Нацмузей Яворницького – то один з символів України!

Презентуємо черговий міжнародний скандал з тихої музейної заводі. Цього разу тихо “корупційно збожеволіла” ціла конкурсна комісія в Дніпропетровській обласній раді.

Ситуація до реготу нагадує подібне шоу в Одесі за часів Януковича. Там тоді гінеколог-риг (!) очолив комісію по культурі (!!!) і просунув директором відомого музею власницю катерінгового кабака. Тоді ми їх “трохи постібали”, притихли…

В Дніпрі ситуація катастрофічна. Тупуваті місцеві бариги просто не розуміють планетарного значення Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д.І.Яворницького. Заклад давно і успішно очолювала одна з аксакалів музейної справи, Надія Іванівна Капустіна.

Біографічна довідка: Працює в музеї з вересня в 1979 р. спочатку екскурсоводом діорами, з лютого 1989 р. — завідуючою сектором науково просвітницького відділу, з 1990 р. – завідуючою відділом науково просвітницької роботи, з лютого 1998 р. – директором музею. Є провідним фахівцем з проблем музейної науково-просвітницької роботи. Саме їй належить ініціатива розробки і впровадження в практику музейної діяльності багатопрофільної программы “Музей и дети”, розробленій у 1991 році і з успіхом діючої в даний час. Н.І. Капустиною була розроблена і творча концепція традиційного музейного свята просто неба “Чисті джерела”.
Автор 3 наукових проектів, 2 з яких отримали гранти Міжнародної Фундації «Відродження». Разом з В.М. Бекетовою є автором проекту і безпосереднім реалізатором проведення першого Всеукраїнського музейного фестивалю «Музей третього тисячоліття» (7-12 листопаду в 2005 р.) За участю Н.І. Капустиної створені: музей історії фінансової служби краю, музей історії Дніпропетровського обласного телерадіотрансляціоного центру, музей історії Обленерго.
Займається викладацькою діяльністю. В Дніпропетровському Національному Університеті, Київському Інституті Культури читає курси: «організація екскурсійно-туристичної діяльності», «музеєзнавство», «етнографічне і туристичне краєзнавство», «історія української і зарубіжної культури», «географія культури».
Нагороджена грамотами і подяками органів влади і суспільних організацій, пам’ятною медаллю Дніпропетровської міськради “За вірну службу рідному місту” (1998 р.), Пам’ятним знаком «За розвиток регіону” (2005), Орденом св.Княгині Ольги III ступеню (2007), удостоєна звання Заслужений Працівник Культури (2004).

Але, обласній Раді такі досвідчені кадри не потрібні!

А далі хроніка з місцевих сайтів і ФБ:

В Дніпропетровській обласній раді конкурсна комісія остаточно визначилася з кандидатами, яких будуть розглядати як потенційних керівників історичного музею імені Дмитра Яворницького. Про це з місця події повідомляє кореспондент Дніпрограда.

Під час сьогоднішнього засідання комісії було вирішено першочергові організаційні питання. Зокрема, прийнято регламент та процедуру голосування. Також присутні члени конкурсної комісії обрали, хто буде головувати під час засідань. Розглянувши пропозиції, було вирішено, що головою стане Вікторія Лук’яненко, начальник відділу аудиту обласної ради.

Після цього комісія перейшла до попереднього узгодження кандидатів на посаду директора музею. Загалом було розглянуто пакети документів від чотирьох осіб: Яни Тимошенко, Віктора Боняка, Юлії Пісчанської та Надії Капустіної. Втім, до наступного етапу конкурсу було допущено лише трьох потенційних директорів. Комісія виключила з конкурсу Віктора Боняка через те, що він не відпрацював три роки в культурній сфері, що згідно із законодавством є обов’язковим критерієм під час відбору.

Наразі претендентами залишилися Яна Тимошенко (керівниця будинку-музею Садиба Дмитра Яворницького), Юлія Пісчанська (власниця ресторану “Гуляй-поле”) та Надія Капустіна (нинішня директорка історичного музею ім. Яворницького).

Варто також зазначити, що дніпровський журналіст Владислав Войцеховський на своїй сторінці у Facebook опублікував допис, в якому йдеться, що Юлія Пісчанська, як і знятий з розгляду Віктор Боняк, не має підтвердженого необхідного стажу роботи для участі в конкурсі. За його словами, кандидатка має лише півтора роки стажу замість трьох, що вимагаються за умовами конкурсу. В коментарях декілька містян висловили сумніви, що людина, далека від музейної справи, зможе реалізувати належну політику управління історичним музеєм. Втім, зауваження журналіста комісія до уваги не взяла.

Їдемо за місто. Співвласниця готельно-ресторанного комплексу Юлія Пісчанська — теж подалася на конкурс. У готельно-ресторанному бізнесі — з 2012 року Має дві вищі освіти — філологічну та юридичну. Серед робіт були і творчі, і керівні — писала сценарії, була продюсером.

Юлія Пісчанська, співвласниця готельно-ресторанного комплексу: «Я багато подорожую, більше ніж 20 років, і це моє хобі —  я відвідую всюди музеї. Я бачу як вони працюють, я бачу як вони працюють зі мною, як з відвідувачем, я розумію, що наш музей — він несучасний. Я думала, може я чогось не розумію, бо це такий центр освіти науковий, щось таке видатне, але теж — ні. Роботи там дуже багато. По-перше, — це налагодити інфраструктуру, якої там немає. Я маю на увазі ті місця загального користування, які мають бути в музеї, або в театрі. Багато що требує реекспозиції, тому що воно не відповідає вимогам часу та вимогам історії. В мене є команда. Я розумію, і всі розуміють, що фахової освіти у мене немає. Я не історик, хоча я гуманітарій. Я зв’язалася з фахівцями, з музейщиками, з істориками, які сказали: “Так, ми готові”. Коли ми говоримо про мою роботу для ресторану, то ми повинні розуміти, що я обслуговую інтереси і функції ресторану, і я розумію, що музей — це не ресторан. Музей має бути таким діалоговим майданчиком для спілкування між активістами і між владою».

Фейсбук: Отже, конкурс на директора Національного історичного музею ім. Яворницького.
Частина 1. Брехня від претендентки мадам Юлия Песчанская (Julia Pischanska) про трудову біографію.
Вимога конкурсу: три роки у сфері культури.
ВІдкриваю трудову біографію мадами Пєсчанської:
1995-96р – Палац культури студентів ДНУ – нормуль (свідки підтверджують півтора роки).
А от далі…далі починаються странності, які я вважаю брехнею.
“Актриса театру “Маски” – пише мадам Пєсчанська. Справа в тому, що “Маски” – народний театр, любительський. Запис у трудовій там не ставлять. Сабж грав ролі другого плану у декількох спектаклях.
Далі. 95-97рр. “фестиваль студентських театрів “Рампа”, адміністратор” – пише мадам Пєсченська у своїй трудовій біографії. Це – відверта і голіма брехня.
Якраз ця згадка про “Рампу” і стала для мене свідченням того, що мадам Пєсчанська бреше.
..справа в тому, що я… був гідом і волонтером на першому фестивалі “Рампа”. Фестиваль, доки не гигнувся (а дарма гигнувся – крутий був фестиваль!) – проводився раз на рік. всі долучені до нього кадри були виключно на общєствєнних началах.
Протягом кількох останніх днів я дзвонив організаторам фестивалю з питаннями: Чи була на фестивалі посада – адміністратор? І чи займала цю посаду Юлія Пєсчанська?
Відповідь: посади адміністратор із занесенням цієї посади в трудову книжку – бути не могло! Не було такої посади.
Із згадуванням Юлії Пєсчанської – теж виникли проблеми. Ніхто не згадав! ..хоча мене, чомусь, пам”ятають усі… І лише, коли одні організатори фестивалю подзвонили іншим організаторам, то ті згадали – да! була така дівчинка тоді ще з дєвічьєй фамілієй – але офіційно і практично адміністратором фестивалю вона не була.
ІТОГО. Трудова біографія мадам Пєсчанської з необхідних трьох років у сфері культури – офіційно може мати лише півтора роки в ДК студентів. Інше – мухляж. Сподіваюсь, хоч один із 9-ти членів конкурсної комісії гляне у трудову книжку мадам Пєсчанської.
Пункт 2. Аргументовані припущення. Ібо “мєня тєрзают смутниє сомнєнія”.
Мої юристи саме з цим пунктом рекомендували бути максимально обережним. Бо Мадам Пєсчанська в попередньому пості вже натякала – тіпа, фільтруй базар, бо я Пєсчанська, маю юридичну освіту, засудю, єслішо. Я фільтрую базар – і отвєчаю за нього. Але промовчати і не поділитись сумнівами не можу. В загальних словах це буде так. В попередньому пості побачили, хто підтримує кандидатуру мадами Пєсчанської? Пряма лінія від цих людей до відомого в Дніпрі бізнесмена, колекціонера худойжествєнного іскуйства і історичних цінностів – очевидна? Чи довірите ви ключі від історичних цінностей комусь із вище вказаних?
Пункт 3. Аргументовані припущення з мінімумом сомнєній, бо на основі фактів. А що, власне, зробила мадама Пєсчанська для розвитку української культури, з того часу, як змінила дєвічью фамілію на прізвище одного з власників крутої торгової марки?
В своєму мотиваційному листі мадама Пєсчанська пише про “новий дискурс”, “формування свідомості громадян на історичних прикладах”, “Дніпро – форпост України” і т.д. – і посилається на “власний бізнес: готельно-ресторанний комплекс “Гуляй Поле”. Очевидно, що на прикладі цього проекту мадама Пєсчанська має показати – як вона буде все то впроваджувати в Національному історичному музеї, виходячи з досвіду культурно-ресторанного “ГуляйПоля”?
Ну, що? Пішли на сайт “ГуляйПоля” мадами Пєсчанської?
http://g-p.dp.ua/entertainment/
Все- російською мовою.
Карта – як доїхати? Єкатеринослав – проспєкт газєти Правда.
О! Тут же посилання на сторінку завєдєнія у забороненому в Україні “ВКонтантє”.
І наостанок – моє улюблене.
Пам”ятаєте? «Инда взопрели озимые. Рассупонилось солнышко, расталдыкнуло свои лучи по белу светушку. Понюхал старик Ромуальдыч свою портянку и аж заколдобился»

А тепер – раздєл “Развлечения” в “ГуляйПоле”:
“Забавы и потехи для почтенных гостей ГП:
На вольной территории и забавы вольные:
На память о гулянке – фото с Батько Махно, да на тачанке!
Для шпаны беспризорной (пока маменька с папенькой трапезничают) на дворе – ребячий городишко!
Музыка заедрическая, а к выходным и музыканты форменные, издающие музыку доподлинную!
Танцы в дозволении!
За столом для компании – разрешено горлопание! Для сего и «ГОРЛОПАННИК» имеется!
Шоб азарт с куражом свой пресечь — имеется «Игральная картечь»!
Обход территории! По сосновому бору гуляние!
Заглядывание в дупла печей русских!”
Є ще питання – чому я достібався до мадами Пєсчанської?
Хто не зрозумів – заглядивайтє в дупла русскіх пєчєй!
..все це хотіли зробити без шума і пилі…
Єдине, що міг зробити – винести це в публічну площину.
І виніс!
…а тепер – нехай розпочнеться хайп!

(Пісчанська пройшла. 5 голосів. Фарс відбувся. Об’єктивно представила найгірший проект. – повідомив Влад у ФБ).

“Одна з кандидаток на посаду директора Дніпропетровського історичного музею надала недостовірну інформацію про досвід роботи. Такий висновок можна зробити, проаналізувавши офіційні документи, подані до відповідної конкурсної комісії.

Зокрема, в автобіографії Юлія Пісчанська вказала, що з 2011 року і по теперішній час працює продюсером в ТОВ «Горизонт-Фільм». Водночас, за даними відкритих реєстрів, ТОВ «Горизонт-Фільм» було зареєстроване в Ялті лише у 2012 році.

Крім того, за інформацією отриманою Дніпроградом з обласного Управління ДФС, «Горизонт-Фільм» в процесі своєї діяльності не нараховувало доходів громадянам, а отже жодного офіційно працевлаштованого працівника не мало і не має.

Ймовірно, щоб додати ваги та значущості власній кандидатурі та перемогти у конкурсі більш досвідчених в музейній справі конкурентів, Юлія Пісчанська вирішила «прикрасити» свою автобіографію, вказавши в переліку займаних посад неправдиві дані.

Нагадаємо, що у відповідності до Закону про культуру кандидати на посаду такого рівня крім володіння українською мовою та вищої освіти повинні мати щонайменше трирічний досвід роботи на керівній посаді в органах державної влад та місцевого самоврядування або  організаціях різних сфер власності, а також стаж роботи у сфері культури не менше трьох років.-http://dniprograd.org/2018/11/14/kandidatka-na-posadu-direktora-istorichnogo-muzeyu-falsifikuvala-stazh-roboti_73207

На посаду керівника історичного музею імені Дмитра Івановича Яворницького претендують три кандидата: діючий керівник закладу Надія Капустіна, керівник  будинку-музею «Садиба Дмитра Яворницького» Яна Тимошенко та рестораторка Юлія Пісчанська.

Конкурс має відбутись 16 листопада. За процедурою можна буде спостерігати на сайті обласної ради.

Орина ВАЩУК”.

До речі, відео засідання на сайті облради чомусь недоступне…

Нацмузей Яворницького – то один з символів України! Справжня скарбниця історії Українського козацтва! Співласниця генделика з далекої сільради, яка бувала в музеях хіба іноді, на екскуріях, не здатна не те що очолити, а навіть зрозуміти значення подібного закладу!

Говорити про взаємодію з високопрофесійним колективом, про реставрацію, збереження фондів, розвиток, ремонти з випадково призначеною бізнес-дамою, даремно витрачати час. Будуть пресові скандали і “мочилово”. Журналісти гарантують!

В цій ситуації музейники, громадськість, козацтва, патріоти України повинні згуртуватися і просто врятувати ТАКИЙ музей!

Що ми і зробимо!

Чергові ГНИДНИКИ! Цього разу з Дніпропетровської облради!

Президенту України Порошенку П.О.

Шановний Петре Олексійовичу!

Журнал “Музеї України” інформує Вас про ганебну ситуацію довкола виборів директора закладу планетарного значення – Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д.І.Яворницького. В результаті дивних інтриг, що на думку громадськості мають певні корупційні ознаки, музей може очолити сумнівна особа без відповідних знань, навиків і головне реального досвіду музейної роботи.

Вимагаємо Вашого особистого втручання, як Гаранта Конституції і ефективних дій для порятунку музею такого рівня! Це національне надбання всіх українців!

У цій ситуації дієві всі доступні Вам засоби… Тож дійте!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”