Музей української пропаганди продовжує розширювати експозицію. Цього разу отримали ручний кулемет Дегтярьова (РПД). В ідеальному стані, що пройшов спеціальну обробку і не може використовуватися у бойових цілях.

Вдячні керівнику фірми "Танаїс" Василю Панасенку, який особисто опікується поповненням археологічної і збройової колекції першого музею на Троєщині!

Трохи деталей про новий експонат:

7,62-мм ручной пулемёт обр.1944 года (РПД)

7,62-мм ручной пулемёт является огневым средство поддержки стрелкового (мотострелкового) отделения. Автоматика работает за счёт отвода пороховых газов через поперечное отверстие в нижней части ствола. Пулемёт принят на вооружение в 1944 году. 

Полное название: 7,62-мм ручной пулемёт Дегтярёва образца 1944 года
Индекс ГАУ:  56-Р-327
Конструктор:  В.А. Дегтярёв
Производитель: Ковровский оружейный завод (завод № 2)
Годы производства: 1944 - 1961

Модификации:

Серийные:
- ручной пулемёт РПДМ (56-Р-327М)

Опытные:
- единый пулемёт обр.1948 г. на лёгком универсальном станке

Зарубежные:
- Китай: Тип 56 (РПД), Тип 56-1(РПД-М).
- КНДР: Тип 62

Тактико-технические характеристики:
Калибр                                                                              7,62
Тип патрона                                                                      7,62 Х 39
Весовые данные:
Без магазина (кг.)                                                      7,4
Со снаряжённой патронной коробкой (кг.)                      9,8
Габариты:
Длинна пулемёта (мм.)                                              1 037
Длинна ствола (мм.)                                                     520
Баллистические данные:
Начальная скорость пули (м/с)                                      735
Прицельная дальность стрельбы (м)                              1 000
Боевая скорострельность (выстр./мин)                      150
Темп стрельбы (вытр./мин)                                              650 – 750
Емкость снаряжённой патронной коробки (патр.)                     75

- Ми дякуємо всім активістам музею, що допомагають нам розвиватися! - зазначив фундатор музею, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, - Особлива подяка Голові КМО "Меморіал" Роману Круцику за надані матеріали про епоху тоталітаризму - вони стали основою нашої першої виставки. Очікуємо нових надходжень!

Нині тривають перемовини з історичними реконструкторами одного з клубів Троєщини про надання музею колекції холодної зброї лицарського та козацького періоду...

Музею потрібні меблі, виставкові вітрини... Сподіваємося, з допомогою громади, вирішимо всі проблеми! Деснянський район столиці, де мешкає 350000 жителів повинен мати цікавий музей! Чекаємо на Драйзера,8!

Віктор Тригуб, куратор Музею української пропаганди

З 15 по 24 червня Махаон Інтернешенел разом зі  скансеном «Валашський музей на природі»  та Фондом Підтримки пам’ятників дерев’яного зодчества  організували  для фахівців культури та природоохоронної галузі стажування в рамках проекту «Дерев’яна архітектура в культурному ландшафті – виклики  сучасності» під час якого проходило навчання в   Угорщині, Словаччині, Польщі та Чехії.  

 Проект розрахований на три роки і відбувається завдяки  підтримці  Європейського Союзу. Команда проекту - фахівці природоохоронної та музейної галузі  з України, Росії, Словаччини та Чехії.

Від України були представники Національного музею народної архітектури та побуту України та Національного природного парку «Синевір».

Під час конференції «Дерев’яна архітектура в культурном ландшафті – виклики  сучасності», яка проходила в рамках проекту, піднімалися питання щодо збереження дерев’яної архітектури в умовах сьогодення, забудови буферних зон та проблеми збереження сільського розмаїття.

Крім того, учасники піднімали питання щодо розробки правил забудови та землекористування для подальшого збереження культурного  та природного ландшафту   Східної Європи.

Під час конференції виступали провідні фахівці в галузі культури та реставрації з Польщі, Великобританії, Угорщини, Норвегії, Росії, України, Словаччина та Чехії,  які поділилися своїм досвідом щодо збереження культурного ландшафту в сучасному просторі.

Під час стажування відбулися неформальні зустрічі з директорами провідних європейських музеїв та з керівниками природних парків. Проходили брифінги з мерами міст та меценатами, бізнесменами та культурологами, які поділилися своїм досвідом у царині збереження архітектурних пам’яток європейської культури.

Національний музей народної архітектури та побуту України дякує організаторам та партнерам проекту за плідну та змістовну програму  і сподівається, що й надалі  стажування проходитимуть у дружній та доброзичливій атмосфері. 

Н.Іванченко

Выставка Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника«МИКРОМИНИАТЮРЫ НИКОЛАЯ СЯДРИСТОГО» награждена «СЕРТИФИКАТОМ КАЧЕСТВА» от международной компании TripAdvisor.

Полученный Сертификат подтверждает, что выставка «Микроминиатюры Николая СЯДРИСТОГО» с завидным постоянством получала восторженные отзывы от путешественников TripAdvisor.

Эта престижная награда присуждается исключительно на основании качества отзывов и мнений, полученных на сайте TripAdvisor в течение прошлого года.

В рубрике Самые популярне места Киева - Развлечения - из 294 достопримечательностей Киева:

Рейтинг № 1 - Музей микроминиатюр Николая Сядристого (124 отзыва) - «СЕРТИФИКАТ КАЧЕСТВА»

Рейтинг № 2 – Киево-Печерская лавра - пещерный монастир (780 отзывов) - Победитель «Traveller's Choice™ 2014»

Рейтинг № 3 - Софийский собор (431 отзыв) - Победитель «Traveller's Choice™ 2014»

Справка:

TripAdvisor® - это крупнейшее в мире туристическое сообщество и крупнейший в мире сайт для путешественников, с помощью которого можно получить информацию, советы, узнать мнение миллионов путешественников, запланировать и совершить идеальное путешествие. В среднем, за минуту в сообществе TripAdvisor появляется 80 публикаций.

Фирменные веб-сайты TripAdvisor - это самое крупное в мире сообщество путешественников, которое насчитывает более 60 миллионов новых посетителей в месяц, более 44 миллионов пользователей, являющихся потенциальными клиентами, и 150 миллионов отзывов и мнений. Сайты TripAdvisor существуют в 30 странах мира.

Відомі майстри Юрій Нерослик і Катерина Крючкова створили кілька плакатів для нового Музею української пропаганди на Троєщині. Новий проект команди часопису "Музеї України" має значний резонанс.

-Деснянський район можна сміливо називати музейною територією! - переконаний фундатор МУП, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, - Лише протягом місяця існування, наш музей відкрив кілька виставок, провів серію прес-конференцій. Заплановано цікаві заходи...

Роботи Юрія Нерослика, який став арт-директором МУП, вже представлені в експозиції.

А талановита фотохудожниця Катерина Крючкова готує персональну виставку плакатів для української армії. Запрошуємо меценатів, готових долучитися до поліграфічного втілення робіт і передачу їх до частин нашої армії...

-Ми довели, що навіть на забутій владою Троєщині можна створити і розкрутити музей! - повідомив редактор журналу "Музеї України", куратор МУП Віктор Тригуб, - Чому цього не зробили державні органи за скільки років? Дякуємо нашим авторам за прекрасні плакати! Скоро їх можна буде побачити в експозиції!

Новий музей динамічно розвивається, має сайт, блог, сторінку у Фейсбуці, статтю у Вікіпедії, фільми і телесюжети. Сюди із задоволенням їдуть журналісти.

Та головне - до музею йдуть люди!

Прес-служба

Музей української пропаганди - перший повноцінний музейний заклад найбільшого спального району України - Троєщина у Деснянському районі Києва.

Музей створено 23 травня 2014 року, як відокремлений філіал Музею плакату України який легалізовано ухвалою № 133 виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради Вишгородського району Київської області. В Європі такі музеї діють тільки на правах відділів при великих музейних установах і не мають самостійної державної реєстрації, що надає певної моральної переваги українцям. Музей плакату України з виставкою "Плакати Майдану", нині діє у Тернопільській садибі відділу "Сучасне село" Національного музею народної архітектури і побуту України. Вважається найменшим офіційно зареєстрованим музеєм світу - виставкова зала лише 15 квадратних метрів!

Куратором Музею української пропаганди став редактор журналу «Музеї України» Віктор Тригуб, а фундатором проекту — доктор історичних наук, член редколегії журналу "Музеї України", Голова Ради Музею плакату України Павло Гай-Нижник.

Неназвані меценати безкоштовно надали Музею української пропаганди невелику світлу залу на другому поверсі центру "Радосинь" по вулиці Т.Драйзера,8.

Організатори підкреслюють, що реалізують проект в піку місцевій владі, яка за двадцять років не спромоглася створити в районі державний музей, театр, картинну галерею, цирк та інші заклади культури, при тому, що у районі мешкає десь 350000 жителів!

Основну увагу привертають інформаційні стенди Київського "Меморіалу", створені директором Музею совєтської окупації Романом Круциком. Особливе звучання має стенд про масові розстріли НКВС громадян у лісовому масиві села Биківня, що входить до Деснянського району. Розповідається про арешти, знущання, знищення українців протягом 1918-54 років. Організатори виставки переконують, що саме ті страшні методи, сталінська ідеологія, жорстокість складають основу світогляду нинішнього Президента Росії В.Путіна, який підло окупував Крим, розпочав війну на Донбасі.

В експозиції знизу розміщені старі сталінські плакати, що лакували радянську дійсність.

Поруч розміщено плакати сучасних художників, які показують мужність українців на Майдані, боротьбу за свободу і незалежність із зброєю в руках.

Підбірка матеріалів справляє досить сильне емоційне враження, привертаючи увагу як школярів, студентства так і представників старших поколінь.

Просто на підлозі і на стінах розміщено археологічні знахідки на місцях боїв Другої світової війни - залишки гвинтівки зі штиком, міни, снаряд, деталі танків, радянські та німецькі каски. Є пара іржавих наручників НКВС, знайдених пошуковцев Василем Панасенком у Хмельницькій області. Організатори музею планують збільшити археологічну колекцію.

Музей працює на громадських засадах. Чіткого розкладу роботи не має. Про зустрічі з цікавими людьми, відкриття виставок, прес-конференції повідомляється через інтернет та афіші. Вхід до Музею безкоштовний. Адреса: Київ, вулиця Драйзера,8

Плакати МУП створені арт-директором музею Юрієм Неросликом

Актив музею

Роман Круцик і Віктор Тригуб

Павло Гай-Нижник

За матеріалами преси, ТБ, інтернету, Вікіпедії. Вільне використання!

Довідка підготовлена куратором МУП, директором Музею плакату України, редактором журналу "Музеї України", Почесним працівником туризму України Віктором Тригубом

Якби так званий «міністр оборони ДНР», а  простіше кажучи, терорист Стрілков-Гіркін з’явився в Києві (ну, припустимо такі неподобаючі фантастичні думки: якось він мріяв про марш-кидок зі своїми «колорадами» на Київ;  приїзд Гіркіна восени  на реконструкцію до Таранця «Даєш Київ» - не рахується), то, напевне, свій штаб облаштував би у Національному військово-історичному музеї Міноборони на Печерську!

А що? Там є маса ідейних однодумців-реконструкторів: готовий тобі «красний камандір РККА» і за дивним збігом обставин ще й директор цього музею – Таранець! А його новопризначений заступник з наукової роботи Ярослав Тинченко – ад’ютант – прес-секретар!

Слід сказати, що призначення Тинченка на цю посаду в музеї – з точки зору логіки Таранця – посилення, так би мовити, ідеологічної складової. Напевно, попередній заступник не до кінця розумів велику ідею «руського миру» та спробу його побудувати на Донбасі в Україні.

До того ж в умовах нової влади та без підтримки міністра Лєбєдєва – ну дуже тяжко працювати… Особливо коли  актуальною для суспільства стає українська ідея й патріотизм. Ну, уявляєте, для «исконно руського» сталініста та гіркінського колеги Таранця  - це як серпом по одному місцю! А тут Тинченко легко може всім заговорити мізки, та ще з правильної («їхньої») ідеологічної позиції.

Якщо ненадовго зазирнути до української «Вікіпедії», то в коротенькій Тинченковій біографії можна надибати одну прикметну фразу: «приятелює з відомим журналістом, письменником та українофобом Олесем Бузиною». Питання є? Думаємо, без коментарів! Це щодо особистості Тинченка.

Власне, Ярослав Юрійович, перебуваючи на такій поважній посаді, як і годиться історику, напружився, і видав на-гора об’ємне інтерв’ю «Кто на самом деле воюет на Востоке Украины. Вся правда о Стрелке», яке було опубліковане на сайті politika-ua.com, hvylya.org, та звичайно ж, у Бузини -buzina.org (можливо також передруковували інші інтернет-ресурси).

Дозволимо собі невеличкий ліричний відступ, бо не можна оминути увагою ще один «опус» Тинченка, який розмістив на своєму «авторському сайті» Бузина 26 січня 2014, тобто в розпал революційних подій – «Если Янукович поднажимом революции отрекается от власти». В цьому апокаліптичному есеї Тинченко змальовує наслідки революційних подій, де «не буле ні елліна, ні іудея», а «вчерашние герои ревоюции из отрядов самообороны, брошенные на усмирение голодных бунтов, мгновенно становятся карателями, фашистами и убийцами»; і «во «фронтовых областях» начинаются боевые столкновения  между сторонниками и противниками новой власти». Це – для загального контексту «ідеологічної платформи» Тинченка.

Тож повернемося до інтерв’ю, в якому Тинченко повідомляє прецікаві подробиці: виявляється він з терористом Гіркіним-Стрілком познайомився  ще в 1994 році на реконструкції (!), і вже тоді той заявляв, що буде війна за повернення України до складу Російської імперії. За словами Тинченка, Гіркін-Стрілок всім своїм друзям в Україні заявляв, що вони [росіяни] будуть воювати, бо, мовляв «Україна – це непорозуміння» і треба відновлювати «історичну справедливість». Цей «недоісторик» Гіркін нібито навіть навчався в Московському історико-архівному інституті!

Глибоко проникнувшись ідеєю імперсько-совдепівського патріотизму, «м’ятежна» гіркінська душа постійно шукала йому виходу! Але зовсім не задовольнялася написанням «декількох наукових робіт». Майбутній ватажок терористів встиг побувати в Придністровї та Сербії, брав участь у чеченських війнах. Вже тоді у запалених мізках Гіркіна-Стрілка блукала ідея міфічної російської імперії.

Хоча, на наш подив, Тинченко з таким пієтетом  та захопленням описує  цього покидька, на чиїх руках кров українських солдат, як аскета, добрішої душі людину, безсрібника, взірець для вояків – ну просто тобі Че Гевара й Кутузов в одному флаконі!

Разом з тим, Тинченко чомусь не говорить про захист української держави, її територіальної цілісності. Проглядається те, що він говорить про  проблеми української армії, суспільно-політичну ситуацію з чітко вибудованими про-сепаратистськими ідеологемами, які наскрізно пронизують всі його відповіді.  Як сказав один з дописувачів у коментарях: «Ніби й  про Україну, але оправдує тих  моральних уродів, які заварили війну на Сході».

Риторика Тинченка говорить сама за себе (й, власне, за нього) де відразу маркуються полюси: так, для нього є «русские патриоты» і «наши правосеки-яроши». А, наприклад, нещасний «Беркут», що спочатку мирно стріляв майданівців на стороні Януковича, «потом они должны служить победителям» (тобто українському народові), що є цілком неприпустимим для цих «яструбів».

Жодним словом Тинченко не обмовився про жертви серед українських військовиків, які протягом  трьох місяців воюють  з російськими найманцями Путіна-Януковича! Для нього не є очевидним факт, хто  стоїть за цією агресією: «Сейчас никто не может сказать, инициировал ли лично Путин войну на Донбассе или только подливает масла в огонь»?

Більш цинічного судження для заступника  директора з наукової роботи Національного музею Міноборони годі й шукати! Хочеться запитати Ярослава Тинченка: в «зелених ввічливих чоловічків» в Криму він теж увірував  всерйоз?!

Подальша українофобська маячня Тинченка вже напряму стосується Збройних Сил. Але весь свій негатив він переміщує (чомусь) на А.Гриценка  і жодним (!) словом не згадує зрадників – проросійських міністрів, які руйнували армію семимильними кроками -  Д.Саламатіна і П.Лєбєдєва! Чи «своїх» не критикує, а то ще Таранець образиться?

Тинченко - людина, що фактично показала себе адептом «руського мира» та схиблених ідеологем терориста Гіркіна-Стрілка, не має морального права працювати в Національному музеї Міноборони, закладі, що особливо в сьогоднішній складний час покликаний доносити суспільству ідеї українського патріотизму! Хоча Тинченко й Таранець – одного поля ягоди!

 Питання в тому – доки ще Міноборони  триматиме в своєму музеї цих моральних збоченців та платитиме за це їм зарплату! Це просто паплюження пам’яті тих хлопців, що кладуть своє життя на Сході за Україну!

Комітет порятунку Національного військово-історичного музею

Створено блог Музею української пропаганди на популярній платформі Вордпрес. Команда часопису "Музеї України", що створила музей, приділяє велику увагу медійному забезпеченню закладу.
http://vikvik97.wordpress.com/

Справа в тому, що специфіка діяльності маленьких, маловідомих музеїв, розташованих десь на околицях, віддалік від жвавих туристичних потоків потребує постійної присутності у ЗМІ. А для цього треба створювати інформаційні приводи. Відкривати нові виставки, влаштовувати зустрічі з цікавими людьми. Що і роблять ентузіасти МУП без жодної фінансової підтримки. На найбільшому житловому масиві України - київській Троєщині.

-Вже створено сайт музею, блог, проведено потужну рекламну кампанію в інтернеті, знято кілька сюжетів для Ютубу, організовано зйомки на каналі Культура, 112, Банківському телебаченні, в газетах... - зазначив фундатор МУП, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, - Очікуємо на увагу інших провідних каналів!

Найближчим часом напишемо статтю на Вікіпедії.

-Фактично, ми напрацьовуємо унікальну методику створення мікромузеїв на околиці чи у маленьких містечках, селах, їх просування в пресі. - сказав куратор МУП, редактор журналу "Музеї України", Почесний працівник туризму України Віктор Тригуб, - Наш досвід уважно вивчають, спираючись на наші розробки теж створюють і розкручують нові музейні недержавні заклади. Час зрозуміти, що епоха бюджетного фінансування закінчується. Треба вчитися виживати і розвиватися в нових умовах.

Головне - перший музей Троєщині працює, активно присутній у медіапросторі.
http://vikvik97.wordpress.com/

Прес-служба

Відомий дослідник тоталітаризму, Голова КМО "Меморіал", директор Музею совєтської окупації Роман Круцик завітав до Музею української пропаганди.
Активісти першого музею Троєщини мали нагоду поспілкуватися з видатним громадським діячем, прослухали його блискучу лекцію.
Юрій Сорока записав невелике відео.
Роман Круцик і куратор МУП, редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб взяли участь у зйомках телепрограми для каналу Культура.



Фото - Ростислав Тригуб
Прес-служба музею

Голова КМО Меморіал Роман Круцик у Музеї укр пропаганди
http://www.youtube.com/watch?v=Rrn54W7u6ks


Р.Круцик відвідав перший музей Троєщини - Музей української пропаганди
http://www.youtube.com/watch?v=8-84MSpvHdc

Перший музей найбільшого спального району України - Троєщини у Києві, став сенсацією для журналістів. Чиновники змогли 20 років лише розмовляти про теоретичний розвиток культури району, а патріотичній команді журналу "Музеї України" знадобилося кілька днів, аби створити Музей української пропаганди.

Музей працює в діловому центрі району, поблизу Деснянської РДА. Щотижня тут відбуваються якісь акції - відкриття виставок, прес-конференції, презентації, зустрічі з цікавими людьми...

Фундатор музею, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник відгукнувся на запрошення телеканалу 112 - взяв участь у прямоефірній програмі, повністю присвяченій Музею української пропаганди.

Троєщина - музейна територія!

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/2014%2806%2915.kanal112.php

Прес-служба музею