Бюст Першої леді

Цю картину малювали в обстановці підвищеної секретності. Всі перемовини велися через загадкового посередника. Художника попросли зобразити Меланію і президента США Дональда Трампа так, як ніхто не малював.

Я вважаю, Костянтин Шиптя – художник із Сум, впорався із завданням блискуче. Бо – філософ.

Оголена Маланка і Трамп в образі лева? Чи Лев – окремий образ повелителя світу?

Чиї руки на плечах красуні? Виходить президента США Д.Трампа, який начебто є – руки, і в той же час не присутній. Лише в образі Лева?

Можливо, руки то хтиві бажання мільйонів чоловіків, які щоденно відчуває Маланка?

І фон – дим і вогонь. Фактично, стан, у якому перебуває нестабільна планета.

На полотні чимало зашифрованих знаків.

Придивіться до чужих рук…

Та і Лев…

Окремо варто розглянути бюст… Руки Маланки…

В цій підкресленій простоті чимало загадок у стилі масонських таємниць, які так люблять в Америці.

Художник категорично відмовився давати будь-які коментарі.

Судячи з усього, замовником виступив хтось з небожителів української влади.

Як ми зрозуміли, фотографію готової роботи замовники отримали і для консультацій надіслали комусь з радників Білого дому. Вірніше, представнику якоїсь політологічної лобістської фірми, якими кишить Вашингтон.

Отут і почалися проблеми.Радникам не сподобався бюст першої леді. Почали вимагати змінити цицьки, що автоматично вимагає створення нової картини.

При цьому, про компенсацію художнику, мова не йшла.

Костянтин Шиптя відмовився від подальшої співпраці з тими людьми.

Картина залишилася.

Я передивився кілька фотографій Маланки різних років, і дійшов висновку, що бюст в творчій подачі Костянтина найбільш успішний.

Думаю, Маланці Трамп, аби їй вдалося показати цю картину, цей образ сподобається!

Спробуємо передати фотографію шедевра через Посла США в Україні Марі Йованович.

Хоча, ажіотаж від цієї картини Костянтина Шиптя такий, що сумнівно, що полотно вдасться десь офіційно виставити. Викуплять для якихось політичних цілей. Не здивуюся, що зроблять це олігархічні росіяни, які нині табунами ганяють Вашингтоном, переплачуючи лобістам за те, щоб не потрапити під американські санкції… Ціна тут вже не має ніякого значення.

Нам залишається лише фотографія. Як завжди…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”