світ художника Костянтина Шиптя

Несподівано відкрив для себе яскравий світ художника Костянтина Шиптя. Вірніше, мислителя. Картини – результат його роздумів про сенс життя, Добро і Зло, Красу…

Дуже часто всі ці філософські поняття він поєднує в образі оголеної жінки, яка є Початком всього. Та і Кінцем…

Мені сподобалося самопредставлення на його сайті: “Зазвичай, сторiнка «Про автора» – це нудний перелiк назв та дат. Бува ще тягуча нецiкава стаття художнього критика, що у малозрозумiлих термiнах розповiсть про роботи художника та розтлумачить їх таємний змiст (якого вiн сам не знає). Але на моїй сторiнцi – цього нема.

Той хто має очi – той побаче, i йому не потрiбнi чужi пояснення. Вiн сам здатний оцiнити та зрозумiти. Мене дивує, що люди в цьому питаннi бiльше довiряють «професiональним критикам», нiж своїм очам i серцям.
Тепер декiлька слов про мене. Навряд комусь з Вас цiкаво, коли я народився i яку школу закiнчив. Що таке бiографiя? Низка дат i цифр, мiж якими затиснуто живу людину, перетворену з особистостi в суху статистичну одиницю, яка iснує мiж двома датами – народження i смертi. Найважливiше в моїй бiографiї те, що я народився, i остання дата ще не проставлена. I цю дистанцiю мiж двома подiями я намагаюся малювати широкими яскравими мазками, не шкодуючи фарб та почуттiв.
Якщо Ви ткнете пальцем у мапу Європи, то в її географiчному центрi буде Украiна – моя Батькiвщина, де я колись з’явився на свiт. Земля, що нiколи не знала спокою i завжди його бажала. На своєму прапорi ми намалювали блакитне небо та жовте пшеничне поле. З’єднали недосяжну духовну чистоту неба iз плотською чарiвнiстю землi, з усiма її правдами та кривдами. Люди, що тут мешкають, увiбрали в себе несумiснi душевнi якостi. Дивовижним чином в них поєдналися протилежнi бажання, прагнення i постiйна мiнливiсть думок. До цього народу належу i я. Моє життя не нагадує безперервну лiнiю, вздовж якоi височать пам’ятнi стовпчики подiй. Це бiльше схоже на мозаїку, в якiй з численних кольорових шматочкiв я намагаюся зiбрати щось осмислене. I в цьому менi допомагає творчiсть. «Dum spiro, spero». Поки дихаю – сподiваюся. Цi слова, як Вiфлеємська зiрка, супроводжують мене по дорозi життя, через бурхливий океан, де людськi долi, як примарнi болотянi вогники мерехтять у темрявi Всесвiту”.

До речі, можливо на початку 2018 року, у виставковій залі Донецького обласного художнього музею у Дружківці, відкриється виставка сумського художника Костянтина Шипті. Директор ДОХМ Наталка Іванченко вже почала перемовини…

Не варто багато писати про картини і художника. Картини варто роздивлятися і робити власні висновки. До того ж, під багатьма роботами на своїй сторінці в Фейсбуці, Костянтин розмістив розлогі коментарі-пояснення.

Україна повинна знати своїх сучасних художників!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Ми живемо в еру науково-технічного прогресу та генної біоінженерії. І хоча ще достеменно не відомо, куди приведе ця стежка, але людство вже знаходиться в ейфорії від своїх досягнень. Цьому і присвячена моя робота “Тріумф науки”

Сцена готова. Завіса відчинена. Перші ряди заповнені вщент. Бажання змішане з жахом повністю захоплює розум. Безглузда смертельна гра під назвою „Життя” починається. Відвага, азарт, кров і піт – все це є в цій класичній п’єсі. Переможець і переможений, радість і відчай. І на фоні зникаючого за обрієм червоного диску, живі істоти виборюють своє право на існування в наступному дні…

Дон Кіхот – символ вічної боротьби нерозважливого божевілля з понурою повсякденністю…

 

Костянтин Шиптя.
Сучасний український митець.
Мій сайт: http://shyptia.sumy.ua/

Козак Мамай – вічний герой і оберіг України. Душа народу, її символ і пророк. Надія народу на такий козаків, що зараз, в мороз та негоду захищають наш спокій від кривавих загарбників…

Стоячи над прірвою, дивимось у безодню, і безодня дивиться на нас…

Є стародавня легенда про святого Антонія, якого спокушали демони. Вони лякали його страхіттями, або пропонували привабливих жінок, золото та владу в обмін на те, щоб він поступився своїми принципами. Цю історію переживає будь-яка людина кожного дня. Важкий вибір між бажанням і голосом розуму. Хтось подолав свої спокуси, а хтось піддався їм. Внутрішня боротьба, яка ніколи не закінчується. І в борні цієї битви хтось становиться сильніше, знаходить смисл життя, а з кимось відбуваються дивні метаморфози …