В.Балчун, П.Жебрівський: треба врятувати садибу Бантиша!

Донеччина має шанс отримати першокласний палацо-парковий комплекс європейського рівня! Це - садиба Бантиша і прилеглий парк у 66 гектар!

Варто подякувати керівників Донецької залізниці, які зуміли зберегти палац і парк від розграбування, забезпечуючи його охорону! Хоча, у нинішні військово-ринкові часи утримувати вже не потрібну дитячу оздоровницю "Прелесне", землю, платити податки - не вигідно виробничій структурі, яка живе з того, що заробляє.

Отож, ПАТ "Укрзалізниця" приречена на оптимізацію, а значить на продаж чи передачу садиби Бантиша на баланс місцевої влади Донецької області.

З продажем не складеться - і парк і палац мають культурну цінність, значить їх не можна використовувати у виробничих цілях. Сумнівно, що знайдеться інвестор, готовий вкласти великі кошти для створення у маленькому селі готеля... Нічого іншого тут не зробиш...

Крім музея!

У селі Прелесне давно діє єдиний скансен Східної України, що раніше був філією Донецького обласного художнього музею. З початком війни і окупацією Донецька, обласний комунальний заклад культури - ДОХМ було перереєстровано на підконтрольній Україні території саме на базі філії у Прелесному.

Цілком логічно, що палацо-парковий комплекс "Садиба Бантиша", який вже не потрібний Укрзалізниці - пустує з 1995 року, варто передати на баланс Донецькому художньому музею, що фінансується з обласного бюджету!

Будемо реалістами - жоден приватний інвестор не ризикне вкладати гроші у ремонт замку. Та і ще у  сотні кілометрів від фронту. Відродити це місце спроможна лише держава!

Донеччина - то не Західна Україна, де палаців і старовинних замків безліч. Садиба Бантиша для регіону має стратегічне культурне значення!

Розуміючи всі бюрократичні труднощі, маючи великий досвід громадського порятунку подібних комплексів, журнал "Музеї України" вирішив діяти поетапно.

Ми офіційно звернулися до керівників ПАТ "Укрзалізниця" з проханням пояснити майновий статус садиби Бантиша і можливість передачі її на баланс Донецького обласного художнього музею.

На диво, лист швидко передали по інстанціях, розглянули і дали обнадійливу відповідь. За що окрема подяка менеджменту УЗ!

Суть: дитяча оздоровниця "Прелесне" знаходиться на балансі регіональної філії "Донецька залізниця", обліковується у структурному підрозділі "Слов`янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" ПАТ "Укрзалізниця".

Питання щодо передачі Донецькому обласному художньому музею обє`ктів дитячої оздоровниці "Прелесне" може бути вирішеним на рівні ПАТ "Укрзалізниця" після затвердження Кабінетом Міністрів України відповідного порядку розпорядження майном.

Іншими словами, державне майно треба переоформити з однієї державної структури - Укрзалізниці, до іншої - Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Зробити необхідний ремонт, музеїфікувати, перетворити на палацо-парковий комплекс "Садиба Бантиша" у структурі Донецького обласного художнього музею.

А Донецька область отримає туристичний центр європейського рівня!

Задум, звичайно, грандіозний, про що я з сумом і співчуттям повідомляю Голову Донецької ВЦА Павла Івановича Жебрівського.

Теоретично, Донецька ВЦА повинна звернутися до Уряду з проханням передачі на баланс області дитячої оздоровниці "Прелесне" з палацом і парком. "Пробити" розпорядження Кабміну, з врахуванням позиції Укрзалізниці, яка, сподіваємося не буде заперечувати...

Довідково:1718 року, цар Петро І подарував родині Бантишей, близькій до молдавського короля Кантеміра, землю, за участь у турецькій війні. В 1768 році, відставний поруччик В.Бантиш заснував слободу Веселу, яку пізніше перейменували у село Прелесне.

Десь у середині ХІХ століття, тут спорудили палац, а у 1858 році, заклали парк. Облаштували озеро з штучними острівцями, побудували церкву, яку спалили комуністи. При СРСР тут був санаторій та дитячий табір.

Нині власник садиби – Донецька залізниця, вірніше Укрзалізниця, яка “забула” про творіння роду Бантишей ще 1995 року.

Палац пустує і тихо занепадає – хоча не розграбований – цілі навіть вікна.

Нині головне - аби не зняли охорону! "Цінителів" металобрухту і будматеріалів вистачає - розгромлять за тиждень...

 Укрзалізниці садиба давно не потрібна – після передачі області не треба сплачувати податки і думати про утримання. А Україна отримає ще один турцентр європейського рівня. Що для прифронтової Донеччини є знаково!

Команда журналу "Музеї України" переходить до наступного етапу порятунку садиби Бантиша.

Ми публічно звернемося до Голови правління ПАТ "Укрзалізниця" Войцеха Балчуна... Нагадаємо, що родина Бантишів брала участь у проектуванні і споруджені перших ліній Донецької залізниці...

На нашу думку варто створити громадський комітет з числа відомих діячів культури області... Хоча, дієвіше - робочу групу на чолі з Головою ВЦА Павлом Жебрівським, керівниками відповідних департаментів і управлінь. Вивчити питання, прорахувати, знайти оптимальне рішення. Все зробити швидко і грамотно.

Ще раз наголошу на символічному значенні для Донеччини, саме у цей складний час, створення культурного комплексу такого рівня!

Планетарна справа! То давайте зробимо!

Голові правління ПАТ "Укрзалізниця"

пану Войцеху Балчуну

Відкритий лист

Шановний пане Войцеху!

Журнал "Музеї України" висловлює свою повагу і звертає Вашу увагу на проблему порятунку унікальної перлини архітектури і паркового мистецтва - садиби Бантиша.

По документах УЗ проходить як дитяча оздоровниця "Прелесне" на балансі регіональної філії "Донецька залізниця", обліковується у структурному підрозділі "Слов`янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління".

Вдячні, що залізничники продовжують охороняти комплекс, врятувавши його від розграбування!

Ми бачимо, що очолювана Вами структура стрімко реформується, оптимізуючи діяльність.

Розуміємо, що утримувати, охороняти, сплачувати податки за гектари землі з прекрасним рукотворним парком, озером, старовинною садибою, що потребує ремонту, яка знаходиться у маленькому селі фронтової області, не є раціональним менеджерським рішенням для великої виробничої структури.

Однак, наголошуємо, що Садиба Бантиша має безцінне історичне значення для всієї Східної України! Палацо-парковий комплекс унікальний і стратегічний для розвитку культури Донецької області!

До того ж, родина Бантишів брала участь у проектуванні і споруджені ліній Донецької залізниці...

Тому громадськість, журналісти переймаються тим, аби зберегти і відродити це символічне місце!

Виникла ідея передати комплекс Садиба Бантиша на баланс Донецького обласного художнього музею, який після окупації Донецька перереєстровано на базі філії саме у селі Прелесне. Після ремонту, садиба може перетворитися на великий міжнародний туристичний центр європейського значення.

Редакція журналу вже звернулася до керівництва Донецької обласної військово-цивільної адміністрації з відповідними пропозиціями.

Просимо Вас, як керівника Укрзалізниці, публічно висловити свої міркування з приводу подальшої долі такого знакового старовинного комплексу, яким є садиба Бантиша.

Сподіваємося, спільними зусиллями збережемо і відродимо культурну спадщину!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Голові Донецької ВЦА Жебрівському П.І.

Шановний Павло Іванович!

Журнал "Музеї України" висловлює свою повагу і бажає всіляких гараздів!

Привертаємо Вашу увагу до унікального палацо-паркового комплексу європейського рівня Садиба Бантиша, що у селі Прелесне Слов`янського району. Нині він перебуває на балансі ПАТ "Укрзалізниця" як дитяча оздоровниця "Прелесне". Не експлуатується з 1995 року. Хоча забезпечена охорона. Будівля потребує певних ремонтних робіт.

Враховуючи процеси оптимізації і скорочення в Укрзалізниці, виникають тривожні передчуття про подальшу долю цієї культурної перлини.

Внаслідок бойових дій, саме у селі Прелесне перереєстровано Комунальний заклад культури "Донецький обласний художній музей".

Цілком логічною виглядає ідея передачі садиби Бантиша, після відповідних юридичних процедур, на баланс музею.

Журналісти трохи вивчили питання, зробили запит до Укрзалізниці, отримали відповідь, що процес передачі майна можливий через Уряд...

Просимо Вас створити робочу групу для вивчення питання порятунку і відродження палацо-паркового комплексу садиба Бантиша у рамках чинного законодавства.

Буде прикро, якщо ми втратимо такий символічний об`єкт...

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", Почесний працівник туризму України

Пленер "Синій птах" , що вдруге проводиться Донецьким обласним художнім музеєм в рамках мистецької акції "Прелеснянський дивосвіт", відбувся 2 травня.
Близко 30 юних художників вдосконалювали свою образотворчу майстерність під керівництвом своїх педагогів: Олександра Чорного (школа мистецтва, м.Слов'янськ), Оксани Дашивець (студія образотворчого мистецтва "Фантазія", село Новоселівка) Олени Шостопалової  (авторська художнья студія).
Діти мали унікальну можливість не тільки опановувати особливості роботи у пейзажному жанрі на пленері, але й обмінюватись творчим досвідом.
 Цьому сприяло й ознайомлення учасників пленеру з спеціяльно створеною експозицією дитячих малюнків та творів професійних художників, що надійшли до фондів музею після проведення пленерів у 2016 році.
 Традиційно пленер завершився виставкою просто неба. Але організатори пленеру, крім мистецьких завдань, ставили за мету патриотичне виховання молоді - екскурсія залами музею і знайомство з памятками народної архітектури занурили дітей у світ української минувщини.
 На згадку про пленер учасники отримали свідоцтва, а колекція музею поповнилась дитячими живописними та графічними творами

Таємниці фараонів 

З 3 по 31 травня у Музеї гетьманства (м.Київ) працюватиме тематична виставка «Таємниці фараонів» з експозиційою частиною «Історія життя Тутанхамона».

Виставка прибула з Єгипту ще в далекому 2011 році. Але через бюрократичні перепони довгий час перебувала на складах Києва і нарешті з’явилась можливість невеличку частину скарбів Єгипту  показати в казематах Музею гетьманства.

В експозиції представлені сучасні копії давньоєгипетських скульптур і мистецьких пам'яток, повязаних з життям  фараона Тутанхамона (саркофаг, трон, посмертна маска, погруддя цариці Нефертіті, скульптурне забраження єгипетських міфологічних божеств –Осіріса, Ісіди, Гора).

Прикрашають експозицію папіруси з нанесенними сюжетними малюнками (реконструкції портретних забражень фараонів, замальовки найвідоміших  єгипетських храмів, фрагменти міфологічних скульптурних композицій). Усі експонати виставки виготовлені в Арабській Республіці Єгипет.

Виставку відкривав посол Арабської Республіки Єгипету.

Виставка проходить за підтримки Реєстрового козацтва України.

Піп-Антибіотик, Держсекретар-циркач, поліцейські ілюзіоністи,

лайно Андріївським узвозом та інші  проблеми сучасної культури.

І. Корсун та інші в розмовах зі мною намагалися переконати мене, що В’ячеслав Кириленко – законспірований «крот» — агент ФСБ. Буцімто Славка заагентурили під час його навчання у Севастопольському морському училищі, коли юний клептоман попався на крадіжці грошей у свого товариша.  Врятувавши злодюжку від суду та від самосуду, Комітет завербував його для таємної роботи.

Під час «Студентської революції на граніті» Славко, нібито приймав участь у голодуванні по завданню таємної поліції – КГБ, як діючий агент-провокатор.  Відповідно, жодних наслідків для нього це не мало.

Далі моряк-недоучка закінчив університет, аспірантуру і – подався до політики. Рух Чорновола, кляузу на якого Кириленко підписав, здається, під номером 12, потім УНП, яку Славко вчасно покинув, вчасно перескочивши на висхідний ліфт Віктора Ющенка- Так. Далі – вправні і вчасні переходи до інших партій, і на сьогодні – учасник коаліції «Народний фронт», який висунув свого досвідченого бійця цілим віце-прем’єром.

Так от, я так не вважаю. Щоб завдати значних руйнувань в українській політиці, не обов’язково бути чиїмось агентом. В’ячеслав Кириленко – типовий український політик сучасності. Їхнє кредо цілком могли б озвучити в спільному короткому інтерв’ю інші відомі політики — Надя Савченко та Олег Ляшко.Там було б не багато слів та ще менше думок. Щось про «українську кров», титульну націю, «скотиняк» та справедливу справедливість. Там марно шукати щось на кшталт людської гідності, високих соціальних стандартів, сучасних світових маркерів культури та цивілізованості, або, борони Боже, відповідальності політика та чиновника.

І ідіотське голосування 23 лютого 2014 року Верховною радою, з подачі В’ячеслава Кириленка, відміни Закону про мови на мою думку, було не провокацією законспірованого «крота». Хоч це  голосування відбулось в час, коли російські диверсійні підрозділи готували масштабні провокації по всьому Сходу України, а війська РФ розгортались у Криму. Хоч воно і стало одним зі значних каталізаторів кривавих подій, що незабаром запалали в окремих регіонах країни. Цю абсолютно невчасну акцію, яку російські ЗМІ, цілком передбачувано, розістерили мало не до розмірів рускоязичного насєлєнія, я б характеризував інакше. Є такий міжнародний політичний термін Usefulidiot  — корисний ідіот – персонаж, що робить послугу ворогам, які його про це навіть не просять. В даному випадку я подібних архаїчних політиків назвав би подвійними корисними ідіотами. Вони, на випередження, підіграють ворожій пропаганді та дискредитують національні цінності. До речі, їхній ідіотський «Законопроект про відміну…» так ніколи й не був підписаним Президентом.-пише https://polperex

Але, незважаючи на те, що подібні персонажі не стоять на утриманні ФСБ сусідньої держави, а отримують заробітну плату з українського бюджету, від цього їхня діяльність не стає менш руйнівною. Оскільки В’ячеславу Анатолієвичу з його «любими друзями», яких я волів би радше називати «браттями меншими», доручили в нових Урядах культуру, саме в цій царині ще довго відчуватимуться наслідки їхньої «професійної» діяльності. Кургани та руїни колишніх закладів культури, що залишаться після кириленківщини, я б таки називав на честь авторів.

Призначення поза всякими конкурсами керівників знакових закладів культури на перший погляд, позбавлено будь-якої логіки. Попа – директором найбільшого скансену Європи?! Вчительку математики – гендиректором Музею № 1 України – Національного Історичного?!! Але… Це – не прості піп та вчителька. Піп Юрій Бойко – щось на кшталт Антибіотика з відомого російського серіалу. З ним на територію Національного музею архітектури та побуту заїхала «братва» на «модних» автівках та з пістолетами під пахвою. Пошукавши, що погано сховано на території, «бригада» провела масштабну акцію з мільйонними збитками для Музею у Пирогові, що носила романтичну назву «Країна мрій». Мрії про збагачення окремих осіб здійснились.«Братва» з музею з’їхала – тимчасово —  до наступного «швирка»?

Тепер стає зрозумілою логіка призначень «бувалого» чиновника В. Кириленка. Все-таки вчителями у нього були досвідчені «стовпи» — можна сказати, засновники української корупції. Хтось дуже не хоче, аби масштабні схеми розкрадання  при проведенні фестивалів, або незаконній схемі продажу квитків набули судової перспективи. В новій реформованій поліції є «ілюзіоністи» з традиційними навичками старої міліції – розслідування гальмується, а справам «раптово» присвоюються інші номери кримінальних проваджень – тих, які вже давно закриті. Кажуть, подібними «надзвичайними» властивостями голосіївських ментів вже зацікавились екстрасенси з НАБУ.

З вчителькою-директоркою Історичного, правда, постійно трапляються якісь незручності. Сказати, що вона не виправдала сподівань вибагливої публіки я не можу – напевне, навіть перевершила. Шоу зі скандалами, звільненнями та створенням повного безладу у роботі поважної установи як то кажуть, «мастгоу он…» Але вміння знайти пригоду та встрянути у неї у пані Сосновської неперевершене – славний нащадок Піноккіо.

Схеми, заради яких цю особу поставлено «на посаду» вона виконає за будь-яких обставин. Деякі з них вже спливають на поверхню – такі, як історія з виділенням земельних ділянок. Сплило на поверхню та потекло Андріївським узвозом також лайно з іржавих каналізаційних труб музею, як символ сучасного музейного менеджменту в Історичному…

Саме в цей час очі директорки дивились значно вище – вона планувала багатомільйонні оборудки з ремонтом музейного даху та Золотою колекцією. Наслідком цього стало непрофесійне втручання сторонньої організації, після якої її працівник з отруєнням потрапив до реанімації. А хто сказав, що вчителька математики може керувати складним комплексом музейних споруд та колекцій? Кириленко? – то хай перевдягається та допомагає їй з лайном впоратись!

Тим часом, Тетяна Сосновська дає прес-конференції, на яких її «ручна» профспілка намагається зробити історичний переворот у багатовіковій історії Тред-юніонів. Якщо в усьому світі профспілки захищають трудящих від сваволі адміністрації, то в Національному історичному профспілка намагається захистити адміністратора-самодура від колективу – насправді – круто!

В Музеї архітектури та побуту в Пирогові практично все готово для «розпилу» території та бюджетних коштів. Піп-антибіотик Юрій Бойко підкріплений «професійною» командою. Один з його замів – бувший управдом – очевидно, тому називається першим заступником – відомий правоохоронцям за попередньою діяльністю А. Науменко. Другий заступник – вчитель з позакласного виховання Ігор Паньків – тому він називається «науковим заступником» напевно, самий вчений з трійці. Команда лайнера «Музей у Пирогові» впевнено веде його до катастрофи. «Загублено» документи на землю, тому її здають в оренду без документів. Скоро почнуть продавати (якщо ще не продали).

І – наостанок – чому я не хочу платити податки на ТАКУ культуру. По-перше, їх все одно вкрадуть. А по-друге. Нещодавно повторно намалювалося ще одне «пташеня» Кириленка – Державний секретар Р. В. Карандєєв. В «дрімтім» В. Кириленка він, здається, займався цирками.  Зараз у «маляві»-відписці Р. В. Карандєєв у відповідності з правилами еквілібристики та ілюзіону пише нам, яким чином дивовижні персонажі Т.Сосновська та Ю.Бойко потрапили на посади та що у нього нема підстав розривати з ними контракт. Ростік, ти взагалі на роботу ходиш?! Інакше бачив би, як вже два місяці працівники Національного Історичного пікетують міністерство. Як економіст в далекому минулому ти міг би побачити сумні картини динаміки прибутків у Пирогові. Можна ще було ознайомитись із законними вимогами профспілок про розрив контракту з горе-керівниками, численні кримінальні провадження…

Треба хоч трохи цікавитись роботою!А краще – написати заяву за власним. Навіщо мені, Ростислав Володимирович, платити податки на Ваше утримання? Назвіть хоч одну причину! Держсекретар для відписок – дуже жирно для сучасної української економіки. Я серйозно хочу звернутись до влади, щоб у мене не брали податки на утримання Карандєєва та Мінкульту – не бачу змісту.

Вадим Логвінов

 

Ріки міліють, а прекрасні колись озера перетворюються на болота. Стан київських водойм вимагає постійної уваги. Забруднення з каналізації, засмічення будівельним мотлохом, нелегальне скидання промислових відходів…

Чиновники щось постійно обіцяюють,але наголошують — коштів немає — у країні вічна криза.

Водойми тихо зникають. А в озерах майже не залишилося риби…

На щастя, втрутилися громадські активісти. Згуртувалися довкола ГО «Екогромада», залучили представників бізнесу — НВП «Екосервіс», екологів, міжнародні структури. Почали розчищати засмічені озера, впорядковувати пляжі.

-Один з пілотних наших вдалих проектів — порятунок озера Небріж на Харківському масиві столиці! — повідомив лідер ГО «Екогромада» Валентин Рак, — Ще недавно то було болото, залите ливневою каналізацією, з купами сміття, автошин, шматків бетону. Розчистили, поглибили, облаштували. Нині це чарівне озеро. Днями — запустили рибу. За кілька тижнів проведемо озеленення. Все силами громади, за участі небайдужих підприємців! Активісти мріють зробити тут пляж для тварин - адже в європейській столиці його ще нема! Спробуємо!

Благодійне зариблення відродженого озера Небріж відбулося!

Громадські активісти, за підтримки бізнесу продовжують, власним коштом випускати у притоки Дніпра в Києві, озера малька цінних сортів риби – білий Амур, короп, товсто лоб… Що суттєво впливає на поліпшення екологічного стану рік.

Нині спільними зусиллями закуплено десь 1500 кг малька, який публічно, під контролем активістів і преси, було випущено у Десенку на Троєщині і озеро Небріж!

Реальна добра справа, яка потребує уваги і підтримки суспільства!

Організатор ГО «Екогромада», за підтримки НВП «Екосервіс».

-Команда громадських екологів Валентина Рака, який став справжнім двигуном реального порятунку київських рік і озер, продовжує свою благородну діяльність.-зазначив лідер Самооборони Троєщини Дмитро Бричок, — Приємно, що у нас в Деснянському районі ініціативу відразу підтримали активісти Майдану, учасники АТО, фронтові волонтери. А відповідно, молодь. Район очищається! Наші пляжі повинні бути європейськими!

Долучитися може кожен — адже постійно проводяться суботники. Самоорганізуйтеся! Очистіть найближчий від вашого будинку пляж чи луг! ГО «Екогромада» допоможе!

Разом — ми сила!

Ростислав Тригуб, студент Університету «Україна»

 За великим рахунком, ЖОДНОЇ таємниці запорожців ще не розгадано. Одна з таких таємниць – ікона-ставротека Війська Запорізького Низового.

Коли російські загарбники розгромили останню Січ, то нещадно пограбували все, у тому числі Січову Свято-Покровську церкву, де зберігалася ікона. Цю ікону не зачепили взагалі! Як і декілька інших символів…

Десь у 1783 році, до церкви повернули кілька ритуальних речей з Січі. Здавалося, якась вища сила оберігала коштовні ікони, культові вироби з золота, срібла… Про це писав і Д.Яворницький, що був у Покровську (нинішній Нікополь) у 1867 році, оглянувши і описавши ікону.

Те, що суперікона збереглася під час буремних подій 1917 року, полювання на релігійні символи, розквіту комуністичного сатанінізму, інакше як чудом назвати неможливо.

Ми знаємо, що подібні ікони, може навіть більші, існували, але, ніяких матеріальних слідів ніхто не виявив. Лише легенди. Отож, на сьогодні ікона-ставротека є ГОЛОВНОЮ іконою українського і міжнародного козацтва світу!

Більше того, як стверджують знаючі люди, ікона має чудотворну силу. Особливий вплив має на чоловіків, що приймають рішення. Крім здоров`я, дає внутрішню силу, впевненість, віру, успіх…

Існують перекази, що в перші роки Радянської влади, коли ще були сильні козацькі звичаї у тих місцях, до ікони в музеї, постійно йшли молоді матері з маленькими синами.

Історик Мирослав Жуковський багато років намагається розгадати код цього неперевершеного витвору мистецтва. Йому слово.

“Особливе місце в  житті запорозького козацтва посідала православна церква, яка була важливим об’єднуючим фактором. Її головний осередок – Січова Святої Покрови Божої  Матері церква, знаходилась під особливою опікою як кошової старшини, так і всього Війська Запорозького.  Вони  вкладали значні кошти не тільки на її будівництво, але й на  інші козацькі  храми на землях Запорожжя, на їхнє внутрішнє оздоблення, на придбання культових предметів.Перебування в православному храмі та молитви очищало  душі козаків, підтримувало в них військовий дух  та готовність віддати життя за волю та рідну землю.

Військо Запорозьке Низове мало церковну ставропігію (автономію) і знаходилось під зверхністю Вселенського Константинопольського патріарха і рішення свого Коша ставило вище влади Київського митрополита, Межигірського   архімандрита  та власного церковного начальника.

Однією з найбільш визначних культових предметів  Січової Святої Покрови Божої Матері була ікона-ставротека Війська Запорозького Низового, створена у 1747 р., що збереглася до нашого часу, переживши  не одну війну та соціальні катаклізми.

Ікона-ставротека є сховищем Хреста, її основою є срібна  масивна овальна пластина – таблиця, в  центрі якої  вмонтований  різьблений кипарисовий хрест. І   хрест, і таблиця двобічні, розраховані на огляд  з  двох боків.

Ікона розташована у дерев’яному різьбленому позолоченому кіоті, що має форму портретної рами з внутрішнім овальним вирізом, подвійним та двобічним. Загальний розмір по кіоту 68,5 х 55,5 см.

Ікона   датована 1747р., про що свідчить різьблений напис кириличним шрифтом по периметру із зворотної сторони.  До неї додатково зроблено пунктирний різьблений  напис XIX ст. іншим шрифтом «Весу во всей 8 ф. 16 золот.»

Кипарисовий Хрест складено, з барельєфним різьбленням розміром 19 х 12 см. Частини хреста склеєно. На лицьовій стороні  розп’яття Господнє із знаряддями катувань. На  перехрестях    у медальйонах з крученої виноградної лози з гронами – сюжети про Христові страсті: моління про чашу, несення Хреста, чаша Господня з Божою Матір’ю та Іоанном. У деяких медальйонах  різьблені написи по сюжету. На зворотній стороні зображення Богородиці з Божим немовлям у лівій руці, в медальйонах – свята: Благовіщення, Різдво Богородиці, Введення до Храму, Різдво Христове також  із  різьбленими написами:бірюзові і безбарвні стразові вставки. Всього у кожній накладці по променевому пучку: 48 бірюзових та 36 безбарвних прозорих вставок.

Кіот – рама прямокутної портретної форми, подвійна, на петлях, зачиняється на засув. Виріз  є овальної форми під розмір таблиці у кожному полотні. Полотна овалів складові, з криволінійного набору  із зазорами на стиках. З обох сторін кіот прикрашено горошчатим рельєфним штапиком, як по овалу, так і по периметру. Торець  пофарбовано під лак. Конструкція кіота у давнину уявляла собою  засклений подвійний пакет з  дерева, ймовірно з липи.

За легендою кипарисовий хрест було принесено до Коша   Війська Запорозького Низового з Ієрусалима.  Ймовірно, що делегація запорожців відвідала вищезгадане місто і вклонилась Гробу Господньому та отримала від Ієрусалимського православного патріарха святу частку древа Хреста Животворного”.

У 1925 році ікону передали з церкви до Нікопольського музею витончених мистецтв.

Вже у роки Незалежності, ікону перевезли до Дніпропетровського музею імені Д.Яворницького для дослідження і реставрації. Роботи закінчили 2003 року. Дуже допомогли кошти, зібрані нікопольчанами…

На Покрову, у 2005 році, ікону-ставротеку представили відвідувачам Нікопольського краєзнавчого музею.

Ікона стала головним експонатом Першого фестивалю музеїв. Були спроби деяких можновладців переправити ікону до однієї дуже відомої дачі-музею. Але, на щастя, реліквію відстояли… Як і до москальської церкви…

Експонат такого рівня оцінюється у кілька десятків мільйонів доларів на міжнародному антикварному ринку. Занадто велика енергетика та значення для кількох народів…

Прекрасно, що такі знакові експонати дійшли до нас через віки, збереглися і доступні для огляду!

Відчуйте українську історію!

Віктор Тригуб, редактор міжнародного козацького журналу «Нова Січ», полковник козацтва

Міністр типо культури Нищук – безвольна ганчірка! Через його кадрову імпотенцію мало не загинув молодий хлопець під Національним музеєм історії України!

А рівень ганьби України перед Євробаченням взагалі не можна оцінити цензурними словами! Головний історичний музей країни, що базується в серці Києва, публічно ЗАКРИВ ТУАЛЕТИ! Як для співробітників, так і для відвідувачів!

Абсолютно некомпетентна директорка закладу, знайшла якусь фірму “Рога і копита”, що взялася “благодійно негайно” відремонтувати каналізацію. Повністю незаконно. В результаті, мало не загинув молодий робітник, отруєний випарами.

Хлопець нині в реанімації – життя під загрозою.

Наслідок кадрової політики морального покруча і ймовірного агента КГБ-ФСБ Славіка К., що чомусь і досі керує гуманітарним блоком Уряду, попри всі розслідування і скандали від імені негідників “Народного фронту”.

Ви там в Мінкульті всі дебіли поголовно, чи це спецоперація рашен-спецслужб?

Майже щодня перед Мінкультом проходить пікет музейників НМІУ. Вимога одна – відставка директорки. Не кажіть, що не знаєте!

Далі цитата з листа дебільним керівникам Мінкульту:

Повідомляємо Вас про прикрий інцидент, який стався бл. 13. 00 на схилі Старокиївської Гори коло Національного музею історії України.

У НМІУ відбувся прорив каналізації. Т. В. Сосновська тривалий час ігнорувала цей факт і відмовлялась прислухатись до фахових рекомендацій заступника генерального директора з господарських питань С. А. Батрука щодо ремонту каналізації. Сьогодні без відома заступника генерального директора з господарських питань С. А. Батрука якісь невідомі люди, прислані Т. В. Сосновською, взялися до робіт з ліквідації аварії. Близько 13. 00 один із робітників, молодий хлопець, вдихнувши отруйні випари почав битись у конвульсіях. Прибула швидка допомога і почала проводити реанімаційні дії. Реанімаційні дії тривали впродовж 50 хвилин. Потерпілого забрали до обласної лікарні в тяжкому стані. Викликана поліція. У даний момент на місці перебуває заступник генерального директора з господарських питань С. А. Батрук і спілкується з поліцією. Генеральний директор НМІУ на місце інциденту не з’явилася.

UPD. Фото https://www.facebook.com/NMHUProf/posts/1607938972557740

Заступник генерального директора з наукової та фондової роботи
Б. К. Патриляк

Заступник генерального директора з господарських питань
С. А. Батрук

Головний зберігач
М. І. Савчук

Бісексуальна ганчірка – міністр типо культури Нищук. Істота середнього роду. ВОНО. Оточена заступницями – коханками різноманітних негідників. З баблом. Рівень тупості і некомпетенції – зашкалює. Цю шоблу треба просто відсторонити від влади, конфіскувати вкрадене і посадити…

Тупорилі жадібні тварі.

Це моє особисте оціночне…

То хоч до початку Євробачення хтось ганьбу подолає? Відкриєте туалети в головному історичному музеї європейської столиці? Без жертв! І масових заворушень.

Ганебні скоти!!!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

 як учасники найграндіознішого прибирання країни!
29 квітня наша організація проводить прибирання на території за зовнішнім паркінгом ТРЦ Ocean Plaza. Таким чином ми долучаємось до Всеукраїнського прибирання за підтримки Let's do it, Ukraine, а також ТРЦ Ocean Plaza/Океан Плаза/Актуальная Страница!

Ця локація прибирання вже внесена до великої карти прибирання Києва.
Команда волонтерів за підтримки Let’s Do It, Ukraine! (https://letsdoitukraine.org/) в рамках фестивалю ЧистоFest та команда Либідь Є ввійдуть в історію як учасники найграндіознішого прибирання країни.
Адже в цей день декілька мільйонів українців об’єднаються заради чистоти планети!

Приходь 29 квітня з 11:00 до 16:00 та почни піклуватися про екологію та чистоту нашої планети! Зроби все для того, щоб відновити історичну пам’ятку столиці!

З усіх питань телефонуйте за номером 0937246747, Віталій

"Либідь Є!" - це ініціатива відродження р. Либідь в м. Києві та створення вздовж неї громадського простору і прирічкового парку.

Київські ріки будуть з рибою!

Благодійне зариблення відродженого озера Небріж

Об  14-30  28 квітня 2017 року

Громадські активісти, за підтримки бізнесу продовжують, власним коштом випускати у притоки Дніпра в Києві, озера малька цінних сортів риби – білий Амур, карп, товсто лоб… Що суттєво впливає на поліпшення екологічного стану рік.

Нині спільними зусиллями закуплено десь 1500 кг малька, який публічно, під контролем активістів і преси, буде випущено у Десенку і озеро Небріж!

Реальна добра справа, яка потребує уваги і підтримки суспільства!

0 14-30 зариблення озера Небріж – Київ, Харківський масив – орієнтир ТЦ Епіцентр, вул.. Григоренка,40 . Це озеро нещодавно було почищено, облаштовано. Тепер зариблення і висадження екологічно активних рослин…

Харківський масив – об 14-30.

Організатор ГО «Екогромада», за підтримки НВП «Екосервіс».

 

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=12174

 пам’яті О.І.Шевченко– самобутнього художника, засновника Музею архітектури, побуту  та дитячої творчості у с. Прелесне.

2 травня 2017 року в Донецькому обласному художньому музеї проводиться дитячий пленер «Прелеснянський дивосвіт – 2017», в якому візьмуть участь вихованці шкіл мистецтв та  студій образотворчого мистецтва Слов’янщини.

Пленер є можливістю малювати унікальні природні ландшафти та пам’ятки народної архітектури кінця ХІХ- початку ХХ ст.

Пленер ставить за мету розвиток навичок малювання у юних художників,активізацію творчої діяльності талановитих дітей і підлітків; обмін творчими досягненнями і можливість встановлення тісних контактів між мистецькими закладами.

За підсумками пленеру відбудеться виставка живописних і графічних робіт (акварель, пастель, гуаш, акрил тощо). Чекаємо – сайт https://prelesnemus.wordpress.com/  Прелєсне,
Слов’янський район,  Донецька область, 84100, Україна.

Після закінчення пленеру учасники та педагоги мають можливість обговорити роботи та обмінятися думками.