У національному музеї історії україни – ще одна зруйнована

Вслід за руйнуванням унікальної пам’ятки – дипломатичного паспорта М. Грушевського 1919 р. під час монтажу виставки, турботами директора музею Т. Сосновської нанесено черговий удар по збереженню іншої, не менш унікальної пам’ятки.

Пам’ятка – срібний глечик-ойнахоя  І ст. Цей музейний предмет реставрувався реставратором вищої категорії, заступником завідувача філії НМІУ – Музею історичних коштовностей, членом профкому Первинної профспілкової організації НМІУ Анастасією Іваненко. Останній факт дуже сильно нервував гендиректора, яка головною метою всього свого життя обрала саме знищення цієї профспілки. Створення особливо «складних», тобто максимально нестерпних для адекватних людей умов для роботи усім без винятків членів профспілки з особливим наголосом на членах профкому – це головне завдання і мотивуючий чинник.

За ці далеко не повні 6 місяців доведено до звільнення четверо членів профкому.

Звісно, що доводячи до звільнення високопрофесійного музейного працівника і реставратора Сосновська і її Ко, в останню чергу думали про експонат, хоча в цій історії він зіграв вирішальну роль. Коли Анастасію Іваненко звільнили (через годину після подання заяви – не хотіли ризикувати, щоб людина раптом не передумала) на черговій загальномузейній нараді заступник ген. директора з адміністративних питань, який не має профільної освіти і жодного року не працював у музеї, оголосив що проблема в тому, що предмет на сьогодні в гіршому стані ніж був до реставрації. Також на погляд заступника, який очолював робочу комісію, яка розбиралась в цій штучно створеній ситуації, проблемою було те, що глечик реставрувався аж 7 років…     Генеральний директора (за освітою математик) додала, що видавався предмет на реставрацію на рік. Ось така «страшна» на погляд цих дилетантів і пройдисвітів трапилась трагедія. Дуже шкода, що Анастасія не мала достатньо фізичної сили і здоров’я дотерпіти до кінця роботи всіх цих «комісій» до складу, яких входили математики та економісти (окремо потрібно відзначити завідувача МІКУ О. Хардаєва – юриста), які її тероризували майже місяць. Але в результаті людина звільнилась – всі заспокоїлись – і О. Хардаєв, який за декілька місяців свого призначення добив фаховий колектив, і Сосновська і співробітники Анастасії, які отримали щедрі премії та її посаду за «підтримку» директора. Але постає питання: «А як же срібний глечик-ойнахоя?».

Тепер повернемось до цього експоната і пояснимо хоч через інтернет-видання «геніальному» директору (бо спеціалістам музейникам, ми думаємо, пояснювати не потрібно). Так, експонат видався на рік, але в процесі роботи виявилось, що він потребує тривалішої реставрації і терміни подовжували рішеннями реставраційної ради. Звісно предмет «виглядає гірше», бо з фондів видавали майже цілий глечик, а в процесі реставрації його розмонтували на фрагменти і станом на сьогодні монтаж предмета не завершено. Глечик (предмет археології) срібний із тонкими стінками, тобто дуже складний – тому з ним і працювали аж сім років. Звісно паралельно реставрувалися інші предмети. Але коли математик і юрист має безмежну владу і безкарність, пояснювати якісь фахові речі іноді буває принизливо. Саме тому Анастасія вирішила піти, а не втрачати час на сто перше письмове і усне пояснення недалекому, психічно нездорову керівництву елементарних речей.-пише блог surmanova.wordpress.com

А глечик-ойнахоя тепер буде існувати в фрагментованому стані ще дуже довго, бо фахівців відповідної кваліфікації в музеї немає. Спостерігаючи за цією ситуацією, ще декілька фахівців готові покласти заяви, щоб не чекати повторення ситуації. І хто ж залишиться працювати в музеї? Люди з найнижчим рівнем інтелектуального розвитку?

Корсунь Ю. музейник.