Вже сорок років топчу землю,Хоча і юний мій народ,Та все виходить, що пустелю,Відкрив я п`яний ідіот.
Виходив - грандіозні плани, І армія позад стоїть,Тепер лиш попіл від пошани,Я загублюсь в тіні століть.
Ну що ж поробиш, їхня карма,Сильніша, за мої слова,Такі, як я, велося з давна,Самотні в полі як трава.
Навколо неї є мільони,Такої, як вона сама,Aле її самотні стони,Почують тільки небеса.
За сорок обертів планети,Я знаю - правильно росту,Відкинувши її тенети,Що я знайшов - лиш...
Читати далі...