Артем Ловягін: Ми не живемо минулим – ми змінюємо своє життя!

Пандемія змінила інформаційно-культурний простір світу. Після шоку довготривалих локдаунів більшість проектів перейшло в інтернет: концерти, спектаклі, виставки, конференції, зустрічі, лекції стали звичайним явищем у форматі онлайн-режиму.

Під час локдаунів інтернет заповнився пропозиціями щодо проходження різноманітних онлайн-тренінгів – це дало можливість активним користувачам  отримати нові знання під час самоізоляції.

Проте, прослухавши кілька годин тренінгів, розумієш, що більшість так званих «тренерів» не має ні освіти, ні практичних знань – і від таких тренінгів користі  немає.

Вирішили зустрітися з Артемом Ловягіним, головою громадської організації «Гуманітарна ліга», який  активно проводить результативні тренінги.

– Пане Артеме. Ваша організація розпочала тренінгові заняття. Чим вони відрізняються від інших подібних навчань?

Артем Ловягін:

По-перше, у нас навчання в офлайн-режимі. Ми категорично відмовляємося працювати в онлайн-режимі – він не дає реального, живого контакту з учасниками і через це знижується якість навчання. Один із наших тренінгів: ораторське мистецтво. Поясніть, як можна правильно поставити голос людини, навчити його ораторському мистецтву в Zoomі? До того ж, наша головна аудиторія – жителі невеликих міст та селищ, які зараз починають активно розвиватися, а у них зовсім інший менталітет – вони люблять спілкуватися наживо.

По-друге, ми багато працюємо над проєктним менеджментом, який потребує колективної роботи. Після навчання всі учасники отримують реальний проєкт, який можна подавати у фонди для отримання фінансування.

По-третє, ми ретельно підходимо до відбору тренерів. Зараз на ринку є багато експертів з реальним досвідом роботи і знаннями. І ми шукаємо таких фахівців, які готові поділитися своїми знаннями і підготувати спільноту до змін, до нового сприяння сучасних реалій. Пандемія показала, що зворотньої дороги не буде – світ змінився і добробут людини залежить лише від неї, а не від «доброго роботодавця». Настав час заробляти, а не отримувати зарплату.

-Хто ваша цільова авдиторія?

Артем Ловягін:

Реформа боляче вдарила по закладам культури – все життя гуманітарна галузь була дотаційна, а зараз вона має сама на себе заробляти – і це всіх ввело в ступор. Більшість працівники культури до цих змін не готові, особливо в депресивних регіонах.

Наше завдання – показати їм додаткові джерела фінансування, підняти загальну фінансову грамотність людей, розширити їхні можливості. Врешті-решт, знайти і підготувати нових лідерів серед молоді. На жаль, старше покоління дуже інертне – покоління «ждунів»: воно звикло отримувати мінімальну, але стабільну зарплату. Більшість не вміє ні креативно думати, ні шукати альтернативне фінансування.
Тож, наша цільова аудиторія – це молодь, яка хоче змін.

В Україні молодь – це люди з 18 до 35 років. В Європі – до 45 років. Я оперую європейськими стандартами і вважаю, що молодість – це душевний стан. Запрошую долучатися всіх, хто хоче змін у своєму житті, у своїй громаді.

-Ваша організація працює в Донецькій області. Чому саме в цьому регіоні?

Артем Ловягін:

Я сам переселенець з Донецька. Тож проблеми регіону для мене близькі і зрозуміли. Працював у Донецьку в різних закладах культури, викладав, був режисером і продюсером.
У 24 роки очолив районний відділ культури – організовував і проводив сотні різноманітних заходів. Після казематів ДНР виїхав до Польщі, побачив як там розвивається культурна індустрія, які сучасні європейські пріоритети. Багато чого побачив і навчився. У 2016 році провернувся до Краматорська і очолив обласний центр культури, зробив навчально-методичний центр, виступав режисером багатьох обласних заходів. Але номенклатурні реалії не завжди дають можливість креативно і масштабно мислити – тож, повернувся в громадську діяльність, але Донецьку область не покинув.

-Яка мета вашої організації?

Артем Ловягін:

В першу чергу – не жити минулим. Тридцять років ми будуємо свою незалежну країну, але так і не отримали ЄДИНОЇ країни: кожен регіон розказує свою історію.

У нас є єдина територія, є спільна мова, є всі атрибути державності, а єдиної національної ідеї – немає. Є тільки гасла, які більше дратують людей, ніж об’єднують.

Війна на сході України показала реальний стан ідеологічного виховання українців. Зараз я живу біля Києва і бачу, що мало хто розуміється, що відбувається в країні, завдяки кому ми мирно живемо, сидимо в кафе, розважаємось, народжуємо дітей, вільно подорожуємо.

Східні області України – це буферна зона, яка стримує російську навалу. І зараз дуже важливо підтримувати людей, які живуть в тих регіонах, дати їм віру в своє майбутнє в складі України.

Ми хочемо донести людям правду про Донбас, а Донбасу – показати справжню Україну. Для цього розробляємо заходи всеукраїнського масштабу, проводимо локальні акції, виставки, шукаємо фінансування.

Сподіваюсь, що все у нас вийде. Дивіться за нашою сторінкою на Файсбуку і на сайті https://feeltheukraine.wordpress.com/

І запрошуємо до співпраці.