Ігор Артюшенко про ситуацію

Жовтень 17-го.

Теза перша.
Можна бути владою в державі. Можна бути опозицією в державі.
Але не можна нищити суть державних інституцій, їх авторитет та верховенство права.
Не можна, бо тоді зникне сама держава.
І не буде ні влади, ні опозиції.

Теза друга.
Те, на що українці дивились ще вдень як на дуже дороге шапіто з високооплачуваними клоунами – поки весело смажили попкорн та замовляли солодку вату – вже ввечері перетворилося на драму з перпективою стати трагедією.
Бо ситуація створила небезпечний для держави прецедент і ніхто не зможе наразі прогнозувати хто і коли захоче ним скористатися.
З якої сторони українського кордону буде прорив чергового месії? Який буде прапор в руках?
Чи всі рішення державних органів тепер можна не виконувати (більше того – протидіяти ним з героїчним запалом в очах) чи тільки рішення щодо перетину кордону?
І хто встановлюватиме межу: яке законне рішення будь-якої державної інституції потрібно виконувати, а на яке можна публічно наплювати, взяти прапор в руки і в образі “правдоруба” чинити беззаконня?

Тепер на ці питання доведеться відповідати всьому українському суспільству вже у найближчому майбутньому. Сподіваюсь, що під час пошуку відповідей зможемо зміцнити Україну, а не навпаки.

Теза третя.
– грузинський десант, який розшукують ними же успішно реформовані правоохоронні органи Грузії;
– “найбідніша” газова леді Ю, яка заперечувала Російську агресію в Грузії та весело сміялась з кремлівським карликом; – відставний полковник, роздерибанивший армію;
– Гадя-Савченко, Зимин-Соболєв та поранений кудись Гришин-Семенченко;
– “антикорупціонери”, які не можуть пояснити свої статки і проти їх декларування;
– мутні особистості з “Торнадо”;
– Etc, etc, etc.
Вибачте, кого не згадав – там ціла солянка дивних діячів.

Що їх всіх раптом об’єднало?
Тих, хто ще вчора був готовий перегризти одне одному горло.
Яка мета? Єдність заради країни чи хворі особисті амбіції та гроші замовників?

Це вершина політичного айсбергу – цих ми бачимо на видноті.
А під водою – добре знані всім їхні спонсори: медведчуки, льовочкіни з фірташами, грігорішини, опальний екс-дніпровський олігарх та жирний російський слід (гляньте, наприклад, новини у росЗМІ для підтвердження).

Висновок: весь олігархат, від малого до великого, сьогодні об’єднався.

І чомусь я не думаю, що заради України. Прийнаймі останні 20 років вони робили все, щоб знищити нашу країну в угоду власному збагаченню.

І робили це не силою права, а правом сили. Як і сьогодні.

Виходячи з сьогоднішніх дій – вони об’єднались супроти держави. І натравили своїх публічних глашатаїв (список вище).

Бо олігархат може існувати і паразитувати тільки у слабкій державі.

Кому ще вигідна слабка держава-Україна – гляньте на Схід.

Теза четверта.
Після прориву українського кордону вони можуть святкувати свою перемогу. Але вона Піррова.
Найбільше з них – для самого Саакашвілі. Бо зі знаного політика сьогодні він перетворився публічно у клоуна та злодія, який не поважає принцип верховенства права. Для політикуму цивілізованого Світу це неприпустимо і не пробачається.
Не виключено, що вищенаведені олігархічні приблуди всіх політичних мастєй просто скористались його амбіціозним Его та запальним характером. Але крайнім для Світу буде саме він.

На цьому все.
Розгрібати наслідки будемо вже завтра.
Доведеться всім нам – всьому українському суспільству. І жити з цими наслідками також.

Мудрості всім і здорового глузду.
Бо держава у нас одна – Україна.

Народний депутат України