дещо про цікаві речі

чому часом здається, що у цьому світі більше нічого немає, крім того самотнього ліжка, на якому я зараз лежу? навіть якщо поряд чути голосне клацання клавіш двох комп'ютерів, що стоять на столі поруч. так зазвичай буває, коли страшенно хочеться з кимось поговорити, - натомість розумію, що жоден з абонентів, чиї номери записані у телефоні, не буде радий моєму дзвінку у цю конкретну мить. тому здається, що за вікном нічого немає, нічогісінько, там біла пустота, як у фільмі, де головний герой...

Читати далі...

про старе і нове, про товаришів, і дурне питання насамкінець

зазвичай кажуть, що дружба - це чудово. кажуть, старих знайомих треба берегти, навіть якщо вони не друзі, бо у відповідальний момент цілком можуть ними стати. також кажуть, що інколи треба щось змінювати у власному житті. щоб не було застою, і особливо - якщо до того вже йде. тоді варто змінити щось одне і велике або багато маленького (бо щоб дала ефект зміна чогось маленького й одного, треба дивитись американські фільми - там таке показують) - і все піде як по маслу. а чи треба...

Читати далі...

Талант і Майстерність

то чим же відрізняється талант від майстерності мабуть, талант - це, що ніхто не вміє, у той час як майстерність - просто відточена хода по вже протореному шляху. чи ні? і якщо ти всього другий після когось, то це вже не талант? як довести вашу одночасність або незалежність, якщо така була? або інше питання: якщо я граю музику, написану Моцартом, у власному аранжуванні, це вже прояв таланту чи ще ні?вочевидь, таким думкам призначено приходити посеред ночі. і приходити в деякі голови, як...

Читати далі...

Казка про репу

(NotaBene: не про ріпу, а про репетицію))  схотілося значить діду грати на гітарі. трохи підучився, купив - лабає і все ніби добре в нього виходить, але чогось не хватає грає своє, нове, але чогось мало позвав він бабу, дав їй гітару, і стали вони удвох шкварити і все у них виходить, але чогось таки не вистачає позвали вони внучку. дав дід внучці басуху і стало у них тріо. і все ж ніби круто, звук насиченіший став, але шось не те позвала внучка жучку. на клавіші. жучка - без...

Читати далі...

9.05

Важкувато щось казати про свято перемоги. У нас уже сказали все, що можна було, і для мене зараз то як написати щось нове у шкільному творі про важливість вивчення літератури абощо. Але не завадило б. Бо, чесно кажучи, набридли щорічні заморочки усього чесного люду на теми "то хто ж там герой", "хто кому винен", і сакральну "що з ними робити". Ще кілька років - і мало-мало залишиться очевидців війни, а учасників то вже й зовсім ні. Цікаво, ми й тоді будемо...

Читати далі...

красива листівка. прикрасила мій ранок :)

  • 07.02.11, 09:55
[Приєднана картинка] Листівка надана Видавництво Лакарт Відправити цю листівку

вистава в голові

люблю влаштовувати вистави в голові. це просто. досить лише знайти в пам’яті епізод, що тебе мучить (благо, моя пам’ять просто майстер зі зберігання таких епізодів), і розігруєш його. як по нотах. щось, чого не сказала/не зробила/не насмілилась зробити або/не випала нагода. скільки у мене такого є... я страшенно люблю театральність. люблю короткі, але дуже місткі фрази, які чомусь спадають на думку лише тоді, коли всоте розігрую виставу, яка мала би бути дійсністю, у своїй голові. я...

Читати далі...

вперше в боулінгу :)

хм. цікаво. не сподівалась, що мені сподобається.але сподобалось. приємно відчувати вагу кулі, владу над нею і легке напруження від прорахунку траєкторії  і коли падає 9 кегль з 10-ти - це все-таки страшенно приємно. почуваєшся КИМОСЬ!але так багато залежить від компанії. мені пощастило, що люди просто хотіли мене навчити, не знущались, не хизувались - ми просто бавились! і це чудово  пропадати за цією грою я не буду, це точно. годинами бавитись не буду, рука відпаде.але ще одну приємність на...

Читати далі...

прочитати книгу перед початком дня

ну прочитала. і що? ще тільки взявши до рук, зрозуміла, що то не щось вартісне. так вже повелося, що якщо анотація містить не опис книги, а похвалу, то нічого такого у книзі немає. "критики вже назвали цю книгу звільненням для України". тьху! а, справді. Наталка Михно "Звільнення". читали? буцім журналістка читає щоденник відомої української лікарки, що знайшла ліки від епілепсії. там і картання через аборт, і любов у 40, і прогноз, як Україна буде себе поводити...

Читати далі...

про "Записки українського самашедшого"

метафори шикарні, асоціації дивовижні, паралелі неземні, техніка викладу - божественна! преклоняюсь перед людиною, яка так вміє замісити тісто тексту, щоб читач милувався кожним словом і тим, як воно підібране. про те, як сюжет мене захопив, як відлунювали в серці і на губах переживання головного персонажа і як сльози хотіли котитись очей, коли розуміла, що не витримує вже не він, а я, - про все це говорити не треба. я маленька сентиментальна дівчинка, що завжди кожух персонажів міряє на...

Читати далі...