території українського народу. Більш того, в процесі ліквідації Гетьманщини назва Україна як би регресує до свого давнього суто локального географічного значення. Ще наприкінці 17 в . вона вживалася по відношенню до частини Гетьманщини : «Того - ж' року (1690) велика сарана била України і коло Стародуба, на Свері» ; «А інная тут', на Украін, коло Нжіна та Чернігова і на Свер, коло Стародуба зазимували» (Літопис Самовидця ) . Навіть у другій половині 18 століття. (1770 - і рр.). Україною називали на Стародубщині центральну частину Гетьманщини, від Чернігова та Ніжина до Прилуки, Лохвиці та Гадяча.

Тільки в 19 в ., З об'єднанням більшості українських земель і утворенням українського територіального масиву назва Україна повільно набирає значення української національної території . Починаючи з другої половини 19 в ., Назва Україна вживається в українському цивільному та приватного життя, визначаючи всю територію українського народу і усуваючи всі інші назви (зокрема Малоросія ), незалежно від їх походження та історичного споживання.

1846

Росія офіційно визнала назву Україна, яка була позначена на мапі 1224 року!! У 1844 році Павлищев приступив до своєї головної праці - "Історичного Атласу Росії 1845р.", для військово-навчальних закладів.  18 лютого 1846 Н.І. Павлищев за свою працю "

" був удостоєний Найвищої нагороди.

1917

Після проголошення Української Народної Республіки (універсали Центральної Ради III - 20 листопада 1917 і IV - 22 січня 1918 ), Український (Гетьмансько ) Держави (29 квітня 1918) і Західно -Української Народної Республіки (1 листопада 1918), назви Україна і український народ остаточно упрочиваются як офіційні назви Української держави та її народу. Офіційне прийняття назви Карпатська Україна (15 березня 1939) поклало кінець коливанням по властивої назви і цієї частини української землі.

Під радянською владою України мала назву Українська Соціалістична Радянська Республіка (декрет Українського радянської уряду з 6 січня 1919), а з 31 січня 1937 - Українська Радянська Соціалістична Республіка .

1991

З проголошенням Незалежності в 1991 році за українською державою була закріплена назва Україна .

Відомо що : - Під час існування держави Київської Русі про Московську державу не було жодної згадки.

Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, заснований ханом Менгу- Тимуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь вже існувала понад 300 років ; - Немає жодних фактів про зв'язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI в. У той час, як в 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані. Як можна говорити про якесь «старшого брата», коли цей «старший брат» з'явився на світ кілька століть пізніше русичів - українців. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприйняття.

Усім відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великоросійського» і російського народу, а була Суздальська земля - земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило до складу Золотої Орди - держави Чингизидов.

З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики обходять мовчанням питання про своє національне походження.

Московити, великороси - хто вони ? Московити.

У IX -XII ст. великий край від Тули, Рязані і нинішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші - все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великороси». У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха - Юрій Долгорукий, який залишився без княжого столу в Київському князівстві.

Юрій Долгорукий почав князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. У нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований у лісовій глушині в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій порвав усі зв'язки з батьківської дружиною і зі старими київськими звичаями. У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ : прийшов як варвар, яка не відчував ніякої спорідненості зі слов'янською святинею - Києвом. За короткий час (50-80 років) в кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уродженець від матері - мерянкі, муромчанкі, мокшанкі...

Так з'явилися на землі «Моксель» князівства : Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. У цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масовий «перетікання» слов'ян з Наддніпрянщини на землю «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов'янам з родючих земель Придніпров'я йти через непрохідні хащі і болота тисячі кілометрів на невідому полудикую глушину ?

На основі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською.

Московія, як князівство, що виникло в 1277 р. за наказом татаро- монгольського хана Менгу- Тимура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Данило (1277-1303) ( молодший син Олександра т.зв. «Невського»). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 хан Узбек ( про це йдеться у вищезгаданому романі - дослідженні В. Бєлінського ) призначив свого брата Кулхана питомою московським князем, а з 1328 р. - Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий, як «Калита», Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319-1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чингизидов в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 в Московії перервалася династія роду Чингісхана, яка почалася від князя Івана Калити ( Кулхана ). Т

обто близько 270 років Москвою правили чисті Чингізиди. Нова династія Романових ( Кобиліних ) в 1613 зобов'язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старої династії Чингізидів. Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро- монгольської державності в Московії.

Ще за часів князювання Василя III (1505-1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ'яМОНАХ ФІЛОФЕЙ : «ДВА РИМИ ВПАЛИ, А ТРЕТІЙ СТОЇТЬ, А ЧЕТВЕРТОМУ НЕ БУТИ». З тих пір у росіян зароджується думка всемогутності і «богообраності», що «Москва - третій і останній Рим». Ці думки поширювалися і затверджувалися в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше - царями заради цієї ідеї - маячні.

У царювання Івана IV ( Грозного ) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії посилюються.

Так, за переказами, шапка Мономаха, нібито подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом - базилевсом Костянтином IX, вважалася символом передачі влади Візантією Київської Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а й на спадщину колишньої Візантійської імперії.

  Насправді, шапка Мономаха була золотою Бухарської тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319-1340), який пристосував цю тюбетейку для свого звеличення. ( Логвин Ю. «Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха»/ / Час. - Київ, 1997, 27 березня).

Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро I. Він вперше в 1701 р. видав указ про вилучення у підкорених народів всіх письмових національних пам'яток : літописів, хронографів, хронік, стародавніх історичних записів, церковних документів, архівів і т.д.. Особливо це стосувалося України -Руси. У 1716 р. Петро I «знімає копію» з так званої Кенігсберзької літописі, де було показано «об'єднання» стародавнього літописання Київського і Московського князівств і обгрунтовувалося єдність слов'янських і фінських земель. Однак доступ до «копії» - фальшивку, як і до самого оригіналу, був закритий.

Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій - написання так званих «Загальноруських літописних зведень», в яких обгрунтовувалося право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 ЖОВТНЯ 1721Р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів - росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі - українців історичну назву Русь.

Катерина II, продовжуючи фальсифікацію, своїм указом від4 грудня 1783 створює«Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і наглядом графа А. П. Шувалова, у складі 10 видатних істориків. Основне завдання, яке було поставлено перед комісією, полягала в тому, щоб за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зведень та інших фальсифікацій обгрунтувати «законність» присвоєння Московією історичної спадщини Київської Русі та створення історичної міфології держави Російської.

Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямках: - Збір усіх письмових документів ( літописів, архівів тощо ). Ця робота вже частково було зроблено Петром I.

Збір матеріалів проводився не тільки зі своєї країни, а також з інших країн - Польщі, Туреччини та ін. ; - Вивчення, фальсифікація, переписування і знищення історичних матеріалів.

Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість временних літ», «Лаврентіївський літопис» і багато інших. Деякі літописи переписувалися по кілька разів, а оригінали знищувалися або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, виданої в 1776 і 1787 рр..., «Історія Російська з найдавніших часів» В. М. Татіщева , видана 1747г.

 Написання нових «загальноруських зведень», які писалися в XVIII в., А подавалися так, що вони XI, XIII, XIVвв. Всі ці склепіння проповідували «загальноросійську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов'янські племена (поляни, древляни, сіверяни та ін.), Які вже були християнами, в «Залещанськіх» землях жили фінські племена ( мурома, меря, весь, мокша та ін.), Які знаходилися в напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI в. ; - Для обгрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зведень. Всі ці склепіння і літописи, як вказується в романі - дослідженні В. Бєлінського, є тільки в переписаному вигляді, І ЖОДНОГО ОРИГІНАЛУ. ЖОДНОГО ! !

Все це вказує на неймовірні за масштабами безсоромності і нахабства фальсифікації при створенні історії Держави Російської.

Місця на Землі, які найбільше фотографують

Карта сексуальності жінок

 Карта емоційності

 Середній вік початку статевого життя

Карта розмірів грудей

Карта розмірів пенісів

Кількість любові в світі

Кількість сигарет на душу населення

Кількість метал-груп на душу населення

Кількість рудих в Європі

 Де потрібно народитися (дані аналітиків EIU )

Карта расової терпимості

Скільки пива можна купити на мінімальну зарплату в кожній країні

Кількість атеїстів в світі

Країни, в яких гомосексуалізм вважається злочином

У кожному з цих регіонів живе по 1 млрд людей

Освіта лідерів країн

Найпопулярніші країни світу (кількість туристів)