Любі друзі і Мінкульт

У Верховній Раді України зареєстрований проект Закону України  України  «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури», який особисто лобіює нардеп Ірина Подоляк . За її словами, прийняття цього проекту Закону необхідне для вдосконалення конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури.

Проектом Закону пропонується внести такі зміни:

1) до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», Закону України «Про місцеві державні адміністрації»:

– визначити, що укладення контракту між керівником органу управління та переможцем конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури не потребує додаткового погодження відповідними органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування;

– встановити повноваження відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо організації та проведення конкурсного добору на посаду керівника державного чи комунального закладу культури, а також забезпечення роботи відповідної конкурсної комісії.

2) до Закону України «Про культуру»:

–    визначити, що органом управління державного чи комунального закладу культури може бути центральний орган виконавчої влади, відповідний орган управління культурою місцевого органу виконавчої влади, відповідний орган управління культурою органу місцевого самоврядування;

– скасувати положення частини другої статті 21 щодо можливості суміщувати посаду керівника державного чи комунального закладу культури з посадою художнього керівника державного чи комунального закладу культури у разі, якщо керівник державного чи комунального закладу культури стане переможцем конкурсу на посаду художнього керівника;

– визначити, що професійні громадські об’єднання у сфері культури можуть подавати кандидатури до складу конкурсної комісії лише, якщо вони діють у сфері культури не менше трьох років та діяльність яких у сфері культури є активною (впродовж останніх трьох років організовують періодично, не рідше ніж декілька разів на рік, громадські заходи щодо проблем, які існують у  сфері культури: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо);

– встановити, що умови праці, відомості про матеріально-технічну базу закладу культури, звіт закладу культури, що містить інформацію про фінансову діяльність за попередній бюджетній рік, а також інформацію про статутну діяльність закладу культури за останній календарний рік має подаватись одночасно з оголошенням конкурсного добору. Додатково передбачити обов’язок органу управління офіційно щорічно оприлюднювати звіт закладу культури про його фінансову та статутну діяльність;

– визначити, що трудова діяльність претендента на посаду керівника державного чи комунального закладу культури має підтверджуватись досвідом роботи;

– визначити, що конкурсна комісія є тимчасовим органом, окремим суб’єктом здійснення владних управлінських функцій, рішення, дії, чи бездіяльність якої можуть бути оскаржені до суду;

– встановити, що членами конкурсної комісії можуть бути фахівці у сфері культури відповідного фахового спрямування, фахівці публічного або бізнес-адміністрування;

– додати до обов’язків конкурсної комісії обов’язок негайно реагувати на будь-які заявлені випадки конфлікту інтересів;

– визначити, що перше та друге засідання конкурсної комісії щодо обрання керівника державного чи комунального закладу культури є відокремленими у часі та не можуть проводитись в один день.

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62347

Враховуючи, що затвердження деяких директорів музеїв та заповідників викликало великий шквал обурень та протесту у громадськості, хочу звернути увагу на кілька пунктів, які дадуть можливість міністерству «протягнути» свого «ручного» кандидата:

1.Пропонується, у статті 21-3 частину четверту  доповнити новою частиною такого змісту:

«4-1. Професійні громадські об’єднання у сфері культури (в тому числі творчі спілки), які діють не менше трьох років у сфері культури і діяльність яких є активною (впродовж останніх трьох років організовують періодично, не рідше ніж декілька разів на рік, громадські заходи щодо проблем, які існують у сфері культури: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо) мають виключне право подавати по три кандидатури до складу конкурсної комісії.».

У проекті не зрозуміло, хто саме і за якими додатковими критеріями буде визначати такі громадські об’єднання, які матимуть виняткове право подавати по три кандидатури до складу конкурсної комісії.

Не секрет, що більшість активних  громадських організацій та творчих спілок так чи інакше пов’язані з місцевим управління культури та з Міністерством культури, тож, до складу конкурсної комісії «зайдуть» тільки представники лояльних громадських організацій/творчих колективів. Таким чином, у комісії від керівного органу та громадськості буде шестеро «договорних» члена комісії , які забезпечуть перемогу «свого»  кандидата.

2.Відбудуться зміни і  у статті 21-3 (частина  п’ята): « Кандидатури до складу конкурсної комісії від трудового колективу обираються на загальних зборах трудового колективу шляхом таємного голосування».

Досвід показує, що у колективі, де працює кілька сотень людей, таємне голосування легко підмінити.

3.Змінились критерії  до кандидата:

статті 21-4,абзац 2 частина:

«Керівником національного закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, досвід роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою, має досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки».

Зверніть увагу: ДОСВІД  РОБОТИ в організаціях усіх форм власності не менше трьох років. Отже, кандидати на посаду директора,  можуть подавати  інформацію або  трудову книжку, або інформацію  про попередні місця роботи  (виписку з  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про види економічної діяльності у сфері культури), або будь-які докази фактичного здійснення діяльності в цій сфері, чи інший документ, що підтверджує   виконання робіт  та надання послуг у сфері культури впродовж трьох років (грамоти, подяки, нагороди за проведення того чи іншого заходу, сертифікати під час роботи у громадській організації ).

Отже, як бачимо,  тепер директором може стати стандартний «грантожер», приватний підприємець,  який впродовж трьох років  проводив різноманітні заходи (тож,  не викидайте грамоти та подяки, а краще, штампуйте їх пачками).

Міністерство культури настільки спішить з цим законом, що запропонувало  вставити у закон  зміни:  «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування» (пункт 1 розділу IІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

Правда, Перший заступник керівника Головного науково-експертного управління ВРУ С. Гудзинський у  “Висновку на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури» пише, що “не можна погодитись із пропонованим порядком набрання чинності проектом Закону – «з дня, наступного за днем його офіційного опублікування» (пункт 1 розділу IІ «Прикінцеві та перехідні положення»), адже реалізація положень проекту потребує комплексного оновлення підзаконної нормативно-правової бази, на яке Кабінету Міністрів України та центральному органу виконавчої влади, що формує державну політику у сферах культури та мистецтв, надається два місяці (пункти 2, 3 розділу IІ проекту), та здійснення низки практичних заходів. У зв’язку із цим, на думку управління, Закон повинен вводитись в дію щонайменше через два місяці після дня його опублікування”.
Але Мінкульту та  депутатам це управління не указ.

20 березня 2018 року цей законопроект включено до порядку денного роботи Верховної ради України (номер реєстрації 6768 від 19.07.2017)  і чекає голосування.

А тепер робимо  висновки, чому так спішить міністр культури Нищук: поки у владі – треба прилаштувати своїх  друзів і знайомих?

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу “Музеї України”