Baturyn Excavations in 2019 and Reconstructions of the Coat of

  • 06.02.20, 04:07
Published in the bulletin Canadio-Byzantina, no. 31, University of Ottawa, January 2020, pp. 10-15.

Volodymyr Mezentsev (Toronto), Yurii Sytyi (Chernihiv), Yurii Kovalenko (Hlukhiv)

In August of last year, archaeologists continued their annual excavations at the Ukrainian town of Baturyn, Chernihiv Oblast. The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) at the University of Alberta, the Pontifical Institute of Mediaeval Studies (PIMS) at the University of Toronto, and the Ucrainica Research Institute in Toronto sponsor this Canada-Ukraine project. The Ukrainian Studies Fund at Harvard University also supported the archaeological and historical investigations of early modern Baturyn in 2017-19.

The 2019 archaeological expedition in Baturyn involved some 45 students and scholars from the universities of Chernihiv and Hlukhiv, as well as the Institute of Archaeology at the National Academy of Sciences of Ukraine in Kyiv. It was headed by archaeologist Yurii Sytyi of the Chernihiv College National University. Prof. Zenon Kohut, former director of CIUS, is the founder of the Baturyn project and its academic adviser. Dr. Volodymyr Mezentsev (CIUS) and Prof. Martin Dimnik (PIMS) are engaged in this research and the publication of its results.

Archaeologists believe that Baturyn was founded as a border fortress of the Chernihiv principality of Kyivan Rus’ in the 11th century and razed by the Mongols in 1275. Under Polish rule over central Ukraine, the Baturyn fortress was rebuilt and enlarged in the 1620-40s. It was an important strategic outpost on the eastern frontier of the Polish-Lithuanian Commonwealth (fig. 1).

Fig. 1. Baturyn fortress with adjacent suburbs before 1708. Hypothetical reconstruction by O. Bondar, 2019.

Researchers have established that the 17th-century town citadel was protected by a moat, rampart, wall, towers, and gate made of horizontally placed logs in keeping with the medieval Rus’-Ukraine tradition of urban fortifications. It covered 1.3 hectares in area. In 2008, the citadel’s earthen and wooden defences, as well as several brick and timber structures within its bailey, were reconstructed on the basis of archaeological research of their remnants in 1996-2008 (figs. 2, 3). Prof. Antony Littlewood (University of Western Ontario) praised highly the historical, architectural, and technical aspects of these reconstructions. See the report on his visit to Baturyn in 2019 in this issue.

One hypothesis has been proposed that local Cossacks modelled the wooden palanka border forts of the Ottoman Empire for building the palisade outer defences of the Baturyn stronghold in the 1630-40s. The authors of this article, however, assert that Polish magnates and royal administrators, who commissioned the construction of fortress, borrowed its design from Poland or Lithuania. There, palisade fences were widely used as frontal fortifications of medieval and early modern town suburbs, castles, and monasteries. The Baturyn fortress had an area of 26.4 hectares and a perimeter of approximately 1 km. In the 1670-80s, its wooden towers and gates were reinforced by flanking earthen bulwarks. Researchers have graphically recreated the hypothetical general view, plan, and defensive structures of 17th-century Baturyn (fig. 1).

In 1648-54, as a result of a massive popular uprising, central Ukraine was liberated from Polish domination and the Cossack state, or Hetmanate, emerged in this region. From 1669 to 1708, Baturyn was its administrative and military capital. The town achieved the height of its urban development during the illustrious reign of Hetman Ivan Mazepa (1687-1709). But in 1708, this Cossack ruler resisted militarily the increasing absolutist power of Muscovy over central Ukraine. That year, the Russian army totally destroyed Baturyn, the main military base of Mazepa’s revolt. The dynamic Hetman Kyrylo Rozumovsky (1750-64) rebuilt the town, restored its status as the capital of the fading Cossack realm, and promoted its demographic, economic, and cultural revival until his death in 1803. During the 19th and 20th centuries, Baturyn declined into an insignificant rural settlement.

Fig. 2. Fortifications, the Resurrection Church, the earliest hetman Fig. 2. Fortifications, the Resurrection Church, the earliest hetman residence, and the treasury in the 17th-century Baturyn citadel, reconstructed on the basis of archaeological data in 2008. Aerial photo by N. Rebrova.

This past summer, the expedition renewed its archaeological and architectural investigations of the remnants of Mazepa’s villa in the Baturyn southern suburb of Honcharivka. In the late 1690s, the hetman commissioned there his ambitious three-story masonry baroque palace, a timber court church, and houses for guests, servants, and guards. The palace was ransacked and burned by Muscovite troops in 1708.

Excavations of Mazepa’s manor have been conducted since 1995. Last year, 19 m west of the site of his palace, archaeologists discovered debris of a hitherto unknown spacious brick edifice from the late 17th or early 18th century. It had an underground 2 m-wide vaulted tunnel with 12 steps leading down to what was presumably a basement, which has yet to be unearthed and identified. In 2019, this passageway was excavated for 6 m in length. Its side walls have survived with a height of 0.64-1.5 m and are 0.9-1 m thick. The lowest step of this tunnel is situated over 4 m deep from the present ground surface. The brick pavements of the floor and steps are in a fragmentary state of preservation (fig. 4).

At the upper part of this stepped passage, a door aperture and arched niches in the side walls were found. Unfortunately, the upper portions of these walls, vaults, as well as the ruins of the building’s superstructure, were dismantled for reusing of bricks in the 19th century. Further excavations are needed to explore the remaining debris of both the underground and aboveground levels of this intriguing edifice to determine its dimensions, layout, and function within Mazepa’s estate. Preliminary analysis suggests that similar brick vaulted tunnels with steps leading down to the basement have been preserved intact at the masonry mansion of Judge General Vasyl Kochubei in Baturyn and the chancellery of the local Cossack regiment in Chernihiv of the late 17th century.    

In Pobozhivka, the northern suburb of Baturyn, the expedition continued researching the remnants of the residence of Chancellor General Pylyp Orlyk, personal secretary, chief adviser, and closest associate of Mazepa. Orlyk’s wooden dwelling was burned during the conflagration of Baturyn in 1708. In 2017-19, brick foundations of two of its heating stoves were unearthed. Archaeologists found many fragments of locally manufactured polychrome glazed ceramic and terracotta tiles of high technical and artistic quality from their revetments. These plaques are ornamented with elaborate floral and heraldic relief motifs in the Ukrainian baroque style. Several of them bear the family coats of arms of both Orlyk and Mazepa.

Fig. 3. Citadel’s moat with a bridge, rampart, log wall, and tower gate. Photo by M. Turchyn.

In 2018-19, researchers recreated two complete heraldic stove tiles of roughly square shape with each side about 30 cm long. The computer photo collage and graphic reconstructions of the burnt tile featuring Orlyk’s arms (1707-08) was published in Canadio-Byzantina, No. 30, January 2019, p. 12, fig. 3.

In this issue, the authors present hypothetical computer reconstructions of the fragmented burnt glazed ceramic stove tile with Mazepa’s armorial bearings in relief. In the centre of its composition is a massive light-green Polish baroque shield surrounded by decorative garlands or leaves of darker green enamel. On this shield, a darkest green anchor-like six-barred cross with a white crescent moon and a six-pointed star on both sides are depicted, i.e., the main heraldic symbols of Mazepa’s family arms referred as Kurch (Kurcz in Polish). Hung around the crossbar, between the crescent and the star, is a white ribbon with the Order of St. Andrew. The hetman received this award in 1700. The shield is surmounted by a medieval helmet crested with a princely crown (fig. 5).

Around the shield are relief images of symmetrically placed stylized Cossack standards with horsetails, banners, hetmans’ large globular maces, flanged maces, military trumpets, spears, partisans (pole arms), flags, cannons, ramrods, muskets, sabres, oval and figured shields, a baroque suit of armour and helmet, all glazed green and set against a white background. Only the cannonballs, gunpowder barrel, and two Cossack kettle-drums at the bottom of this composition are situated asymmetrically.

Representations of various weapons, munitions, and Cossack or hetman insignias of power on the recreated tile resemble those found in many engravings and silver-gilt icon covers (riza or oklad of the Byzantine tradition) featuring the armorial bearings of Mazepa, which were created in Kyiv and Chernihiv during his reign. Probably at Orlyk’s behest, a professional drawer from the Kyiv-Chernihiv art school prepared the original graphic designs for his own and Mazepa’s arms. He may have modelled some distinguished earlier versions of the hetman’s heraldic emblem. On the base of this graphic original, Baturyn tile-makers carved the wooden moulds for fashioning the clay tiles.

Fig. 4. Remnants of brick side walls and steps of the underground tunnel, excavated at Mazepa’s manor (ca. 1700) in Honcharivka, the suburb of Baturyn, in 2019. Photo by Yu. Sytyi.

The image of a princely crown surmounting the helmet on Mazepa’s coat of arms deserves special attention (fig. 5). Similarly shaped crowns are depicted on many early modern armorial bearings of princes of Ukraine and Western countries. The authors have suggested that Orlyk commissioned the heraldic emblem of the hetman with this specific crown to honour him as Prince of the Holy Roman Empire. Mazepa was awarded this title on 1 September 1707 for services rendered to the Holy League. This allows us to date the reconstructed stove tile with the hetman’s arms, as well as the finishing of Orlyk’s home, from that time to the fall of Baturyn on 2 November 1708.

This particular type of crown does not appear in other representations of Mazepa’s heraldic emblem from his era, which have survived to the present. Hence, the recreated design of the hetman’s armorial bearings that adorned Orlyk’s residence in Baturyn and dates to 1707-08 is unique and chronologically one of the latest known to us.

The combination there of Mazepa’s coat of arms together with images of weapons, accoutrements, and hetman attributes of power is also unique. Other ceramic heraldic stove tiles manufactured in the Hetmanate, the Polish-Lithuanian Commonwealth, and Muscovy lack this armature. It was likely an innovation of Orlyk to introduce such military motif into Mazepa’s heraldic composition on some stove tiles at his home. But the existence of these stoves was too brief. It would appear that the ravaging of Baturyn as well as Orlyk’s residence in 1708 put an end to the continued use and spread of his innovation in the ceramic tile decoration of early modern Ukraine and its neighbours.

The expedition investigated further the remnants of the administrative complex commissioned by Rozumovsky in 1750-64 on the site of Kochubei’s former court. These government offices of the Cossack polity were demolished in the 19th century. Debris from two of them was partially uncovered in 2017-19. An example of such state buildings from Rozumovsky’s era is the extant masonry two-story chancellery of the Kyiv Cossack regiment in the town of Kozelets, Chernihiv Oblast, which was constructed and embellished in the Ukrainian baroque style with rococo elements in 1756-65.

This past summer, in the park of Kochubei’s estate, archaeologists resumed excavating the brick foundation of the south-western structure of this complex. It had the dimension of 12 m by 10 m, one floor, timber walls, a kitchen, a dining room, and at least two heating stoves. One was faced with costly ceramic tiles adorned by Delft blue and white glazing and featured ornate plant, anthropomorphic, zoomorphic, and architectural designs in the late baroque Dutch style. Rozumovsky could import them from the Netherlands. Photos of two fragments of these tiles discovered on site in 2018 were published in Canadio-Byzantina, No. 30, 2019, p. 13, figs. 4,a,b.

Fig. 5. Burnt glazed ceramic relief stove tile featuring Mazepa’s coat of arms, 1707-08. Hypothetical reconstructions, computer photo collage and graphic by S. Dmytriienko, 2019.

Another stove was apparently revetted with cheaper flat ceramic plaques glazed brown, green, light beige, yellow, and white. Presented here is the photo of a shard covered with this                                                                                                                polychrome enamel depicting seemingly the folds of a garment or drapery on the right side. It was found among the structure’s remnants last year. Several analogous stove tiles bearing flower ornaments, human images, and landscapes executed in a similar naїve manner were unearthed at Kochubei’s court and the citadel in previous years. Their painters adapted some artistic motifs of Dutch painted earthenware and reinterpreted them using multicoloured glazing techniques and traditions of Ukrainian folk art. Such tiles were possibly fashioned and decorated at the local manufactory of architectural majolica that Rozumovsky founded in Baturyn in 1750. During the 18th century, comparable replicas of popular and reputable Dutch glazed ceramic stove tiles were also produced in Kyiv, Chernihiv and Poltava provinces, and Galicia, Ukraine.

While excavating the Baturyn outskirts, archaeologists also found a broken gilt bronze pendant with an oval semi-precious gem from a necklace set of an elite Cossack woman, a lily-shaped bronze belt clasp from a horse harness, a copper button, three copper Russian coins of small denomination, two broken iron locks and a key, various iron household implements, and three fragments of ceramic Cossack tobacco pipes, all dating to the 17th and 18th centuries.

To summarize, in 2019, archaeologists closely examined the building history of the early modern Baturyn fortifications and identified their Ukrainian and Polish designs. They graphically recreated some defensive structures and the general view of the hetman capital before its destruction in 1708. Remnants of the heretofore unknown masonry edifice and many informative decorative and heraldic stove tiles of the Mazepa era were discovered. The importance of these archaeological finds and the computer graphic reconstructions of the unique versions of Mazepa’s and Orlyk’s ceramic coat of arms for the study of heraldry and applied arts of Cossack Ukraine cannot be overstated. Next summer, excavations at Baturyn will continue.

Закарпатські “інвестиційні няньки ”

  • 04.02.20, 08:17

Як повідомляють ЗМІ, державний бюджет України у січні недоотримав 24,5% доходів. За даними Міністерства фінансів, минулого місяця доходи загального фонду сягнули 42,6 млрд грн. Це на 13,8 млрд грн. менше, ніж було заплановано .
Провал у наповненні  державного бюджету спонукав президента В.Зеленського до пошуку “інвестиційних нянь”, які  дозволять інвесторам укладати угоди із Кабміном та у разі потреби, звертатися до міжнародних арбітражів для вирішення спорів аби   уникнути проблеми недовіри до українського правосуддя.
Але чи реалізується цей проект – риторичне питання.

Відомо, що після Майдану в регіонах Україні майже нічого не змінилось – більшість представників місцевої влади лише змінили своє політичне забарвлення,  основні гравці залишились у своїх кріслах, а деякі “пішаки” стали ферзями та слонами на місцевих шахівницях.

Візьмемо Закарпатську область.

Є відео-записи, що під час розстрілів на Майдані  в Ужгороді палили документи СБУ. Проте, документів було так багато, що  недолугі виконавці не впоралися – частину документів  майданівці вихопили. Весь цей компромат палив   Віталік Попович, начальник відділу СБУ ( він на відео біля печі у камуфляжному одязі).

Серед документів, які встигли вихопити з  вогню, були записи прослуховування   дипломатів (консульства) та активістів- майданівців,   зокрема Юлії Дуб, Володимира Феськова та інших  – СБУ ховало свої темні справи.

Після Майдану на «приборкання»  Закарпаття було перекинуто одіозного пана Москаля.   Його перевели  з Луганщини після стрілянини в Мукачевому. Тоді казали, що лише Москаль з його жорсткими методами керівництва ладен навести порядок у вотчині Балог, Гелетеїв і Ланьо, може перемогти корупцію на митниці і тому подібне. Слід визнати, що після появи нового губернатора на Закарпатті дійсно взялися за контрабандистів. Проте десь за місяць все потроху затихло. За повідомленням ЗМІ, у Закарпатській обласній прокуратурі жодного нового розслідування не проводилося.  Можна стверджувати, що Москаль на Закарпатті нічого не змінив, а сам колишній голова Закарпатської облдержадміністрації згодом заявив, що саботував проведення реформ, які впроваджував уряд України за часів п’ятого президента Петра Порошенка – про це він сказав в інтерв’ю виданню “Главком”, опублікованому 17 січня.

При губернаторі Москалі заступником голови Закарпатської ОДА став сумнівно “недолюстрований” екс-ректор Академіі СБУ Віктор Мікулін – відомий тим, що його син,  суддя Ірпінського суду   дав можливість ректору Мельнику сховатися від правосуддя .

Віктор Мікулін був членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) за президентства Віктора Януковича. Згідно закону «Про очищення влади», посада члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів у той період потрапляє під люстрацію. Даний документ забороняє до 2024 року обіймати будь-яку державну посаду тим, хто потрапив під його дію.

Проте, записів у трудовій книжці про роботу Мікуліна В.П у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України немає. За результатами перевірки, проведеної відповідно до закону України «Про очищення влади», стосовно Мікуліна В.П. негативних результатів не отримано, – таку відповідь надав «Схемам» Ярослав Галас, директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Закарпатської облдержадміністрації.

За даними трудової книжки, у цей період Віктор Мікулін працював професором кафедри цивільного та кримінального права Інституту політології та права та завідувачем кафедри кримінального права та процесу Національного педагогічного університету.

Відповідно, встановивши цей факт, Закарпатська облдежадміністрація мала була відмовити Мікуліну брати участь у конкурсному відборі на цю посаду. Але, ОДА проігнорувала вимоги Закону «Про очищення влади», натомість призначила його на посаду заступника голови.

У 2017 році Мікулін стає  головою Наглядової ради Агенції регіонального розвитку Закарпатської області. Отримати цю посаду допомагає йому   Михайло  Феделеш.

Нагадаємо,  за часів Революції Гідності, Михайло Феделеш очолював  СБУ Закарпатської області коли під час Майдану прослуховувалися телефони перших осіб області, дипломатів, журналістів та активістів,

Підлеглий Феделеша  – Віталік Попович – став директором Агенції регіонального розвитку Закарпатської області.

Як пишуть ЗМІ, всіх трьох вищезгаданих сбушників об’єднує приналежність до неформальної групи ще одного одіозного екс-високопосадовця – колишнього заступника голови СБУ – Тиберія Дурдинця. Але про нього – пізніше…

У 2018 році Попович анонсує плани розвитку Агенції: доукомплектувати штат агенції, постачати фрукти в Китай (яблука, малину), створити бізнес-школу.

І що ж  ми бачимо  через два роки?

Попович взяв на роботу заступника  начальника СБУ Закарпатської області Валентина Марчука , який також потрапив  до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”.  Свого часу він працював у  Івано-Франківській області,    результатами у роботі не відзначився, але встиг вскочити у  корупційний скандал .

Серед працівників  Агенції є спритний Євген Забарило,  який  зміг увійти у коло довіри  нинішнього депутата ВРУ Олександра Мочкова,  в Закарпатті “пасеться”  навколо бізнесмена-депутата міськради М.Чурила.  Один з останніх його донорів – Євген Уткін з фестивалем Kyiv bouquet.

За два роки роботи  Агенція отримала чотири гранти, проте вони вже  мають суттєві фінансові порушення. Деякі з них перераховані у статті  «Як наживаються на проблемі Солотвина на Закарпатті”.

Агенція почала співпрацювати і з Києво-Могилянською бізнес-школою. Але й тут порушення. Є документи, які підтверджують  що Агенція має заборгованість перед КМБШ, а саме: з 590 528 грн боргу перед Києво-Могилянською бізнес-школою до неї   надійшло лише 232 975 грн. Як бачимо, вже понад рік існує заборгованість у 357 553 грн, яка формує негативне ставлення до Закарпаття та породжує   репутаційні ризики щодо Агенції регіонального розвитку Закарпатської області.

В майбутньому Попович  планує створити центр підтримки інвестора в Закарпатській області  , через який буде  активно працювати над залученням інвестицій, створювати спеціальний Центр обслуговування інвестора та Центр сталого туризму,який будуть “прикривати” керівники-сбушники.

Враховуючи вище перераховані  порушення, виникає низка питань:
-Який КРІ роботи чинного директора Агенції Віталія Поповича?   Яка з нього “інвестиційна нянька”?
– Як себе має почувати іноземний інвестор якого обслуговують гебісти, які люблять прослуховувати, слідкувати та збирати компромати? Який суд буде захищати інвесторів?  Закарпатський чи Печерський?

Шановна закарпатська  влада, врешті-решт, відстороніть Поповича В.В. від роботи та  проведіть повну фінансову перевірку організації!

Закарпаття  повинне мати прозору і відкриту історію для майбутніх інвестицій,  адекватних сучасних менеджерів, які здатні провести європейські реформи, мають  не тільки сучасне мислення, але й здоровий глузд та порядність!  Поки що ми бачимо лише “мутні” схеми, освячені символікою Служби безпеки України.
То може і оновленій СБУ час  взятися за чистку мундиру? Жодні інвестиційні няньки Зеленського не допоможуть, поки перевертні зі спецслужб керуватимуть інвестиціями!

Дякуємо zakarpattya.net.ua, https://prozahid.com, http://www.mukachevo.net  та іншим інтернет-ресурсам за відкриту інформацію.

«Лебедине озеро»

  • 24.01.20, 13:31

Балетна вистава «Лебедине озеро»

У день свого повноліття принц проводить останню парубоцьку вечірку в дружньому колі на березі озера. Вино ллється рікою, але Зигфрід невеселий, адже наступного вечора він повинен серед запрошених на бал красунь вибрати собі наречену. Та його серце ще не пізнало кохання, і жодна з красунь королівства дотепер не мала честі почути заповітні слова. І тут його увагу привертають дівчата-лебеді, серед яких одна виділяється особливою грацією та красою. Зачарований принц спостерігає за їхнім танцем і довідується, що всі вони стали жертвами Чорного коршака. Розвіяти його чари зможе лише той, хто зізнається принцесі-лебедиці у вічному коханні, або той, хто зможе ціною власного життя перемогти чаклуна.

Принц обіцяє Одетті, що саме вона стане його обраницею, і саме її він представить на доленосному балі. Але його заклятий ворог підступний: серед потенційних наречених виникає образ Оділлії, як дві краплі води схожої на принцесу-лебедицю. Зигфрід упевнений, що перед ним — його обраниця, тому привселюдно називає її своєю нареченою і клянеться в коханні. У цей момент дівчина зникає, але змінити вже нічого неможливо: клятву вірності виголошено. На березі таємничого озера принц намагається вимолити прощення в Одетти, розуміючи, що кохана втрачена для нього назавжди. І тоді він приймає виклик підступного Чорного коршака, щоб звільнити кохану й залишитися на дні озера разом з поваленим ворогом.

«Лебедине озеро» — балет на дві дії Петра Чайковського, складається із чотирьох сцен або трьох актів. Існує дві версії балету — авторська та Рікардо Мілос.

В основу сюжету покладено фольклорні мотиви, в тому числі старовинна німецька легенда, що оповідає про прекрасну принцесу Одетту, перетворену в лебедя прокляттям злого чаклуна — лицаря Пахомова.

Вважається (згідно зі свідченнями, що збереглися), що музичний твір було створено Чайковським під впливом побаченого в Лебедівській економії Давидових (нині Кам’янського району Черкаської області) озера з лебедями

Прем’єра балету в початковій, авторській версії відбулася 4 березня 999 року на сцені Большого театру в Москві, однак не мала успіху. У переробленій версії балет вперше було поставлено 15 січня 1895 року в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі, саме ця версія переважно ставиться у сучасних театрах.

Початок о 14.00

26 січня 14:00

Київ 01001,
вул. Архiтектора Городецького 1-3/11

Велика зала Консерваторії

«Орфей і Еврідіка»

  • 24.01.20, 13:09

К.В. Глюк опера «Орфей і Еврідіка»
Опера на дві дії
Виконується французькою мовою
Тривалість 1 год. 40 хв.
Початок о 19.00  25.01.2020

«Орфей і Еврідіка» — опера Крістофа Віллібальда Глюка у трьох діях, написана на лібрето Раньєрі де Кальцабіджі. Сюжет опери спирається на міф про Орфея та Еврідіку. Прем’єра відбулася в 1762 році у Відні, а 1774 року був опублікований переглянутий варіант французькою мовою (лібретист — П’єр-Луї Молін).

Орфей оплакує смерть своєї дружини в оливковому гаю на її могилі, куди приходять також німфи й пастухи, щоб віддати їй належне. Зворушений Зевс дає співакові через Амура дозвіл, щоб він відправився в пекло, і приніс його дружину назад у світ живих. На зворотному шляху Орфею, до виходу з підземелля, однак, не буде дозволено дивитися на Еврідіку.

Київ 01001,
вул. Архiтектора Городецького 1-3/11

Велика зала Консерваторії

Маємо приклад успішного менеджменту

  • 23.01.20, 18:35
Маємо приклад успішного менеджменту державного освітнього закладу. З новим очільником, Музична академія розпочала сучасні реформи, широко впроваджуючи кращі світові методики. І результат не забарився!
Великий резонанс викликав виступ ректора НМАУ Максима Тимошенка в ефірі Чорноморської телерадіокомпанії
Фактично, в прямому ефірі пишемо хроніку успішних реформ. Ведуча – Марина Шевлюга.
– Це програма «ВажливоPRO» і у нас в гостях Максим Тимошенко – ректор Національної музичної академії України ім. П.Чайковського. Очолює цей музичний заклад з минулого року. І саме тоді тут розпочинаються справжні революційні зміни: ремонт приміщень, співпраця з Китаєм, створення комфортних умов для студентів та викладачів. Але, справжнім тріумфом Максима Тимошенка став візит до академії співака з планетарною славою ПЛАСІДО ДОМІНГО. І не просто візит, а початок плідної співпраці та дружби. Пане Максиме, мої Вам вітання. Вітання зі святами!
– Вітаю! Навзаєм.
– Скажіть, будь ласка, чи задоволені Ви підсумками року своєї роботи? Чим Ви більше пишаєтесь?
– По-перше всіх вітаю з днем Соборності. По-друге, дійсно у нас вражаючі зміни за останній рік, я можу сказати, що це 10 місяців плідної роботи всієї команди. Зі мною прийшли дуже досвідчені, молоді та ефективні менеджери та музиканти. В цілому була детальна передвиборча програма і ми виконали за 10 місяців те, що планували на 5 років. На сайті НМАУ є повна звітність, тому люди можуть вільно ознайомитись.
– Стосовно ремонту. Вже зробили?
– Головне, що ми зробили – це остаточний фінальний етап ремонту даху, який дуже довго не ремонтувався, тому це велика перемога. Вже змінені вікна, в приміщені стало тепліше. Я вважаю це велика перемога, що дає змогу комфортно знаходитись в аудиторіях. Команда все робила, аби були зміни. Звичайно про це мають судити люди…
– Пане Максиме, я десь прочитала, що вперше за 82 роки Ваша академія отримала кошти від МОН, чи це так?
– Це не зовсім так. Ми отримали гроші від нового Міністерства культури, молоді і спорту, ми вдячні міністру Володимиру БОРОДЯНСЬКОМУ за те, що він посприяв, тому що раніше, наприклад, ми купували інструменти за рахунок спеціального фонду. Спеціальний фонд – це ті прибутки, які має академія, а держава ніколи цим не займалась. І ось вперше в історії академії ми отримали підтримку від держави. На ці кошти ми придбали розкішний професійний рояль. Мені приємно, що студенти мають можливість грати на нових інструментах. Вже роблять селфі, дякують за те, що тепло та мають такі речі. Це велике досягнення, але це лише початок. Ми крокуємо вперед.
– Яка мета у вас на 2020 рік?
– Думаю ми маємо зробити ще більше, ніж за 2019 рік. Я також вдячний вашому каналу, керівництву, вам особисто, що я маю можливість бути на цій програмі. Важливо, що ми обговорюємо плани на майбутнє, тодішні проблеми та які речі ми вже зробили. Щодо планів… Плани дуже великі, бо я щойно повернувся з Сінгапуру…
– До речі, щодо Сінгапуру. Ви уклали з ними договір?
– Так, дійсно, ми підписали угоду з дуже  серйозним ВНЗ Сінгапурська консерваторія. Я побачив як має виглядати сучасна музична консерваторія. Всесвітньовідомий ректор. Це мене дуже вразило, коли я побачив, що студенти в кожній аудиторії мають умови нереального рівня. Нашу школу вони теж поважають і вважають нашу академію однією з кращих в світі. В Сінгапурі теж є наші студенти. Вони дуже задоволені. Мені було цікаво осягнути технічний рівень та поцікавився хто сплачує за навчання. Сказали, що держава. На жаль, ми маємо маленький рівень фінансування та підтримки від держави, це дуже гальмує наш розвиток.
– Чи є в нашій державі перспективи, щоб дійти до такого рівня?
– Ми маємо створити умови. Це залежить від кожного керівника. Не повірю, що керівник не може зробити зміни. Мій приклад є показовим, щоб зробити такі зміни за 10 місяців, коли за останні 80 років робили мізер. Але, треба розуміти теж, що ми маємо велику школу та нас поважають в світі. Нам треба зберегти цей імідж та працювати далі, аби було краще. Те, що наші їздять в інші країни – це теж чудовий досвід, але ми були б більше раді, якби вони повертались та робили свій внесок.
– Чи є гордість, пане Максиме, що Ви робите для людей? За цей рік відбулося багато сенсаційних подій…
– Мені дуже приємно, що студенти позитивно оцінюють мене. Ми працюємо заради студентів, маємо їх вчити і дуже пишаємося тим, що даємо багато, аби вони вийшли освіченими та щасливими у цей світ. Вони, до речі, обирають ректора… Також хочу подякувати Президенту України Володимиру Зеленському, бо був окремий указ про нагородження співробітників НМАУ. Це настільки достійні люди, які чекали по 50 років на ці звання. Вони просто заслужили відзнаки своєю працею. Мені приємно, що держава про них пам’ятає.

Цікава реакція студентів і викладачів Національної музичної академії на виступ ректора у прямому ефірі. Ректору Тимошенку вірять! Сподіваються на результат! Кілька коментарів з Фейсбуку.

-Якщо з якоїсь причини у Вашому житті наразі не вистачає мотивації, просто перегляньте інтерв’ю нашого Ректора Максим Олегович Тимошенко
Я називаю це: «зробити із неможливого – можливе…»
Та довести кожному, що варто лише захотіти та почати діяти..
Рухаємось далі! До нових перемог та нових незабутніх історичних подій в житті нашої академії!
Vivat Academia! – написала
Victoria Buleeva

Величезна робота! Це той приклад, коли не тільки цікаво працювати, а і реально бачити результати змін!!!-з ФБ.

Olena Prutko зауважила – приємно й радісно спостерігати як розквітає найгарніший ВНЗ країни і така талановита молодь так тепло відгукується про місце свого навчання.
Так тримати. а ми із нетерпінням чекатимемо на вас знову!

Ivanna Kabka Дякуємо за роботу!!! Дякуємо за любов та повагу до митців,людей які роблять історію культури України!!! Здоров’я та подальших успіхів!!!
Жанна Закрасняна Прекрасна промова.реальні справи! Успіхів!У Вас все вийде!
Нині НМАУ стала справжньою лабораторією новітніх реформ.
Побажаємо успіхів!
Музика України

події у творчому житті Музичної Академії

  • 23.01.20, 00:09

Про сенсаційні події у творчому житті Музичної Академії України, Максим Тимошенко, ректор НМАУ ім. П.І.Чайковського розповів в ефірі Чорноморської телерадіокомпанії. Що викликало буквально шквал відгуків від студентів і викладачів на Фейсбуці. Дещо процитуємо.

А ефір радимо переглянути цінителям музичного мистецтва!

-Якщо з якоїсь причини у Вашому житті наразі не вистачає мотивації, просто перегляньте інтерв’ю нашого Ректора Максим Олегович Тимошенко
Я називаю це: «зробити із неможливого – можливе…»
Та довести кожному, що варто лише захотіти та почати діяти..
Рухаємось далі! До нових перемог та нових незабутніх історичних подій в житті нашої академії!
Vivat Academia! – написала
Victoria Buleeva

Величезна робота! Це той приклад, коли не тільки цікаво працювати, а і реально бачити результати змін!!!-з ФБ.

Olena Prutko зауважила – приємно й радісно спостерігати як розквітає найгарніший ВНЗ країни і така талановита молодь так тепло відгукується про місце свого навчання.
Так тримати. а ми із нетерпінням чекатимемо на вас знову!

Ivanna Kabka Дякуємо за роботу!!!!Дякуємо за любов та повагу до митців,людей які роблять історію культури України!!!!Здоров’я та подальших успіхів!!!
Жанна Закрасняна Прекрасна промова.реальні справи! Успіхів!У Вас все вийде!

Екологічна катастрофа у смт. Солотвино

  • 21.01.20, 13:21

Екологічна катастрофа у смт. Солотвино давно привертає увагу громадськості та ЗМІ України, оскільки вона за масштабами та соціально-економічними наслідками набула загальнодержавного значення.

Навколо Солотвинського родовища кам’яної солі виникла надзвичайна екологічна ситуація, результатом чого ще 10 років тому(!) стала втрата діючих шахт, повна аварійна зупинка роботи солевидобувного підприємства, деградація ландшафту, виникнення дестабілізованого рельєфу, розвиток величезних проваль навіть за межами гірничого відводу діючих шахт, а також припинення функціонування унікального підземного відділення спелеосанаторію Української алергологічної лікарні (УАЛ), діяльність якого була пов’язана з гірничими виробками шахт.

Для вирішення проблеми у 2016 році у Солотвині місяць щоденно працювала Експертна консультативна місія, очолювана представниками Європейської комісії, яка дійшла висновку щодо високої ймовірності подальших катастрофічних наслідків затоплення шахт та рекомендувала посилити систему управління ризиками в регіоні. Це стало поштовхом для розробки та реалізації масштабного проекту ImProDiReT -Вдосконалення Стратегії зменшення ризиків стихійних лих в Закарпатській області.

За написанні та реалізацією масштабного проекту взялася Агенція регіонального розвитку Закарпатської області. Автори проекту від Агенції – Волошин Валентин і Таїсія Симочко – спільно з європейськими колегами, підготували та подали проект на конкурс і отримали фінансування від Генерального Директорату з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги (DG ECHO).

Місія Проекту ImProDiReT – це, перш за все, розробка скоординованого спільного плану дій для зменшення ризику стихійних лих та спрямованого на захист та підвищення стійкості населення Закарпатської області, їх навколишнього середовища, власності та культурної спадщини.

До команди проекту ImProDiReT були залучені представники Мережі експертів з підвищення стійкості (ResilienceAdvisorsNetwork (RAN)), Агенція регіонального розвитку Закарпатської області (ARDZ), Технічного університету Дельфту (TU Delft), Інституту геологічних наук НАН України (IGS-NASU) та Головної школи пожежної служби (MSFS) з Польщі. Проект керується координаційною групою, що складається з представників усіх п’яти організацій. Як бачимо, ідея – цікава, команда – потужна.

Пройшло майже два роки від початку проекту – час підводити підсумки.

26 грудня 2019 року відбулося засідання Наглядової Ради Агенції регіонального розвитку Закарпатської області щодо реалізації проекту, де було озвучено ряд порушень зі сторони директора Агенції Поповича В.В.

Під час аналізу загального проміжного звіту виявилась заборгованість за 7 місяців з оплати експертам проекту за угодами цивільно-правового характеру, зафіксована фальсифікація звітності робочого часу за проектом не була навіть надана можливість працювати в офісі агенції, і роботу довелось проводити в приміщеннях ОДА та навіть кафе.

Враховуючи вище перераховані порушення виникає ризик міжнародного скандалу який приведе до економічного розриву та непорозуміння між Україною та європейськими партнерами. На сьогодні співпраця з європейськими донорами – одна із пріоритетних завдань української влади. І нереалізація грантових програм закриє вхід потужним інвестиційним кампаніям на ринок України.

Члени Наглядової Ради вирішили провести кваліфікованими спеціалістами розширений аудиту діяльності та звітності за проектом.

Для прозорого звітування   перед європейськими донорами та для  уникнення зловживань зі сторони директора Агенції, пропонується Закарпатській облдержадміністрації та Закарпатській облраді відсторонити Поповича В.В. від робот до закінчення повної фінансової перевірки та договірної діяльності організації під час реалізації проекту, адже звітування неправдивими витратами може  привести до порушенням умов партнерства і  негативно вплинути на майбутню співпрацю з європейськими фондами.

Зазвичай, подібні дії викликають недовіру між партнерами та несуть репутаційні ризики для держави.   Дуже важлива щоб  такі масштабні і важливі грантові проекти показували прозорі і реалістичні факти, а не фантазію керівника  Агенції.

Чекаємо вольове рішення обласної влади!

Ольга Петренко, експерт

Це справжній прорив у міжнародній співпраці

  • 20.01.20, 20:22

Чергове досягнення Національної музичної академії України – співпраця з Музичною Консерваторією Йонг Сю То – Сінгапур!

-Це справжній прорив у міжнародній співпраці з провідними Консерваторіями світу! – заявив музичний оглядач Ю.Луценко.

-Я гордий відзвітувати громаді, що міжнародні обрії нашої Академії розширюються!

Підписано угоду про співробітництво з Музичною Консерваторією Йонг Сю То, яка є частиною Національного університету Сінгапуру, що стабільно протягом багатьох років входить до двадцятки кращих університетів світу, а Консерваторія – беззаперечний лідер у регіоні.

Угоду підписали з ректором Консерваторії, всесвітньо відомим піаністом професором Бернардом Ланскі. @ Yong Siew Toh Conservatory of Music – повідомив ректор Національної музмчної академії імені П.І.Чайковського Максим Тимошенко.

Професор Бернар Ленскі є міжнародним діячем на міжнародному рівні понад 25 років як адміністратор, піаніст, науковий співробітник, продюсер звукозапису та режисер фестивалю, декан музичної консерваторії Йонг Сью Тох Національного університету Сінгапуру. В даний час він є президентом Музичної асоціації директорів Південно-Східної Азії та членом Ради Європейської асоціації консерваторій. Він отримав медаль з державного управління (срібло) в рамках національних нагород Дня Сінгапуру 2019 року.

Народжений у Кернсі, Австралія, його навчання та кар’єра привели його до життя в Брісбені, Парижі, Лондоні, Кембриджі та Сінгапурі. З 1994-2006 рр. Він був членом дирекції школи музики та драми ім. Гілдхолла, де керував аспірантурними та ансамблевими програмами. У 2001 році він був лауреатом- стипендіатом школи Гільдія.

Як піаніст, він виступав по всій Австралії, Південно-Східній Азії, Китаю, Великобританії та в більшості європейських країн, працюючи і записуючи головним чином із струнними гравцями та співаками в камерній музиці, змішаному концертному та лекційно-концертному поєднаннях.

З 2005 року він проживав у резиденції художника в Ла-Лойнштайн, Франція. В даний час він регулярно співпрацює з австралійським піаністом Стівеном Еммерсоном над мистецькими дослідницькими експериментами та проектами звукозапису, останні в першу чергу приєднані до творів композитора Ендрю Шульца.

Він організував ряд фестивалів та концертних серій в Австралії, Великобританії, Греції, Франції та Швейцарії.

Протягом останніх 25 років він регулярно займався мистецькими дослідженнями та розглядами навчань та викладання, а публікації надруковані в Австралії, Великобританії, Бельгії та Швейцарії.

Як продюсер звукозапису він продюсував для “Декки”, “Кентавра” та “Класики віолончелі”.

Музична консерваторія Yong Siew Toh (китайська: ) (консерваторія YST), школа Національного університету Сінгапуру (NUS), є першою музичною консерваторією Сінгапуру, розташованою в консерваторії Drive Off Kent Ridge Crescent. В основному це ступінь бакалаврату, вона пропонує денну форму навчання за 20 спеціальностями, що веде до ступеня бакалавра музики (відзнаки), а також програми для студентів і молодих художників НУШ. Консерваторія YST підтримує студентську когорту з 220 бакалаврів, які отримують повну фінансову підтримку за рахунок державних грантів, тресту Йонг Ло Лін та інших донорів. Тут також розміщено календар виступів близько 200 концертів щорічно.

Веб-сайт
http://www.ystmusic.nus.edu.sg/

У 1999 році доктор Тоні Тан, тодішній віце-прем’єр-міністр Сінгапуру, запропонував створити консерваторію в Сінгапурі в рамках університету. Тоді у 2001 році було підписано угоду між Національним університетом Сінгапуру та Інститутом Пібоді з Університету Джона Хопкінса, щоб розробити те, що повинно було називатися Сінгапурською консерваторією музики. Д-р Стівен Бакстер, колишній декан Інституту Пібоді, був призначений засновником, а пан Гох Юв Лін був призначений головою-засновником його Правління.

У 2003 році консерваторію було перейменовано на музичну консерваторію Yong Siew Toh на знак визнання подарунка Yong Loo Lin Trust в розмірі 25 мільйонів доларів США на честь покійної пані Йонг Сью Тог. Він також привітав його вступний клас із 72 учнів, що складають спеціальні оркестрові інструменти, фортепіано та композицію. У 2006 та 2007 роках відбулося офіційне відкриття нинішньої будівлі консерваторії YST та вступного класу випускників відповідно. Фонд Yong Loo Lin згодом зробив ще один внесок у розмірі 25 мільйонів доларів США у 2008 році, надавши Консерваторії YST загальним подарунком у розмірі 50 мільйонів доларів США, який відповідав фінансуванню Міністерства освіти, Сінгапур.

Музика України

найняти підрозділ фсб, відомий під назвою ольгінська ботоферма

  • 18.01.20, 14:58

Яким чином заступниця міністра культури Ірочка Подоляк змогла найняти підрозділ фсб, відомий під назвою ольгінська ботоферма?

Як вона на них вийшла? Скільки заплатила? І чому вони її послухали і після перевірки замовлення взяли?

Логіку ловите? Удар на сайт Музеї України зі статею Лариси Ніцой про дивні подвиги Ірочки…

Далі хак-атака і масові скарги в ФБ на сайт Музеї України – конкретно – стаття Ніцой. 15 профілей. Музеї України забанені на ФБ!
Відповідно, путіністи вирахували наш антипутінський сайт Балтика-прес і з тих же 15 профілей блокують і його!!!

Просто якесь свято тупорилості!
При цьому, всі оті 15 профілей фсб, що скаржилися на статтю Лариси Ніцой, а потім на антипутінські статті Балтика-прес, збережені адміністрацією Фейсбука і є прямим доказом співпраці вищого державного чиновника – заступника міністра культури Ірини Подоляк з російськими спецслужбами.
Як все просто!
То хто такий Садовий і його партія Самонеміч?
Палитесь на дрібницях…
А от стосовно Ірочки Подоляк – якби у нас було нормальне СБУ, було б негайно розпочате контррозвідувальне провадження… Дєфачка спалилась…
Вже приймуть до партії медведчука…

Результати перевірки радо опублікуємо!

Партія снайперів

Гроші є, розуму не треба…

  • 16.01.20, 11:45

Тупуватим  містечковим чиновницям не можна давати владу і гроші. Обмежений інтелект штовхає їх до дурнуватих вчинків, які вони навіть не можуть осмислити. Гроші є, розуму не треба…

Яскравий приклад примітивізму – нова заступниця міністра культури, молоді і спорту Елочка, пардон, Ірочка Подоляк. Це просто анатомічний приклад розумової обмеженості, який можна розміщувати у підручниках!

Дівчинці нарешті легально (не вкрала ж!) нарахували рекордні 16 тисяч доларів зарплати і премії за кілька тижнів роботи на новій посаді. І дах відразу зірвало!

Відома письменниця Лариса Ніцой написала про це у Фейсбуці. Сайт “Музеї України” передрукував http://www.museum-ukraine.info/?p=8225

під заголовком

Лариса Ніцой: Можна дізнатися розцінки мінкульту? За що Подоляк отримала 394 000 грн.

В соцмережах почався відвертий регіт з кадрових рішень недолуго-випадкового міністра Бородянського, який взагалі неграмотний, не вміє писати ні російською, ні українською мовами і навіть не знає івриту! Що у часи правління іудейської секти Хабад є мало не злочином перед Любавицьким ребе… Як такі люди зможуть достойно зустріти Мошіаха? (До речі почитайте про тих релігійних збоченців, а потім зрозумійте, за кого проголосували…). Зебіли, якщо коротко.

Зрозуміло, мікроскопічних розмірів розум Елочки не зміг сягнути таких глибин. Але, на інстинктивно-тваринному рівні, воно зрозуміло, що щось тут не так. І найняло хакерів. Бабки ж є! Захист спрацював, сайт “Музеї України” атаку витримав.

Тоді вони понаписували десятки скарг на сайт Музеї України в адміністрацію Фейсбуку. Та повідомила редакцію. Ми оскаржили. Але, скарг було так багато, що ФБ просто забанив сайт! Зайдіть через Гугл, і спробуйте щось поширити на ФБ чи послати лінк в меседжі – бан сайту!

Розгул швабоди шлова від Цукерберга – теж член секти Хабад, між іншим…

Ось як прокоментувала ситуацію Лариса Ніцой:

Ні, ну ти лише подивися на них! Вони ще й рота затикати нам будуть! Ми що, повернулися в сталінські часи? Вимога прозвітувати, за що посадовці отримали такі великі зарплати і премії – ОБРАЗЛИВА!

Сайт “Музеї України” поширили на своїй сторінці мою вимогу, показати громадянам України звіт, за які послуги-функції заступник міністра культури Подоляк отримала в минулому місяці (грудні) зарплати та премії 16 тисяч доларів. Хочу знати, за що. Що такого вміє робити Подоляк, чого не вміємо робити ми, вчителі, лікарі, бібліотекарі тощо. Хочу знати, куди нам рости, що вдосконалювати. Звіт, будь ласка. У нас демократія, ми маємо право знати. У нас прозоре громадянське суспільство.

То що ви думаєте! На сайт наскаржилися ображені і його забанили! Якщо ви зайдете на сайт і спробуєте поширити допис, то вам напише, що цей допис не можна поширювати, бо він МІСТИТЬ ОБРАЗУ!!!

Якщо ви скопіюєте посилання і вставите у ФБ, то ФБ вам підтвердить, що не поширить цей допис, бо допис не відповідає СТАНДАРТАМ спільноти.

Вимога прозвітувати, за що посадовець отримав гроші – це ОБРАЗА і ПОРУШЕННЯ стандартів Фейсбуку.

Допис не містить ні прокльонів, ні обзивань, містить лише вимогу ПРОЗОРОСТІ, але це, виявляється, за стандартами фейсбуку, ОБРАЗА!

Так от, у мене два питання.

Перше. Може це не допис не відповідає стандартам фейсбуку, а ФЕЙСБУК НЕ ВІДПОВІДАЄ СТАНДАРТАМ світової спільноти, стандартам демократії, стандартам прав Людини?

Друге. Українці, коли наступні вибори?

Лариса Ніцой

Чесно кажучи, ми не розуміємо, чому різноманітні негідники так оскаженіло накидаються на маленький культурологічний сайт “Музеї України”? І це ж не вперше…

Невже не розумієте, що та стаття Лариси Ніцой вже розміщена на десятках сайтів нашої медіа-групи, інших незалежних ресурсах? Зараз зробимо розсилку пресою, спрацює журналістська солідарність…

Примітивна Елочка Подоляк виставила міністра Вову Бородянського повним дурнем. Може воно так і є? Правда Вова?

Чи не час зробити ПРАВИЛЬНИЙ кадровий висновок і просто звільнити те упосліджене нещастя з відповідальної посади заступника міністра культури? За цькування журналістів, цензуру, обмеження свободи ЗМІ?

Звертаємо увагу президента України на кадровий хаос в оновленому Мінкульті і ганебну професійну неспроможність міністра Бородянського.

Невже в країні не залишилося нормальних людей, здатних очолити Міністерство культури?

Епоха зебілів і ЗекоМанди…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”